Із нагоди Дня Соборності України за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток держави, сумлінну працю Президент України відзначив державними нагородами відомих наших земляків, серед них знаного на Чортківщині аграрія, директора агропромислового підприємства «Обрій» Степана Данилишина. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
Під час зустрічей із Степаном Григоровичем удалося багато дізнатися, а головне, що виніс і закарбував для себе з тих розмов, що він належить до тієї когорти людей, яка надзвичайно любить рідну землю, батьків, сім’ю, хліборобську родину, земляків, рідні Великі Чорнокінці, що в Чортківському районі, де народився, пішов у перший клас місцевої школи. Селянський син ціну нелегкого хліба знав з дитинства, дивлячись на натруджені мозолясті руки батька Григорія Степановича, тракториста, якому нині вже 88 років, ніжну й ласкаву усмішку, втомлені очі передчасно згаслої матері Марії Казимирівни, буряківниці, що дала йому й братові Петру, колишньому військовому, а нині пенсіонерові, не одну мудру настанову й пораду. А головне, як каже сам пан Степан, що цінує в кожному – людяність, щирість і мудрість. Не любить бахвальства, зазнайства, заздрісників, надто гонорових.
Перегляньте також:
- “У мене немає ні броні, ні відстрочки”: колишній голова Тернопільської ОВА, який працює викладачем
- «Батьківщина» не підтримала закон про мобілізацію
Читайте також
Знак своєї долі він обрав сам і свідомо, але взяв на життєву дорогу й мамині вишиті довгими зимовими вечорами рушники, й татову мудру пораду: «Будь ближче, сину, до рідної землі, бо, як кажуть, де ростемо, там мусимо цвісти. Після школи, не поступивши з першої спроби до вишу, пішов вчитися на водія. Вже згодом за направленням господарства поступив на підготовче відділення Камянець-Подільського сільськогосподарського інституту, який мав високу репутацію кузні висококваліфікованих спеціалістів на Поділлі й Галичинні. Дуже хотів бути агрономом, а довелося вчитися й закінчити виш за фахом учений зоотехнік.
Після інституту молодий спеціаліст прийшов працювати на потужний свинокомплекс у рідному колективному господарстві. У 1992 році разом з командою однодумців заснували одне з перших у Чортківському районі приватно орендне підприємство «Обрій». Йому та головним спеціалістам – бухгалтерові Ганні Романець, економісту Стефанії Пристай, агрономам Миколі Золотому, Василю Питаківському, ветлікарю Петру Середі, досвідченим механізаторам, тваринникам, усім тим, хто душею і серцем уболівав за колективну господарку, вдалося її зберегти. Зокрема, увесь майновий і виробничий комплекс, кадровий потенціал, невеликий фінансовий ресурс. Але головне – вселити надію для своїх земляків, ровесників, з якими зростав і мужнів у рідних Великих Чорнокінцях. Полюбив хліборобське ремесло й жив ним не лише в будні, а й свята. І Степану Данилишину повірили і земляки, і жителі сіл Давидківців, Тарнавки. Нині хліборобський колектив, що налічує 60 чоловік, обробляє 2700 га орної землі, які орендує у власників земельних часток саме в цих населених пунктах на Чортківщині.
– Першопрохідцям завжди важко, – каже Степан Григорович. – Землі нам попалися запущені, худобину треба було на шлеях піднімати, свиней вирізали… Борги за короткотерміновими й довгостроковими кредитами – мільйоні. Але в усіх жевревіла надія, що наведемо лад у господарці в нових економічних умовах, не дамо підстав для сумнівів і розчарувань людям, що повірили нам. Саме їхня довіра й пошана була для нас головним стартовим капіталом і компасом надійності та благословенням. Спільно з агрономами районними спеціалістами докорінно переглянули структуру посівів зернових і технічних культур, кормових угідь, пасовищ, вирішили розвивати тваринницьку галузь з ухилом на свинарство. Сьогодні утримуємо майже тисячне свинопоголів’я, 200 голів великої рогатої худоби. Їх доглядають досвідчені місцеві тваринники Надія Гупалюк, Ганна Хаба, Наталія Євчій, Марія Боцяновська та інші. Вони мають гідну зарплату, належні побутові умови, пошанівок у колективі й у людей. Тваринництво не дає значних прибутків, але й не дуже збиткове. Багатогалузеве господарство утримується лише за рахунок рослинництва. В агропідприємствах середнього типу, до яких належить і ПАП «Обрій», треба розвивати й впроваджувати у виробничий цикл різноманітні гілки діяльності, хоч основна ставка має бути на зерновиробництві. А його основа основ – озима пшениця. На 800 гектарах засіяли пшеницю перспективними сортами еліти й першої репродукції. Надіємося на сорт «Кубус», який у зоні Лісостепу ризикованого землеробства стійкий проти хвороб і шкідників, погодніх негараздів. Торік на круг зібрали 48 центнерів збіжжя. Як для наших небагатих на родючий гумус земель, а ще додайте посуху, це добрий результат праці головного агронома Миколи Золотого, агронома Василя Питаківського. В рослинництві чітко дотримуємося сівозміни й використовуємо найефективніші попередники, прогресивні технології, рекомендації науковців, селекціонерів. Не гребуємо думкою старожилів, що не один десяток літ працювали на рідній землі-годувальниці. Озимий лан, окрім пшениці, це ще посіяних 450 гектарів ріпаку, 88 гектарів ячменю. Старанно й сумлінно попрацювали на озимому лані механізатори Петро Кука, Степан Куций, Іван Колос, водії Михайло Савчук, Любомир Кульчицький, Руслан Габушев, Олег Галушка та інші.
