Василь Савчук з Бережан – лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Олійника

15.04.2019 19:13   Джерело: TeNews
Опубліковано : Валентина Семеняк

Оприлюднено результати «Степанової весни – 2019». Лауреатами Всеукраїнської літературно-мистецької премії «В ім'я добра» імені Степана Олійника 2019 року стали й отримали дипломи письменники-гумористи Леонід Куций (Вінниця) за книжку сатири й гумору «Золоті яйця» і Василь Савчук (Бережани, Тернопільська область) за книгу «Триесірний Ґеньо з Трої» (гумор і сатира). Урочистості відбувалися в літературному музеї Одеси.  

Назва сатиричної поеми письменника з Бережанського краю Василя Савчука, яка надрукована окремою книжкою у видавництві «Терно-граф», не просто інтригує, а відразу збиває з пантелику: «Триесірний Ґеньо з Трої».  Усі добре пам’ятають іншого хвацького козака із Трої на ймення Еней, який жив купу століть тому. А тут раптом якийсь Ґеньо, та ще й мало не галичанин.

Написана «під Енеїду» у бурлескно-травестійному жанрі сатирична поема В. Савчука через призму сміху відслідковує шлях життя допитливого правдошукача у «Триесірі» – тобто у колишньому есесесері. Головний герой – Ґеньо стає свідком і учасником розпаду «імперії Зла» та активним подвижником творення нового світу і рідної Раїни. На початку книги є присвята «Світлій пам’яті незабутнього Кошового Міжнародної Асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», письменника Петра Павловича Ребра». Сатирична поема, перш ніж побачила світ у такому вигляді як вона є, зазнала у свій час чимало критики, декому стояла кісткою поперек горла. Звісно, такі шпичаки не створювали для пана Василя комфортних умов для подальшої праці над твором. Однак, незважаючи на всілякі кпини, відомий український письменник-сатирик Євген Дудар та поет, політв’язень ГУЛАГу Іван Гнатюк схвально відгукнулися на сатиру Савчука. А з благословення головного редактора «Веселої Січі» Петра Ребра, фрагменти поеми були надруковані у першому числі альманаху ще за 2005 рік. А згодом – у «Літературному Тернополі».

На відміну від Енея Ґеньо мусив ходити до школи, де «всім втовкмачували й усно, й шумів газетний словограй» :

Та гучномовці (ледь не луснуть!):

«Наш Триесір – то справді рай!».

І в те повірить мав би Ґеньо,

Бо скрізь по вивісках – саженно:

«Рай-буд», «рай-суд» і «рай-вино»,

«Рай-ліс», «рай-ком», «рай-скот», «рай-сіно»,

«Рай-маг», «рай-торг», «рай-морг», «рай-кіно»,

«Рай-он» - й точніше: - «рай-он-о!»….

Оскільки хлопчина всім цікавився і повсюди бігав, то не раз робив великі очі від побаченого: «В газетах щось не те торочать, Я щось не те у школі вчу…».

І він прийняв одне із рішень:

«Я знаю мало, хочу – більше,

Будь-що до правди дотовчусь».

Поема читається легко і весело. У зашифрованих словах вгадуються реальні топоніми чи назви– столиця Маскаяма (Москва), заклятий край Бісі-Бірі (Колима). Пригоди головного героя починаються відразу після випускного, коли батьки намагаються його «вступити» по блату до медичного вузу…

Звісно, переповідати увесь сюжет нема змісту, адже книга має майже дві сотні сторінок. Однак окремі шматки тексту кортить процитувати, бо там йдеться про нас з вами, хоч і в алегоричній формі, через те написане варте уваги.

Залюблений у рідну землю («Я – від землі. Земля – моя. Віддам їй силу й навіть душу. Нехай мене податки душать, Чи бартер зробить голяком, - Я рідне поле не покину і не подамся на чужину, як дід з полатаним мішком. Я вірю, завше так не буде, – Настане світла торжество!».

Незважаючи на безгрошів’я (тут впізнаються лихі дев’яності роки), Ґеньо вирішив залишитись вдома «… і свій творити хліб». Уявіть собі, коли він побачив нескінченні потоки люду, які їхали на заробітки за кордон, то //«потік той – перегородив.// В асфальт упер стовпами ноги,// Стояв, як дуб, серед дороги,// Що обминуть ніхто не міг»//. Розкинувши руки, немов крила, намагався зупинити людей: //«Спиніться, милі, добрі люди! Куди й чого претеся ви?// Вам так, як тут, ніде не буде!// Не тратьте, рідні, голови! Нам треба кризу пережити;// своє добро самим творити; //Бо раю нам чужак не дасть.// Верніться! Підемо до влади,// Права відстоїм для громади, //Не для крутих окремих «каст»//. Ось так. Читаєш і ніби опиняєшся у сьогоденні. І розумієш, що за останні двадцять років нічого особливого не змінилося у нашій з вами Раїні (Україні). А не змінилось тому, що не змінились ми самі. А такі як Ґеньо завжди у меншій кількості…

До слова. Василь Савчук член НСПУ, НСЖУ. У минулому – журналіст. У творчому доробку – книжки віршів, у тому числі й для дітей, краєзнавчі збірники з історії сіл рідного району, гумористичні видання. «Триесірний Ґеньо з Трої» легко бачиться серед кіносценаріїв. Якби його екранізувати, мав би неабиякий успіх!  

До слова. «В Одеському літературному музеї присутні переглянули фільм за фейлетоном Степана Олійника «Пес Барбос і повчальний крос» (режисер і сценарист Леонід Гайдай) – шедевр 60-х років минулого століття й, на жаль, актуальний досі як нагадування про необхідність бережливого ставлення до природи й довкілля. Фільм номінувався в 1961 році на Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі як кращий короткометражний. Після перегляду його закупили 112 країн – він дуже веселий і не потребував перекладу. Посли різних країн розповідали, що коли треба було провести якісь серйозні перемовини з дипломатами, то запрошували переглянути цей фільм, після цього перемовини йшли успішно.

- На 90-річчя батька, – поділилася спогадами Леся Олійник, – приїхав актор Євген Моргунов. Тоді він зауважив: «Не було б Степана Олійника, не було б і нашої з Нікуліним і Віциним трійці». Сюжети своїх творів батько не вигадував, в основі фейлетону – реальний факт. Уперше твір надрукували в газеті «Правда», а потім уже зняли фільм, що вперше зібрав знамениту трійцю акторів. Ці видатні артисти приїздили до батька». (Віра Середа. Письменницький портал Пилипа Юрика).


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews   430



Загрузка...