Віра Стецько

Віра Стецько

мистецтвознавець, громадський діяч, ТОКМ

У кабінеті президента США були роботи геніального вихідця з Тернопільщини Якова Гніздовського

27 січня 1915 року розпочато святкування столітнього ювілею всесвітньовідомого українсько-американського маляра і графіка, уродженця с. Пилипче Борщівського району Якова Гніздовського.

 

Відкрито експозицію «Графіка Якова Гніздовського у збірках музеїв Тернопільщини» у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, де відбулася науково-краєзнавча конференція «Яків Гніздовський в контексті світової культури»; виставки: «Світової слави графік» у Державному архіві Тернопільської області, «Чорно-біла симетрія Якова Гніздовського» в обласній універсальній науковій бібліотеці, графіки тернопільських художників, присвячена 100-річчю від дня народження Якова Гніздовського у галереї ТООНСХУ. Частина робіт із збірки Борщівського обласного краєзнавчого музею експонується на ювілейній виставці графіка в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові, де в рамках заходів з нагоди святкування відбулася спільна молитва на вшанування пам’яті Якова Гніздовського та покладання квітів на могилі художника на Личаківському цвинтарі.

 


 

Твори Якова Гніздовського становлять коштовну частину найкращих колекцій музеїв Америки: Національного музею американського мистецтва у Вашингтоні, Музею образотворчого мистецтва в Бостоні, Філадельфійському музеї, в Бібліотеці Конгресу США, Публічній Бібліотеці в Нью-Йорку, Університеті Делавер, Батлер Інституті, приватній колекції Нельсона Рокфеллера, фундації Вудворта, а також музеях Японії. Президент США Джон Кеннеді, облаштовуючи свій робочий кабінет, оформив його роботами Якова Гніздовського «Зимовий пейзаж» і «Соняшник».

 

Індивідуальні виставки Якова Гніздовського з 1954 по 1984 роки пройшли у Нью-Йорку, Парижі, Торонто, Ванкувері, Лондоні, Вашингтоні, Монреалі, Далласі, Філадельфії, Японії. У 1954 році відбулася перша персональна виставка Якова Гніздовського в США. Остаточне визнання майстерності Гніздовського відбулося, коли галерея Асоціації Американських Мистців у Нью-Йорку купила 220 відбитків його серії дереворитів «Сосни». Куратор відділу графіки Гавтонської бібліотеки Гарвардського університету Пітер Вік писав, що «дереворити Якова Гніздовського являють собою одне з найбагатших й найоригінальніших звершень в американському графічному мистецтві за останні тридцять років». Яків Гніздовський відомий як графік, живописець, скульптор, автор мистецьких статей, але найбільше визнання він здобув як майстер деревориту.

 


 

Творчий шлях, пройдений художником, дає право стверджувати, що на формування його світогляду мали вплив як культура рідної землі, так і світова культура, до якої він долучився, коли переїхав до Сполучених Штатів Америки, де й почався новий період життя і творчості, найвагоміший творчими здобутками. Перше визнання в США, як згадував сам художник, він отримав у 1950 році на виставці графіки в Міннеапольському інституті мистецтв. За дереворит «Кущ» (1944) йому була присуджена друга премія. Через кілька тижнів на торгово-промисловій виставці штату Міннесота за картину «Яйця» він отримує ще одну нагороду. Саме ці успіхи і підштовхнули до думки переїхати у Нью-Йорк - столицю сучасного мистецтва, щоб цілком віддатися творчості.

 


 

В американському мистецтві середини 50-х років панувала тенденція гонитви за оригінальністю, або ж навіть сенсаційністю. Яків Гніздовський, поринувши у новий для нього світ мистецтва, на перших порах розгубився. Він відвідує виставки, прагне осягнути різні віяння, щоб знайти своє бачення, свої теми і свою художньо-пластичну мову. Саме ці роки Яків Гніздовський назве періодом «ста доріг». У кінці 50-х ХХ ст. він створює кольорові лінорити «Мати» (1952), «Поцілунок» (1952), в яких сповідує кубістичні тенденції.

 


 

Роки творчих пошуків не минули даремно. Коли митець у 1956 році приїхав у Париж, за плечима були певні успіхи. У Франції він пробув два роки, мав дві вдалі виставки, які викликали велике зацікавлення серед шанувальників і критики. У Парижі мистець познайомився зі Стефанією Кузан – українкою, народженою у Франції, донькою емігрантів з Галичини, сестрою відомого композитора Мар’яна Кузана. Через рік вони побралися. Незадовго переїхали до Нью-Йорка.

 

 

З кінця 1950-х років, відколи мистець утверджувався на американському грунті, розбудовувалася його основна поетико-філософська лінія у станковій графіці. Характер пошуків Якова Гніздовського в подальші роки полягав у загальному контексті мистецтва постмодернізму на ранніх стадіях. Митець зосередився на зображувані птахів і тварин, квітів і рослин, а особливо дерев, які називав «майже ідеальними моделями». Він умів показати геніальність у простому, на перший погляд, мотиві.

