Валентина Семеняк

Валентина Семеняк

журналіст, фотохудожниця, письменниця

Я пропустила щастя!

21.03.2018 22:17   Джерело: TeNews
Автор : Валентина Семеняк

Виявляється, днями у світі відзначали Всесвітній день Щастя. А я, поринувши у робочі будні і приємні хатні клопоти… прогавила цю дату. Бо якщо постійно «сидіти» у ФБ, то, звісно, тоді ти компетентний абсолютно у всьому. Достатньо не зазирати туди впродовж дня, все, ти випав і загубився, як пазл. Але це ще з якого боку дивитися. Насправді мала унікальну можливість насолоджуватися засніженим днем: зануритися у музику віхоли, чи то хурделиці, а, може, й заметілі. До речі, яка багата рідна мова на синоніми до будь-якого слова!

Для себе зрозуміла остаточно – «випасти» з віртуального світу мережі-Інтернет насправді означає… потрапити в обійми звичайнісінькому людському щастю. Його не треба десь вишуковувати у світовій павутині, цитувати чужі цитати про чужі відчуття. У кожного щастя своя людина, і навпаки: у кожної людини своє щастя, свій досвід. Усвідомлення щастя приходить разом із накопиченим життєвим досвідом, коли певні ситуації можна порівнювати. Недарма ж кажуть, що все пізнається у порівнянні. Одного разу, коли кілька днів за станом здоров’я не могла встати з ліжка, чи бодай нахилитися, я у відчаї зрозуміла: виявляється, яке це щастя рухатися, бігати, торкатися руками предметів, квітів, працювати біля землі… чи просто йти (ноги!) і споглядати сонце, небо (очі!), поміж різноманітний звуковий гамір дня вловлювати пташиний спів (вуха!), відчувати на дотик лагідне весняне літепло…

Читайте також

Важливо на сітківці чиїх очей ти зараз відображений
Якщо нардеп буде зручний для влади - то йому дадуть на округ кошти
Із мандрівного записника: Бхарата – духовне серце планети (Фото)

Іноді можемо поспостерігати за собою збоку: ходимо і незадоволені,те не так, це не так, з претензіями до всього світу: скільки можна прибирати за вами, та ж підтримуйте в кімнаті самі чистоту… І ось одного разу  в домі стало дуже тихо. Всі роз’їхались на довго і далеко. Я навела в домі лад, всі предмети стали на свої місця, ніде жодної тобі шкарпетки, іграшки, пилинки… Один день, другий, третій… Сумно так стало, охопило відчуття якоїсь нестачі. Захопила порожнеча… І тоді я зрозуміла: яке це щастя, коли в домі все догори дригом, панує сміх і радість, і головне, всі разом! Ось воно – щастя! Пам’ятаєте, давній радянський мультик про домовичка Кузю? «І нам тепер щастя привалило, привалило! Щастя – це коли вдома всі разом і там затишно».

Років так тридцять тому опинилась я на теренах Західної України. Львівська область. Замітаю сільське подвір’я  у свекрухи. Коли це йде школярочка і каже мені: «Дай, Боже, щастя!». Уявіть собі мій подив. Я ж такого ніколи в житті ніде не чула. Знітилась, не знаю, що відповісти… І, головне, ніхто ж не попередив про такий варіант вітання. Для мене це було відкриття «Америки»! Ти працюєш, а тобі – жменю щастя. Так, ніби мені від того стане легше. Думала так на початку. Але, знаєте, й справді – ментально легше і радісно від того на душі. Тільки після поїздки до Тибету, де кажуть – будьте щасливі, зрозуміла, яка це глибока мудрість! Здавалось би, де Тибет, а де Західна Україна – всіх єднає одне: прагнення не просто бути самому щасливими, а бажати того іншим. В Індії, до речі, пішли ще далі. Там будь-яка молитва чи богослужіння (даршан) завершуються словами: «Хай будуть щасливими всі живі створіння у всіх світах!» (Самаста льока субхкано бхаванту). 

Дай, Боже, щастя! Ні, це не патетика. Це усталений вираз-звертання, який можна почути тільки тут, на Галичині. Для всіх решти мешканців України це завжди першовідкриття, мовленнєва новизна. Ще іншими словами – нечуваність.

Валентина Семеняк.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: TeNews   3574

//';" class="image-contain-box-rl" alt="