«Якось мій покійний дядько Юзеф пожартував зі мною, що зробить трактор власноруч. Я сприйняв це всерйоз і таки трактор зробив, а він і не думав братися», – розповідає Олег Борсук із села Звенигород Бучацького району.
Позаочі пана Олега називають місцевим Кулібіним. Коли він вперше виїхав з двору своїм саморобним трактором, сусіди вибігали на дорогу дивитися.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
– Олеже, навіть не мучшся, він не поїде, «заспокоював» мене сусід, бачачи, як я натхненно трактора складаю, – розповідає чоловік. – Я ж нікого не слухав, добре знав, що роблю, 17 років праці трактористом-механізатором не минули даремно. Про те, як побудований трактор я знав досконало. Раніше було легше усякий металолом без проблем можна було знайти на смітниках, тож по деталях і клепав свій тракторець. З одного гвинтика все починав. Дещо носив на бригаду, хлопці допомагали зварювати. Коли саморобний тракторець запрацював, був чи не найкращим помічником у господарстві. Потім його продав. Вже не пригадую скільки тоді взяв, ще мільйони ходили.
На одному тракторові Олег Борсук не зупинився. Пізніше на його господарстві з’явився автомобіль-трактор.
– За прототип я взяв звичайну дитячу машинку, – зізнається механік. – За півроку свою ідею втілив у життя. Він виконує всі операції: і перевезення сіна, піску, гною, викопує картоплю, культивує…
А потім сини (а їх у нього четверо – авт.) підбили Олега Борсука зробити ще один трактор. Його робили усім гуртом. Тепер господарку обробляти стало ще легше.
– Зробив ще культиватор з причепом і плуг, – каже господар. – Тепер ті, що з мене насміхалися, просять і їм город обробити…
Галина Кіт
