Коли відходять у засвіти найдорожчі нам люди, життя стає нестерпним від пекучого болю самоти і ще чогось такого невловимого, чого неможливо пояснити звичними людськими словами. Тоді просто болить душа і плаче серце.

Спробувала згадати, коли ж я вперше відкрила для себе українського письменника, літературознавця, тернополянина (світлої пам’яті) Петра Сороку? Було це наприкінці буремних 90-х.

Спочатку її почуття нагадували слабкий ранковий вітерець, який лише гладить хвилею голівки квітів та перебирає листя дерев. Торкнеться – і відпустить, несміливо відступить.

А Ви пам’ятаєте свою першу книгу? Ну, ту, що Ви прочитали вперше в житті? Скільки Вам тоді було – шість, сім років? У мене це була «Червона шапочка». Чому її запам’ятала? Бо охопив жах, коли прочитала, що вовк проковтнув і бабусю, і її внучку.

У відомої української поетеси Ліни Костенко є такі поетичні рядки «Відходять майстри, залишаючи спогад як рану» Всевишній вже рік, а сьогодні 18 березня 2018 року минає друга річниця, як поселив у свої палати, де праведні спочивають Миколу Ротмана.

У бібліотеці селища Товстого, що у Заліщицькому районі, організували зустріч-спогад про мужнього лицаря України, відомого політика і правозахисника, журналіста, одного із лідерів та організаторів Руху в Україні В’ячеслава Чорновола. Захід приурочили

Вона розквітла, коли жінки ще тільки вчилися бути надто самостійними. Вчили їх то революції, то війни, то чоловіки.

Яке це щастя, коли діти продовжують любити і пам’ятати своїх батьків навіть тоді, коли їх не стає. Відома тернополянка Мирослава Ярмуш разом зі своїми друзями - однодумцями організувала чудовий творчий вечір-спомин про свого батька.

Традиційно місто Кременець завжди привертало увагу у туристів та мандрівників із інших країн. Сьогодні віднайдені спогади про місто суттєво доповнюють наше уявлення про Кременець. Незважаючи на значну суб’єктивність цього виду джерел, воно має вагоме

Про індійське місто майбутнього Ауровіль я чула давно, але потрапити туди щоразу не вдавалося. Ще два роки тому мені розповідали, що головному архітектору цього міста приходять у снах дивовижні проекти майбутніх будинків і він потім втілює їх.