Житель міста Пологи (Запорізька область) на ім’я Вадим розповів про труднощі і розчарування, які його чекали на заробітках у Чехії.
Як повідомляють “Пологівські вісті”, в Україні він займався автоперевезеннями, працював сам на себе, але бажаного і стабільного доходу не мав.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
“У Польщу не хотів їхати, про неї більше негативних відгуків чув, і працювати там треба довше (по 12-14 годин), а в Чехії робочий день по 8-10 годин і оплата за годину 100-120 крон (курс гривні приблизно один до одного, різниця невелика). В Чехію поїхали за польською візою: щоб отримати чеську, треба більше часу і витрат”, – зазначив чоловік.
Стажування тиждень, а далі сідай за кермо і крути. Але за цей час не вивчиш місто, щоб не блукати. Ще для цієї роботи треба знати мову і мати чеську візу. Тому ця ідея сама собою відпала.
Читайте також
Вихід був лише один – найматися на будівництво. Знайомі Вадима вже працювали на таких роботах різноробами.
“Раб має батрачити, виконувати всю чорнову і важку роботу без спочинку. За перекур – штраф 500 крон. А можуть взагалі нічого не заплатити. Весь час за робітниками стежать. Багато там “кидалова”, не можна вірити нікому. Старшими ставлять здебільшого тих, хто вже роками їздить на заробітки. Загалом нам траплялися вихідці із Західної України. Вони вже знають мову, тому з роботодавцями зв’язок через них. А отже, часто свої ж і “кидають” на гроші. Може бути і таке, що вирішив старший не платити батраку, влаштував скандал, викликав поліцію – і тебе депортують з країни”, – пояснив Вадим.
Після роботи на будівництві Вадим пішов працювати у лісництво. Робота теж важка. Спочатку доводилося навіть їсти на ходу.
“За людей заробітчан там не вважають. Для них це робоча сила, з якої треба “вичавити” по максимуму. Доводилося носити і вантажити самостійно товстелезні стовбури дерев. Багато хто надривається на таких роботах. Працювали по одному там, де має працювати троє. Нас так і називали – “коні”, – згадав він.
Чоловік на заробітках пробув 4 місяці, і більше не хоче повертатися туди.