 


 

Усі твори мають відбиток унікального таланту нашого мистця. Визначальне у його дереворитах – поєднання реалізму з абстрактно-витонченою стилізацією, що простежується у творах «Ялини» (1958), «Кукурудза», «Вівця» (1961). У 60-х роках митець створює дереворити «Баран», (1961), «Капуста» (1964), «Безлисте дерево» (1965), «Отара овець» (1966). Його роботи 70-х років вражають віртуозністю виконання і є новим словом щодо самої структури художнього образу: «Вівця» (1972), «Пелікан» (1973), «Баран» (1979). Творений образ має ніби всі характерні риси реального предмета чи істоти, а разом з тим, представляє абстраговану, завершену в собі декоративно–композиційну цілісність.

 

Гніздовський використовував для своїх дереворитів дерево швейцарської груші, пиляне поздовжньо, різні методи різьби. Рисунок дереворитів переважно площинний, двовимірний. Наприклад, дереворити «Барани», зроблені широкими енергійними смугами, нагадують оптичні експерименти рухливих ліній або сучасний «оп арт». В ритмічному чергуванні чорно-білих ліній завжди звучить інша музика.

 

У 1976 р. вийшла велика (219 репродукцій) монографія - каталог графічних праць під назвою «Гніздовський: дереворити 1944-1975».

 

Крім деревориту Яків Гніздовський працював над оформленням та ілюстраціями книжок, рисунком, скульптурою, керамікою, живописом, проектував український друкарський шрифт, розробив проект і створив нову українську абетку, розробляв різдвяні та великодні листівки, запрошення на імпрези. Міжнародне визнання отримав Гніздовський і як майстер книжкового знаку - екслібрису. Він зробив 54 екслібрисів, був членом дорадчої редакційної колегії журналу Товариства екслібристів Великобританії та членом Американського товариства любителів і творців цього знаку. До ювілейного видання «Слово о полку Ігоревім», що побачило світ у Філадельфії у 1950 році за редакцією Святослава Гординського, мистець зробив цикл ілюстрацій. Окрему групу становлять ілюстрації до літературних англомовних творів : Д. Кітса, Т. Колріджа, Т. Гарді, В. Дж. Сміта.

 

Яків Гніздовський знаний у творчому світі і як теоретик мистецтва. Ще у кінці 1940-х років, коли працював відповідальним художнім редактором українського літературно-мистецького місячника «Арка», він опублікував в журналі ряд статей на мистецькі теми, також постійно дописував до журналу «Нотатки з мистецтва». Його публікаціям властиві широка аналітика, гострота та глибинний зміст. Спогади, критичні статті, роздуми про творчий процес і спостереження ввійшли в книгу «Гніздовський», що побачила світ у 1967 році в Нью-Йорку. У виданні автор подає репродукції зі скульптури та кераміки, які займали важливе місце у ранньому періоді його творчості. У роботах з теракоти з тогочасними модерними наголосами, створеними на початку 50-х років ХХ ст. «Ваза», «Вовчиця», «Риба», «Птах», «Танок», знаходимо спорідненість з трипільською мальованою керамікою, на принципах якої Гніздовський базує свою малу пластику.

 

Ще навчаючись у Загребській академії мистецтв у Хорватії, Яків Гніздовський працював у живописі. В техніці олії виконані полотна, позначені академізмом: «Академія» (1950), «Смерть» (1944), «Скитальці» (1948). Це - великі композиції, в яких втілені важкі переживання Гніздовського, що переслідували його у  повоєнний період. Тоді він звертається до жанру натюрморту. У 1944 році написані роботи «Буряки», «Яйця», «Натюрморт», пізніще - виділяються його олійні твори «Помідори» (1968), «Яйця в кошику» (1974), «Бруква» (1980), «Селянський хліб» (1981), «Цибуля» (1983). Овочі та фрукти розміщені в ритмічно-орнаментальному порядку в кошиках чи ящиках. Роботам притаманна строга раціональна ритмічність, бездоганна технічна завершеність.

 

Упродовж 1982-1984 років на замовлення парафіян новозбудованої дерев’яної церкви Пресвятої Трійці у Кергенксоні, штат Нью-Йорк, Яків Гніздовський для двоярусного іконостасу намалював 27 ікон. Композиції виконані олійними фарбами на полотні, натягнутому на дошках. Ікони гармонійно вписалися в архітектуру храму, який проектував українсько-канадський архітектор доктор Радослав Жук у модерному стилі, дотримуючись традиційних особливостей старовинної дерев'яної архітектури Карпат. В іконах, намальованих Гніздовським, уставлені традиції виразно переплітаються з новаторськими прийомами живопису.

