Господарник, фаховий економіст, сучасний агроменеджер, один з ініціаторів зародження приватних сільгосппідприємств у перші роки незалежності Української держави. Все це про мого співрозмовника, генерального директора ТОВ «Вікторія», що в Тернопільському районі Степана Маціборку.
Він — зі славного хліборобського роду, що веде свій початок у мальовничому та працелюбному селі Дорогичівці Заліщицького району, де понині живе найрідніша йому людина старенька матуся Ганна Степанівна, а також брати і сестри та вся родина, друзі й сусіди. Степан Васильович допомагає у будь-яких скрутних обставинах навіть незнайомій людині, шанує, поважає старших, родину.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
— Степане Васильовичу, яким для вас і колективу був 2017-й рік, що з наміченого вдалося втілити в конкретні справи?
— У байковецькому хліборобському колективі на постійній основі трудиться до 40 чоловік. Рік у загальному був успішний за всіма показниками виробничої діяльності, поступу вперед.
Намітилася позитивна тенденція в основній галузі сільгоспвиробництва — рослинництві. Завдяки копіткій і старанній роботі механізаторів, а також агронома Богдана Заполуха, головного інженера Назарія Озерянського, молодого технолога поля Сергія Якимця, що увійшов у наш колектив на початку жнив, вдалося зібрати ранні зернові та зернобобові культури, в стислі агротерміни виорати і розрівняти площі під посів озимих: ріпаку, пшениці, ячменю.
Цього року зібрали по 80 центнерів з гектара пшениці вітчизняних та зарубіжних сортів і селекцій. Ваговитими й дорідними були корені цукрових буряків, які вчасно викопали. Загалом у заліковій вазі зібрали по 720 центнерів з гектара солодких коренів. За 22 роки мого господарювання у Байківцях такий високий урожай отримали вперше. Це результат впровадження передових європейських технологій. Питанню родючості грунтів, культурі землеробства, стану польових доріг надаємо постійну увагу. Для мене не байдуже, що скаже прийдешнє покоління, хотілося б на старості літ, щоб вони більше згадували добрим словом.
Читайте також
Саме такий інтенсивний курс на рослинництво візьмемо в наступному році. Придбали на чималу суму вітчизняної та імпортної посівної, грунтообробної техніки, обприскувачів. Впорядкували складські приміщення, виробничу територію, яку обгородили, виставили блокпости. Працює систематично багатотоннажна електронна вага. В нас всі отримують гідну зарплату, надаємо оплачувані відпустки, перейшли в нові офісні приміщення.
На релігійні свята вшановуємо ветеранів праці, коштами й транспортом допомагаємо соціальним закладам Байковецької об’єднаної територіальної громади, що була організована однією із перших на Тернопіллі.
Маємо 700 пайовиків у селах Гаях-Шевченківських, Шляхтинцях, Байківцях, Соборному, Чернелеві-Руському, Ступках. Вчасно і в повному розмірі розрахувалися за оренду земельних паїв, і такої політики будемо дотримуватися в майбутньому.
— Степане Васильовичу, після напруженого дня вдома чекає сім’я, додаються вже інші клопоти й турботи. Декілька слів, будь ласка, про тих, хто за вас постійно переживає, чекає і любить.
— У родині Маціборків у Дорогичівці сім’я була в особливому пошанівку зі своїм законом християнської моралі й чеснот. Для мене берегинею роду є кохана дружина Галина. Вже дорослі сини, як кажуть у народі, на своєму власному хлібові. Василь — молодий фермер на байковецькій землі, займається ягідництвом, пробує сили в овочівництві. Ігор займається бізнесом у торгівлі. Хлопці мають власну справу. Ми з Галею раді за них, як і за наших невісток Марію та Олександру, що доглядають і виховують внуків Захара, Степана, Мілану. Найменший Захар дуже любить техніку та поїздки зі мною полями, від яких не може відірвати допитливих оченят. «Дідусю, а поле — це мистецтво?» — питається малий. «Бачиш, як багато кольорів, як вони змінюються влітку? То змінює їх Бог, а малюють нелегкою працею люди, невтомні ратаї землі», — відповідаю.
А Степан Васильович Маціборка — один з них уже майже шостий десяток літ.
