«WorkStory: робота у фокусі літератури» – повна назва запропонованого конкурсу. Участь взяли молоді українці із 16-ти країн світу. Членам журі довелось перечитати-пропустити «крізь себе» понад 200 творчих робіт. Організаторами конкурсу виступили «Каб

Донька видатного поета та письменника Василя Ярмуша Мирослава багато років опікується пам’яттю свого батька, збереженням його багатої літературної спадщини. Нещодавно пані Мирослава натрапила на спогади літератора Олександра Астаф’єва про знайомство

- А пам’ятаєш, Любцю, за ту подушку в шостому класі? - Та як, Ігорку, забути… Було десь з місяць розмов не тільки про подушку з директорського кабінету. Як то здавніло, як то скоро все здаленіло... Певно років тридцять назад, може й більше…

Женька вийшов на осоння. Його п‘ята весна набирала кольорів та запахів, неслася до хлопця на ластів‘ячих крилах. Наче виокремлюючи щось нове з чорно-білого простору повоєнних літ, розрівняних вибухами вулиць, життя намагалась сотворити чудо.

Він ішов, грузнучи в мокрому, обважнілому від вологості снігу нерозчищеного тротуару. Переставляв ноги машинально, не зупиняючись. Вперто. Так, наче крокував життям, а не нічним містом.

- Ой, Маргарито Іванівно, ви нині така, що аж-аж. І сукня вам до лиця, і туфлі так підібрали в тон… Ви така імпозантна жінка, що не цим ковроліном вам ступати, а червоними доріжками…

Як компроміс між голубизною води і неба – човник. Потрісканий, легковагий, безприхильний хвилям та берегу. Лупає-плюскає об його ребра заблудла водорість. Перебігають спринтерську дистанцію довкола кинутої наживки крутії-мальки. Все решту – застигло,

Вона розквітла, коли жінки ще тільки вчилися бути надто самостійними. Вчили їх то революції, то війни, то чоловіки.