Такі книги пишуться тоді, коли душа збагачується духовним досвідом. А він приходить через різні життєві випробування. Бо, зазвичай, тільки за таких обставин з’являються запитання на кшталт: для чого я прийшов (прийшла) у цей світ, яке істинне призначення людини на Землі, чому болить душа? Стосунки між людьми, пошук істинного “я”, думки про материнство, про долю родини та українського народу – теми, яких торкається у своїй новій поетичній збірці тернопільська поетеса і журналістка Леся Заморська.
“Храм душі” – це святая святих кожної людини, принаймні, так би мало бути. Дуже багато залежить від назви книги , це так само, як ім’я для людини. Храм душі має сяяти чистотою думок і помислів, світлих надій і добрих намірів. Щоб таким його створити, треба багато докласти духовно-ментальної праці. Це особлива надзвичайна робота – духовний поступ, який, до слова, за нас ніхто не зробить. “Леся Заморська прагне через поетику відкрити значимість християнських істин, достукатися до зацементованих буденням та оглухлих від словоблудства й політичної тріскотні людських душ” – пише у передмові до книги тернопільський поет , професор Олег Герман. Вірш “Храм душі” – це світла поетична візитівка згаданої книжки. Бо саме з нього вона відкривається. Отже, книжка відразу, з першого аркуша починається з актуальних настанов, які, між іншим, не всім сучасникам до снаги, бо, щоб їх дотримуватися (виконувати), треба позбуватися багатьох поганих звичок, адже саме вони заважають людству духовно удосконалюватися.
Перегляньте також:
- У Тернополь приїде відомий письменник, автор книжки про Чорнобиль Володимир Шовкошитний
- У Копичинцях презентували книжку про життя вірян цього міста упродовж століть
“Милосердям розбий порожнечу,
Бо немає чужої біди.
Не минай ні калік, ні убогих,
Ні малих, ні старих жебраків,
Знай: найменша твоя допомога –
Новий крок до небесних скарбів”.
Цю книгу добре читати там, де вам відкриється сторінка. Навіть якщо це буде посеред літа і вам “випаде” “Містерія Різдва”, це має бути особливою для вас втіхою. Бо насправді, Різдво – це народження Світла в Душі, яке не має конкретики, як такої. І це може бути не тільки в календарні святкові дні, а й повсякчас.
“Він стукає в серця
Без краю і кінця,
Та мало є дверцят
Відкритих для Творця.
Він засіва зерно –
Премудрості руно…”.
А ще “Храм душі” – це винятковий духовний екскурс християнськими святами упродовж церковного року: “Введення в храм Пресвятої Богородиці”, “Дух Різдва”, “Богоявлення”, “”Хрест”, “Успіння”, “Яблучний Спас”… А розділ “Хай Вкраїна соборна буде” – це особливі роздуми про події на Майдані, на Сході нашої країни. На кожну подію, на кожну дату в календарі у Лесі Заморської свій, тільки їй притаманний погляд. Навіть 25-ту річницю Незалежності України вона фіксує під особливим ракурсом:
“Незалежності річниця двадцять п’ята –
Україна знов війною розіп’ята,
В чварах і незгодах круговерті,
Тут ворожі кулі сіють смерті”.
У намисті її спогадів про безтурботне дитинство у щасливому спілкуванні з батьками. родиною, особлива і щемна, оповита сумом зажурена любов. Але ця любов гріє уподовж всього життя, яка надихає, живить, обдаровує новою життєвою якістю, яка називається – досвід. А він у кожного свій і неповторний. Без нього неможливий найменший крок у житті. Якраз про це в алегоричній поезії “Життємлин” із циклу “Життя, як млин”: “Ти просто був// І просто зник,// Бо меле млин// Багато діб// І Бог один// Візьме цей хліб//.
Особисто мене зачепили ось ці чотирирядки:
Поїхали – перехрестила,
Доїхали – дяка Богу,
Молитви велика сила
Котила клубком дорогу.
Відбутися би у буднях,
І освятитись у свята,
Допоки іще присутня,
Допоки ще не крилата.
Не можу обминути осторонь післяслово – воно з перших аторських уст. Це своєрідний подячний “Акафіст” людини, яка глибоко вірить у Творця і щиро дякує Йому за подароване життя. Подяка – це надзвичайно важливий щоденний аспект у життєвих буднях кожної людини, але, на жаль, не всі про це пам’ятають. Здебільшого людські звертання до Бога потопають у… проханнях.
“Моя поетична збірка “Храм душі” – це своєрідний підсумок чергового життєвого етапу. Це декларація найголовніших цінностей. П’ять розділів – це п’ять точок опори, на яких базується моє життя – Бог, Україна, родина, краса природи і філософія буття. Навіть, якщо бодай одне слово змусить вас замислитися, вважатиму свою працю недаремною”.
