Валентина Семеняк

Валентина Семеняк

журналіст, фотохудожниця, письменниця

Крута, не пройдена дорога настасівського поета з європейським мисленням

08.05.2017 14:13   Джерело: TeNews
Автор : Валентина Семеняк

Вперше про Ярослава Павуляка модератор зустрічі Марічка Юрчак почула від Івана Марчука (того самого – відомого художника). Під час розмови він натхненно читав його вірші.  Власне, це й стало відправною точкою для ідеї провести вечір-пам’яті у мистецькому салоні Бункермузу. А тут ще й з’ясувалось, що в поета день народження навесні – у квітні.  Добру справу затіяла Марічка, адже сучасники  практично нічого не знають про цього поета.  

Між тим, Ярослав Павуляк неординарна особистість, легендою чоловік став ще за життя, коли в ніч на своє двадцять перше день народження примудрився (без погодження з місцевою радянською владою) встановити у  рідному селі Настасові пам’ятник Тарасу Шевченку з провокативним (як на той час) написом: «І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі». Цей вчинок дав старт у формуванні нового Павуляка. Інакшими словами – він відкрився світові таким, яким він був насправді. Таких як Павуляк  одиниці. Але вони завжди були, є і будуть: непроминальні й непересічні, хоробрі й незворушні. Кожна епоха дарує світові своїх Павуляків та Сапеляків. Інакше він (світ) замулився б чварами і хаосом. Оскільки Ярослав глибше від усіх думав, далеко бачив, чув те, чого не могли почути інші – йому не давали можливості здобути освіту у тих вишах, куди він вступав. У свій час його відрахували з Чернівецького  університету, з філологічного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту…  Відтак його прізвище вписують до чорних списків «українських буржуазних націоналістів».

Читайте також

Як мало людині треба для щастя

Про Павуляка мало розповідати,  каже доктор мистецтвознавства, професор Олег Смолій, його треба читати, думати й аналізувати, розповідати іншим. Мабуть нема такого жанру, який акумулював би написане цим поетом, аби донести все до молоді. Для старшого покоління Ярослав Павуляк дуже складний поет. Він поет 21-го століття, але, в жодному разі, не початку. Поет європейського масштабу.

Пан Олег, невтомний дослідник і збирач творчості земляка, подивував присутніх феноменальною пам’яттю: все, що читав з пам’яті, пропускав через серце. Ось хоча б, цей вірш:

Повтікали з лісів у комфорти,

Із дерев пересіли в авто,

Повидумували аборти,

бомбосховища, банки, бетон.

Вас не тисяча, вас – мільйони,

патріотів, хоч греблю гати,

але скільки вас, вітрогонів,

підібгало під себе хвости!

Доглядаєте шлунки ситі,

вихваляєтесь навперебій.

І не соромно вам на світі

набридати самому собі?

Хоч би слово для покаяння,

щоб не завжди драглисті думки,

у гнилому багні мовчання

Позлипалися вам язики».

Зворушливими спогадами про працю над книжкою «Ярослав Павуляк у спогадах», та про приятелювання двох земляків, світочів української літератури Ярослава Павуляка та Степана Сапеляка,  поділився під час зустрічі письменник Богдан Мельничук. Було що розказати й народному художнику України Богдану Ткачику, особливо про період навчання Ярослава Павуляка у Московському літературному інституті. А ще Богдан і Ярослав навчалися разом у Львівському художньому училищі. Та на другому курсі Ярослав зрозумів, що це не його і покинув навчання. Що не кажіть, а «загнати» творчу особистість в усталені рамки, здається, ще нікому не вдалось. Коли через півроку (після московської науки) Павуляк приїхав до Тернополя, Богдан Ткачик віддав йому ключі від своєї майстерні (до Настасова було далеченько). У робітні художника часто збиралась думаюча «паросль» того часу, зокрема, незабутній Ігор Герета. Слухаючи вірші в авторському виконанні,  розуміли, що перед ними не простий поет.

Читайте також

Булочка для Бога

Пам’ятаю, згадує Богдан Ткачик,   тато Славка захворів, лежав під відчиненим навстіж вікном. Тато і Славко були настільки подібними, єдине, що їх різнило – тато не писав поезії. Він бувало як скаже слово, то так, як камінь наріжний покладе, коли будують хату. Ми прийшли проводжати Славка. Тато все мовчав, а тоді витягає з-під подушки гимбель (рубанок-авт.) і каже: «Славку, той гимбель годував мене і мою сім’ю, моїх дітей. У мене ціннішого подарунку для тебе немає. Він тобі теж допоможе». І Славко поїхав. Минуло 10 років, я до нього в Братиславу приїжджаю, а той гимбель на найвиднішому місті на стіні, обрамлений рамкою. Я аж заплакав… Оце увесь Славко.

Спогади, спогади… Ліричні твори Павуляка декламував поет, доцент ТДМу ім. Горбачевського – Роман Ладика.

Роман Зінь, викладач педагогічного університету, упорядник Різдвяної антології  розповідає, що якось випадково увімкнув проводове радіо, а там якраз читали поезію Павуляка. Він вперше почув його вірш про Різдво. Такі глибокі метафори! Невидимий струм пройняв усе тіло. І промайнула думка: «Якби  чув раніше, то поставив би його в антології завершальним». Мені дуже тоді не вистачало саме такого вірша,   каже п. Роман,  настільки він був українським і я би сказав – настасівським. Попри всі суб’єктивні й об’єктивні перешкоди, поезія Ярослава Павуляка живе сьогодні серед нас. Його творча лабораторія достеменно незбагненна.

Павуляк марив Україною. І при першій нагоді («горбачовська відлига» - авт.) повернувся на Батьківщину. «Переїхавши до України, розповідає Олег Смоляк,  Павуляк бере активну участь у її відбудові: пропагує національні ідеї, переконує людей проголосувати за незалежність держави під час референдуму, бере участь у чисельних віче та масових заходах».  

До слова. Мало хто знає, що перший прапор України, який замайорів над міською радою у 1989 році, був пошитий із жовто-блакитної тканини, яку заздалегідь таємно привіз із Братіслави палкий патріот і поет Ярослав Павуляк.

«Лежить поет, а разом з ним – крута не пройдена дорога і лебедине знамено». Ці пророчі слова поет написав сам про себе. Їх можна прочитати на надгробному пам’ятнику.

 Фото: Валентина Семеняк

 

 Фото: Валентина Семеняк

 

 Фото: Валентина Семеняк

 

 Фото: Валентина Семеняк

 

 Фото: Валентина Семеняк

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: TeNews   1205

Loading...