Нині фундук стало вирощувати вигідніше, ніж пшеницю. Клімат теплішає й зменшується кількість опадів – це якраз добре для росту цього горіха. На одному місці може рости півстоліття, найкращий врожай дає на 7-8 рік – по 2,5 тони з гектара.
Фундук дуже затребуваний на ринку як внутрішньому, в Україні, так і зовнішньому. Виграв той, хто посадив його раніше, а тепер, так би мовити, пожинає плоди, маючи значні фінансові надходження. Щоб засадити поле цими саджанцями на перший урожай, треба чимало вкласти і ручної праці, і капітальних ресурсів. Але воно того вартує.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Саджанці фундука
На Тернопільщині у фруктових садах фермерів, розсадниках професіональних садівників й аматорів вряди-годи доводилося бачити від сили 10-15 кущів «золотого» горіха. На ринку реалізатори хоч і пропонують фундук до 60-80 грн за кущ, але здебільшого це кущ ліщини. Великі фундукові сади разом з чималими шкілками є на Київщині, Миколаївщині та Херсонщині.
На Західній Україні найбільший фундуковий сад на Тернопільщині росте на території Кременецького району, в с. Чуглів. Його засновник – відомий в області сільський агробізнесмен, сподвижник органічного виробництва продукції, енергійний і невтомний на ідеї Мирослав Загорський.
Мій добрий і давній приятель Мирослав за фахом лікар-психотерапевт. Після закінчення Тернопільського державного медичного інституту у 1989 році лікувальну справу розпочав на цукровому заводі « Поділля» завідувачем профілакторію. Продовжував її три роки у Польщі, в м. Шльонську. Створив разом з колегами всеукраїнське періодичне видання «Медична газета України». У 2003 різко змінив свій життєвий курс – перейшов у сільське господарство. А ще зайнявся сільським туризмом – організовував кінні маршрути для туристів з усієї України, що вирішили гартуватися спартанським життям у с. Людвище на Кременеччині.
Згодом Мирослав Загорський налагодив виробництво грибів. Завдяки польським інвесторам на Шумщині, в с. Вілія, організували спільне українсько-польське підприємство «Мікоген-Україна», де працювало понад 200 місцевих жителів. Вирощували і реалізували у рік 25 тисяч тонн шампіньйонів. Уже через кілька років підприємство, очолюване Мирославом Загорським, виробляло 65 тисяч тонн грибів, що закрили нішу потреби цього продукту на внутрішньому ринку.
У 2013 році Загорський серйозно зайнявся вирощування фундуку та равликів. Перед тим створив органічне господарство ФГ «Органік Бердлі», яке займається вирощуванням на органічній основі зернових культур. виробництвом м’яса.
Мирослав Загорський у своєму фундуковому саду
– В Україні особливо у кондитерській, цукерковій справі є гостра потреба в цьому заморському горіху. Виробляючи своїми силами, в основному сільськими підприємцями, фермерами кілька десятків тон, ми майже на 95 відсотків горіха фундука імпортуємо понад 15 тис тон з Туреччини, Грузії, Азербайджану. Для задоволення потреб харчової промисловості країни треба такі обсяги цього продукту, який можна виростити на 30 тисячах гектарах. Тим паче, що наш фундук має великі переваги над турецьким: значно смачніший, багатий на вміст амінокислот, цукрів. білків та олії, – каже Мирослав Загорський.
За його словами, на наших землях, особливо у зоні Полісся, на Тернопільщині – це волинський сегмент: Кременецький, Лановецький, Шумський райони, на заході області – Бережанський, Монастириський. Підгаєцький. Там і вільні землі та сільгоспугіддя, забуті пасовища. Крім того, високий процент сільського безробіття, а вирощування фундукових плантацій, черешневих, вишневих садів, плодоягідних культур, розведення равликів для багатьох могло б стати справою життя і джерелом достатку в родинах.
Мирослав Загорський на 27 гектарах вирощує фундукову плантацію, яку заклав ще 2013 році, висадивши 14 тисяч саджанців. Сад – це його гордість і добра надія. Крім того, на двох гектарах має шкілку, де вирощує саджанці горіха. Серед районнованих – сорти фундука «Каталонський», «Барселонський», «Косфорд», «Джіфон». Щоб забезпечити постійний і безперервний процес росту саджанців, побудував теплицю загальною площею 1600 кв. метрів, підземні тунелі для адаптації рослин після пересадки їх з поліетиленових пляшок у грунт.
Мирослав Сергійович – активний учасник усіх всеукраїнських та регіональних наукових практичних семінарів, нарад, конференцій, «круглих» столів. Вчиться сам і допомагає іншим.
– У нас обмаль спеціалістів у галузі садівництва й виноградарства, молодих вчених, науковців-практиків, – зазначає. – А взагалі фундук має прекрасну перспективу на українській землі. Багато хто візьметься за цю справу і буде мати з роками й урожай, вигідну ціну на горіх, що гарантуватиме достаток у домі, постійну роботу у рідному селі поруч сім’ї та родини, своїх земляків.
Ярослав БАЧИНСЬКИЙ