 

Духовне повернення Якова Гніздовського на Батьківщину розпочалося 15 травня 1990 року у Київському Державному музеї українського образотворчого мистецтва. 26 дереворізів, 16 кольорових та чорно-білих ліноритів і 8 гравюр вперше були представлені українському глядачеві. Україна відкрила для себе світової слави американського мистця, який походить з Тернопільщини. Шанувальники мистецтва змогли простежити творчий шлях і уподобання майстра з кінця 60-х років ХХ ст. і до робіт, створених в останні роки життя. Побачили славні дереворити «Плач Ярославни» (1950), «Автопортрет»(1981), портрети Дмитра Бортнянського (1985) та Олександра Довженка (1980), проект української абетки та ін. Стараннями дружини художника Стефанії Гніздовської (Кузан) та тодішнього директора музею Михайла Романишина виставка приїхала в Україну, і всі 50 графічних листів Стефанія Гніздовська передала у музеї України – у Національний музей у Львові 18 графічних робіт, ще 18 - у Національний художній музей України (Київ), 14 - у Тернопільський обласний краєзнавчий музей. Дещо пізніше роботи Якова Гніздовського передали ще і в музеї Чернівців та Івано-Франківська.

 

У кінці травня 1990 року Стефанія Гніздовська відвідала Борщівський краєзнавчий музей. Для постійної експозиції вона передала особисті речі митця, а також авторські роботи. Побувала вона і в Тернополі. Пригадую нашу зустріч з Стефанією Гніздовською у картинній галереї Тернопільського краєзнавчого музею (нині Тернопільський обласний художній музей) в кінці травня 1990 року. Вона подарувала каталог творів, підготовлений спеціально до виставки, у вступній статті якого зазначалося, що «Яків Гніздовський повертається додому на Україну з подарунком часточки свого творчого доробку, яким прославив мистецького генія української нації по всьому широкому світі». Стефанія Гніздовська багато розповідала про чоловіка, про плани перевезти прах Якова Гніздовського в Україну, про перешкоди, з якими вона зіткнулася.

 

Серед переданого Стефанією Гніздовською до Тернопільського обласного краєзнавчого музею особливо цінним є кінонарис «Вівці в дереві». Короткометражний кінофільм документує весь процес виготовлення дереворізу Яковом Гніздовським, починаючи з ескізу аж до відбитка. Постановник фільму Славко Новицький отримав Першу нагороду на Американському кінофестивалі у 1971 році. Документальне подання ювелірної праці графіка з усіма найтоншими деталями супроводжується оригінальною музикою, створеною відомим французьким композитором українського походження Мар’яном Кузаном. Передано матеріали: каталоги, видані в Америці та Україні, журнали з публікаціями про Я. Гніздовського, фото художника, документи, публікації. Усі ці матеріали, а також 37 оригінальних гравюри з музеїв Тернополя та Борщева експонуються на ювілейній виставці Якова Гніздовського. Серед представленого - 9 робіт зі збірки Тернопільського обласного краєзнавчого музею, які надійшли у фонди у 1991 році: «Гокбакські гори» (1980), «Вівця» (1972), «Пелікан» (1973), «Баран» (1979), «Під гінкговим деревом» (1984), «Морква» (1976), «Олександр Довженко» (1980), «Нарциси» (1973), «Вивірки» (1979), на основі яких можна простежити професійне зростання мистця, його тематичне охоплення. Твори знайомлять з останніми періодами творчості графіка до 1985 – року його смерті.

 

Мистець, життя якого не раз обдаровувало увагою та признанням глядача у США та Європі, довгий час залишався невідомим на рідній землі. Його постійно переслідувала туга за батьківщиною. Та не судилося йому приїхати в Україну ще за життя. 8 листопада 1985 року він помер. Перед смертю заповідав, щоб перепоховали його прах у Львові. І щойно через 20 років його побажання було виконано. Завдяки старанням Українського конгресового комітету Америки, посольству США та близькому другу Роману Ферансевичу 5 листопада 2005 року урну з прахом видатного графіка привезли зі США з колумбарію єпископальної катедри св. Івана Богослова в Нью-Йорку і урочисто перепоховали на Личаківському цвинтарі у Львові неподалік могили Івана Франка. Пригадую, що на Личаківському цвинтарі давно не було так багато людей. Особливо запам’яталися слова письменника Ігоря Калинця, який виголосив, що «Яків Гніздовський повернувся на свою батьківщину не тільки прахом, але й мистецтвом». У цей день у Національному музеї у Львові відкрили виставку 50 робіт, присвячену 90-річчю від дня народження Якова Гніздовського та 20-річчю від дня його смерті.

 

На належному рівні увіковічена пам'ять про мистця світового рівня у мальовничому селі його дитинства – Пилипчому, де у жовтні 1992 року у загальноосвітній школі відкрито музей Якова Гніздовського.

До нас повернувся великий художник зі світовим ім’ям Яків Гніздовський. Повернувся на Батьківщину своєю творчою спадщиною, яку вважають видатним внеском в історію світового мистецтва ХХ сторіччя.

 

Віра Стецько,

завідувачка відділу науково-просвітницької роботи
Тернопільського обласного краєзнавчого музею.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: Газета "Соломія", №1(64), квітень 2015  

Коментарі