Валове виробництво сільськогосподарської продукції, урожайність зернових і технічних культур тут за останнє п’ятиріччя збільшили майже втричі. Сьогодні ПАП «Обрій» економічно й фінансово стабільне агроформування на Чортківщині. Тут систематично поповнюють машинно-тракторний парк сучасною імпортною і вітчизняною технікою. Спільно дбають тут про розвиток і завтрашній день, і виправдовують довіру земляків.
Попри очевидні успіхи в місцевих хліборобів не бракує проблем. Найбільше потягнула до низу відміна спецрежиму ПДВ, що нині призводить до різкого скорочення власних обігових коштів. А якщо тепер кошти з виробництва заберуть від аграріїв, то за рахунок чого інвестувати нові проекти, створювати робочі місця і додану вартість? Це при тому, що кредити з понад двадцятьма відсотками обкладені такими жорсткими умовами, що стають недоступними. Неважко спрогнозувати, що за таких умов, коли інвестиційні джерела влада свідомо замулює, аграрне виробництво – нинішній лідер усієї економіки української держави – почне пробуксовувати, а отже занепадати. Особливо це боляче вдарить по малих і середніх сільгосппідприємствах, фермерських господарствах, де трудиться до 70 відсотків усього місцевого сільського населення.
Окрім турботи про хліб насущний, колектив Степана Дмитришина особливу увагу приділяє соціальному облаштуванню населених пунктів. Наприклад, фінансово підтримує церковні громади – торік на їх потреби виділено з каси агропідприємства 80 тис. грн. Відремонтували майже своїм коштом дитячий садок у Великих Чорнокінцях. У трьох кімнатах зробили капітальний ремонт, закупили меблі, встановили енергозберігаючі металопластикові вікна. Також виділи на потреби освітніх закладів населених пунктів понад 50 тис. грн. Степан Григорович підсобляє селам у ремонті доріг технікою, пальним, матеріалами для оснащення вулиць освітленням, за потреби організовує цілодобове розчищення вулиць від снігу, щоб мешканці не відчули проблем з транспортом, доїздом на роботу тощо. В цьому році, крім добровільних асигнувань у соціальну сферу, суттєво зростає податкове навантаження на агропідприємство. Значить більше коштів з’явиться у бюджетах місцевих рад, селяни яких є пайовиками ПАП «Обрій»
Значну підтримку надає Степан Дмитришин воїнам АТО, волонтерам, тим, хто йде служити на строкову службу до українського війська. Їх систематично забезпечують продуктами харчування, пальним та іншими речами першої необхідності. Із сіл Великих Чорнокінців, Давидківців, Тарнавки пішло служити вісім чоловік до Збройних сил України. Кожному з них адміністрація ПАП «Обрій» видала по три тисячі гривень. Разом із дружиною Наталією Григорівною, що працює завідувачем їдальні сільгосппідприємства, вони особисто законсервували понад 500 банок м’ясної тушонки, яку разом з іншими харчами земляків відправили в зону бойових дій на сході держави.
При телефонній розмові Степан Григорович щиро дякував батькові Григорію Степановичу за дар життя, за становлення. З гордістю мовив він про свою сім’ю. Батькову й дідову дорогу в фермерському господарстві та агробізнесі обрав його син Григорій. Нині він керівник ПП «Добробут». Невістка Галина подарувала їм першого внучка Остапчика. Донька Світлана здобула фах економіста-міжнародника в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Віриться, що внуки в майбутньому підтримають сімейні традиції та хліборобську естафету Данилишиних.
Степан Данилишин міг піти в науку – вчився добре, але обрав рідне село, де поруч були його батьки й дорогі серцю земляки. Адже саме від батьківського порогу, від рідного села, пшеничної ниви він черпає наснагу для майбутніх добрих справ, яких сьогодні чекають його працьовиті й сумлінні земляки.
