На Тернопільщині ініціативна група допомагає зібрати кошти на реабілітацію для чотирьох дітей. Свою ініціативу назвали “Біжи за ради іншого”. Ідея матері дитини з інвалідністтю Олени Коваль “Життя без меж” – суспільство має побачити такі сім’ї. Діти, маючи вроджені вади, мають мати право на щасливе дитинство, на спілкування з однолітками і гідне лікування (реабілітацію). Люди, організації, клуби – активно долучаються до події і не тількі біжеть, а і перераховують кошти на рахунок, яким опікусі звіти подаються прозору у п’ятницю. На сьогодні зібрана половина суми. Олена Коваль: “Любі друзі, залишилось менше місяця до завершення першої хвилі, проте сума, яка зібрана на даний момент – 25 841 грн. з потрібних 44 025 грн. Ми дуже просимо усіх небайдужих відгукнутись і допомогти нашим маленьким учасникам поїхати на такі довгоочікувані реабілітації! Ці дітки мають усі шанси піти самостійно, допоможемо зробити це їм разом! Збір коштів на рахунок: ПриватБанк 5168-7573-7503-7282 – отримувач Хома Олександр. Давайте ще раз згадаємо про наших маленьких героїв!”
Усі дітки мають діагноз ДЦП.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Гроші планують передати батькам Анни Сиротюк (10 років), Макара Воробйова (5 років), та близнюкам братам Богдану та Антону Гусарук (4 роки).
Батьки у соцмережах розказали історії своїх найрідніших, за життя яких, вони готові боротись і перемагати.
Тетяна Сиротюк: “Я мама двох діток. Старша донечка Аня є в нас особливою. У неї ДЦП, вона не може самостійно ходити. Вона вже трохи доросла (як вона сама вважає). Її вага при народженні була майже 1.5 кг, ми провели довгі дні в реанімації, в відділі недоношених. Найстрашніше вже позаду. Вона вижила, збережена свідомість, розуміння,вміє говорити, думати. Це дуже добре, проте хочеться щоб дитина жила повноцінним життям, могла на рівні з однолітками ходити, бігати, гратись. Поки що, вона на візочку. Ми віримо що настане день коли вона зможе сама зробити свій перший крок. Після багатьох пройдених курсів лікування, ми побачили що реабілітації дають результат. Курс реабілітації коштує не дешево, а доходи в нашої сім’ї не дуже великі.Ми щиро надіємось, що відгукнуться небайдужі люди, які допоможуть і підтримають нас.”
Мама Макара: “Макарчик, веселий життєрадісний хлопчик з великим бажанням пізнавати цей світ. Але в нас є одна проблема, він не ходить, тому що у нього ДЦП. За цей невеликий період життя, Макар пройшов і проходить велику кількість різних реабілітацій, які, дякувати Богу і кваліфікованим спеціалістам, дають позитивні результати. Він краще контролює голову, знижується спастичність м’язів, рухи стають плавніші та впевненіші. Макару дуже допомагає дельфінотерапія. Під час перебування у воді з дельфінами, Макар розслабляється, релаксує, хоча з іншого боку і підвищиться тонус м’язів, але це в подальшому сприяє покращенні загальної моторики та стану Макара. В Макара є велике бажання рухатись! Він дуже старається доповзти до своїх іграшок, пробує вставати на четвереньки, падає, і знову піднімається. Він обов’язково стане на ножки і назве довгоочікуване слово МАМА!”
Батьки Гусарук: “Наші синочки народилися на 28 тижні вагітності з критичною для життя вагою. Пологи пройшли досить травматично для обох діток і ще й дихальна система була досить незріла. Тож перших 3 місяці життя ми пробули у реанімації. 3 роки ми постійно покращували стан медикаментозно лише в домашніх умовах через слабкий імунітет дітей. Станом на сьогоднішній день Богдан вже тримає голівку, перевертається з животика на спинку, робить спроби повзти, і трішки починає триматись на ніжках. Антон на даний момент самостійно не утримує головки.
Останній рік вже трішки легше з їжею, тому, що діти можуть їсти більше, звичних для кожної людини, продуктів. Обоє десь в 3 роки почали любити гойдатись. Звичайно, це не проста гойдалочка. Це така ж як для здорових діток, тільки ми виготовили деякі вставки для сидіння, валики для підтримки голівки, спинки, додаткові ремені. Лише так діткам комфортно і безпечно, а головне – можливо весело проводити час. Ще моїх малюків веселить масаж обличчя. Це нам порадила логопед, як підготовчий етап до занять з дефектологом. Велика радість для мене, коли пів року тому хлопцям стало цікаво дивитись телевізор, фото, малюнки. Постійні покупки медикаментів із закордону (українські не підходять, або відсутні), спеціального харчування і просто одягу, підгузників, оплата комунальних послуг не дають змоги нашій сім’ї накопичити кошти для платної реабілітації діток, котрі якраз, нарешті, готові до лікувальних фізичних навантажень.“
Усі батьки посилають месенджер суспільству, людям – “Вдячні за підтримку та допомогу! Разом рухаємось до мрії діток, зробити свої перші кроки! Почувається з надією.”
