Історія перша: “Стрільбище”.
Такою її пам’ятають старші тернополяни. Її стрімкі схили завжди були привабливі для відчайдухів – санки та рідкісні лижники, компашки на церетах та лінолеумі швидко мчали до самого низу схилу – головна вимога, щоб був сніг, а зими були, кажуть люди, сніжні. Влітку там цвіли гарні польові квіточки та буйно росла трава. І, навіть, сьогодні якщо людина прочитає чи почує новину, наприклад, “на спуску “Стрільбище” горіла трава”, то зрозуміє, що це за місце.
Перегляньте також:
- Чи все свинство лише від путіна?
- Цьогоріч на Тернопільщині відмінили 14 тендерних закупівель на понад 239 мільйонів гривень
Історія друга: “Гірка на Тарнавського”.
Долю гірки змінило рішення спортивного керівництва. У місті чомусь закрили, як неперспективну, секцію скелелазіння, а замість неї вирішили розвивати гірськолижний напрямок. Тренер скелелазів Володимир Савич Ліщук став першим тренером і першим директором нової спортивної школи. Кажуть, що саме він побачив у гірці майбутнє місце для тренувань школярів, які захотіли б стати гірськолижниками. Як кажуть – готуй сани влітку – саме влітку схили гірки штучно округлили, завезли туди силу силенну вантажівок з ґрунтом та втрамбували. Кажуть, що не один рік тривала така реконструкція природного рельєфу схилу. У результаті, з встановленням витягу, місто отримало власну гірськолижну трасу у мініатюрі. Називали її найчастіше “Гірка на Тарнавського”, а з отриманням школою назви “Екстім” і гірку спробували назвати відповідно, але назва не захотіла прижитися. Ці 200 метрів спуску наповнили історію нашого міста історіями зіркових перемог вихованців ДЮСШ “Екстрім” (на сайті школи extreme.te.ua можна прочитати про усі досягнення юних спортсменів). Тільки уявіть, що кожної зими У Тернополі тренуються чемпіони України з лиж та сноубордів!
Витяг “Екстріму” працював тільки на тренуваннях учнів школи. За трос чіплялися спеціальним гаком. Гак був з’єднаний з дерев’яною планкою шнурком. Такі бугеля чіпали навколо тулуба і їздили з ними зі спуску. Гаки робили на комбайновому заводі з особливого сплаву металу по спецзамовленню тренерів. Усі любителі та власники гірських лиж мусили підлаштовуватися під графік тренувань та мати гака. Катання на лижах на гірці повністю залежало від примх погоди та роботи гірськолижної школи. З початком будівництва сучасного гірськолижного курорту Буковель у школі почали мріяти про снігову гармату та новий витяг. І мріяли дуже довго. До 2014 року.
А народ на санчатах та різних інакших прилаштованих засобах для спуску продовжував гасати зверху вниз та підіймався нагору традиційно пішки.
Читайте також
Історія третя. “Савич-парк”.
Місто оголосило пошук інвестора, який би взявся за модернізацію траси. Інвестор знайшовся, як у казці, за третім разом. І гірка почала приймати вигляд маленького гірськолижного курорту. Запланована була назва “Екстрім-парк”. Першою очікуваним подарунком містянам мав стати сучасний витяг для усіх. Для ДЮСШ “Екстрім” безкоштовно, для решта – за гроші, таким чином мали зароблятися кошти для розвитку гірки. Ідеї чудові, а ось втілити їх в життя справа не легка. За роботу взявся гарячий та ініціативний Віталій Кирилов і розпочав з… назви. На честь першовідкривача траси та видатного тренера Володимира Савича Ліщука гірку назвали спортивно-розважальний комплекс “Савич-парк”. І це насправді не тільки комплекс послуг, а ще і виконання домовленостей. Від гідрологічних робіт влітку до організації майже цілодобової роботи взимку. Зима 2016-17 року подарувала, нарешті, очікувані снігопади і ще осінню завітала у гості. 13 листопада почали працювати та кататися у Савич-парку люди і спортсмени. За першою сніговою гарматою приїхали друга, яка може намітати снігу вночі усього при -3 морозу. Ратрак без роботи не стоїть – гортає, рівняє сніг. Освітлюється траса до одинадцятої ночі. У лютому пройшли перші змагання аматорів та чергові відкриті міські змагання з лиж та сноубордів.
Санки та мустанги (керовані сани) переїхали трішки ліворуч. Праворуч стрімголов на сноутюбах по спеціальній трасі катаються охочі до м’якого екстрему . А от підіймаються відчайдухи традиційно пішки…
І має Тернопіль відтепер свій маленький Буковельчик для усіх любителів зимових схилів і своїх справжніх чемпіонів, яким пишається уся країна! А ще є плани на подальший розвиток тернопільського гірськолижного курорту влітку, про які обіцяв розказати Віталій Кирилов директор парку та голова молодіжної організації “Молодіжна реформація”. І це можливо буде початок ще однієї сторінки історії про найстрімкішу гірку Тернополя.
