Вітальний адрес архієпископу Нестору в день тезоіменитства

09.11.2018 20:13   Джерело: Тернопільська єпархія УПЦ КП
Опубліковано : Новини Тернопілля

Ваше Високопреосвященство! Всечесні отці, високоповажні гості, возлюблені у Христі браття та сестри!

Цей рік назавжди увійде в історію України та Української Церкви, як рік нашої остаточної церковної незалежності та виходу з того штучної ізоляції, в яку ми потрапили не зі своєї волі. Майже тридцять років новітньої історії українці прагнули отримати свою Церкву, мати свою власну історію, свою історіософію та врешті – можливість молитися у своїх святинях на рідній мові .

Здавалося б, нічого надзвичайного в такому бажанні немає. Шанувати своїх батька і матір – це Божа Заповідь, переступ якої є гріхом для людей. Однак, якщо імперські амбіції наших сусідніх народів поставлені вище Господніх заповідей, неминуче породиться химера «руского міра», що в прямому сенсі означатиме українську війну.

Ті, хто нині все ще недооцінює важливість Томосу про незалежність Української Православної Церкви повинні розуміти, що війна Росії проти України триває не з часу захоплення Тузли чи Криму, а ще відколи існує Незалежна Україна не маючи своєї незалежної Церкви. Тридцять років ми перебуваємо в духовному рабстві, чомусь називаючи це своєю незалежністю. Вже навіть після початку військових дій на сході України тисячі українців продовжують ходити в храми своїх окупантів, просячи в Бога благословення зброї своїх убивць. Так співвітчизники, а серед них немало й тернополян, українців досі моляться за тих, хто йде вбивати їх самих, їх братів і сестер, отців і матерів, спалювати українські села й міста та встановлювати власні порядки. І, що важливо. Не в останню чергу війна сьогодні ведеться з релігійних мотивів – вони зброєю борються з розколом, який самі ж породили на Харківському неканонічному зборищі. Руки цих «борців із розколом» по лікті в крові, а на рахунку вже десятки тисяч смертей, мільйони біженців і сиріт. І може бути значно більше, бо не можна визволити Україну від українців.

Я почав вітання нашого архіпастиря з цієї згадки невипадково. Поміркуймо. Хіба українці не хотіли мати свою церкву раніше? Хотіли, і не раз. Хіба українці склавши руки нічого не робили для цього? Ні, звичайно. Духовенство та ієрархи не раз в історії намагалися отримати незалежність і легальний статус. Але чому раніше не сталося те, що стається зараз? Тому, що раніше Київський Патріархат не був настільки міцним і впливовим, щоб його помічали та прислухатися до нього навіть опоненти, критики й вороги. Почата справа Святійшим Патріархом Філаретом, а разом із ним Патріархами Мстиславом і Володимиром, митрополитами Іоаном і Василем Боднарчуками, Андрієм Гораком, Яковом Панчуком та іншими архієреями та священиками лише в наш час доросла в повну міру. І нашій перемозі ми завдячуємо не тільки Вселенському патріарху, не тільки Президенту, не тільки Верховній раді, але й тим духовним лідерам, провідникам, які вели нашу Церкву весь цей час, як мудрі керманичі церковного корабля.

Уже дванадцять років ви, Ваше Високопреосвященство, ведете Українську Церкву Тернопільщини до її Помісності. І в тому, що сьогодні Українська Церква визнана Вселенською Церквою, як цілком канонічне, благодатне та живе Тіло Христове, не в останню чергу заслуга і вас особисто. Ви часто закликаєте нас робити добре свою роботу в тих умовах, в яких ми поставлені. Але не тільки інших цьому вчите, а й самі є прикладом для всіх нас. І саме завдяки цьому наша Церква на Тернопіллі не тільки від року збільшується, але й зміцнюється. А нині ми маємо радість увійти в сім’ю Православних Церков світу саме під вашим архіпастирським омофором.

Дорогий Владико Несторе! Ми знайомі з вами вже багато років, і я добре знаю, як ви по чернечому ставитеся до слів похвали. Все ж, в день вашого тезоіменитства, наш духовний батьку, друже й наставнику, дозвольте привітати ваше високопреосвященство не приховуючи добрих слів, яких ви безперечно варті почути сьогодні . Клір і паства кафедрального собору, а також всі присутні віряни, гості цього храму, вітаючи вас дякують Богу за ваше ревне служіння нам і Богу.

Дякуємо вам від імені мільйона наших жителів, від імені сотень ваших вдячних учнів і студентів, тисяч діточок, якими ви опікуєтеся як головний капелан Київського Патріархату у «Пласті». Дякуємо вам від імені тисяч родин військових і вже сотні осиротілих родин героїв Тернопільщини. Дякуємо вам від імені десятків і сотень громад Тернопільщини, яких ви по-батьківськи зібрали під своїм омофором, якими опікуєтеся та регулярно відвідуєте. Дякуємо від імені сотен священнослужителів, для яких ви є взірцем. Дякуємо за безліч відомих і невідомих нам справ, якими ви допомагаєте розквіту нашої Святої Церкви. Дякуємо від імені кожного парафіянина нашого храму, за те, що постійно являєте своїм життям приклад справжнього пастиря, і людини Церкви.

Просимо вас прийміть ці квіти, як символ нашої синівської любові, а цю святу просфору – як символ нашої постійної молитви один за одного. Іспола еті деспота! Зі святом Владико, благословіть!

Протоієрей Євген Заплетнюк,
ключар кафедрального собору свв. рівноап. Костянтина та Єлени


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу [email protected] Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер і долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук.
Джерело: Тернопільська єпархія УПЦ КП   338