Здається, це про неї – Ольгу Семенюк, сказав якось Михайло Жванецький фантастичну фразу, яка згодом стала крилатою: «Гумор – це рідкісний стан талановитої людини і талановитого часу, коли ти веселий і розумний одночасно».
Ольга Семенюк за фахом будівельник, а за покликом душі – жартівниця. Свідомо не пишу гумористка. Бо в мене ця талановита жінка асоціюється, насамперед, із особистістю, яка володіє невидимим творчим пером Жар-птиці. Жартівниця-витівниця має тонке почуття гумору. На перший погляд ця жінка мовчазна, але вже як заговорить, то дуже до ладу. Час від часу вона навідується на засідання Тернопільського обласного літературного об’єднання (НСПУ). Коли читає нові твори, то усмішка з’являється на обличчі у «найзапекліших» буркунів. Своїм «хрещеним батьком» у цьому жанрі літератури називає відомого тернопільського гумориста Миколу Базіва. Саме він помітив її виступ зі сцени під час подій на Майдані і рекомендував продовжувати писати. Друзі по перу Орест Чоловічок та Патара Бачія порадили спробувати свої сили у міжрегіональному конкурсі гумору «Грицева шкільна наука» (Гусятин). Вона відважилась і торік стала його дипломанткою. До слова. Її гуморески друкувались у тернопільському літературному альманасі «Подільська толока», у запорізькій збірці «Весела Січ». Тож односельцям із рідної Постолівки, що на Гусятинщині, є ким пишатись.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Фото з мережі Інтернет
БАБИНЕ ЛІТО
В розпал бабиного літа,
В сонячну погоду
Виманила баба діда
Назбирати глоду.
Дід кидає глід в торбину,
Баба шарить оком.
Ще побачила шипшину
Далі за потоком.
Потічок переступила
По тонкій дощині –
Рачки поповзла по схилах,
Як ведмідь в малині.
Там кущі всі обголила,
В другім, третім місці
І від кладки віддалилась
Метрів аж на двісті.
Дід очима на тім боці
Відшукав дружину
Став, як вкопаний у шоці,
Уявив картину:
Що зірветься баба з горба,
Як міх кукурудзи,
Згубить капці,
рісне торба,
Намочить райтузи.
З того боку від потічку
Також люди жили.
Кинули панель на річку
І місток зробили.
Дід кричить через долину,
Як в порожню скриню:
– На панель іди, Марино!
На панель, Мариню!
Баба пальцем покрутила
Трохи вище вуха.
На всі боки роздивилась,
Чи ніхто не слухав.
Розвернулась потім круто,
Аж дрижить землиця.
Надулася парашутом
Широка спідниця.
Прилетіла баба з горба
Стрімко, як шуліка.
Полетіла повна торба
В спину чоловіка.
– Грім би тебе ясний вдарив!!!
Чи ти розум маєш?!!
Ти куди мене на старість
Діду, посилаєш?
Як почує хтось, Семене, –
Розповзеться чутка,
Що ти – сутенер у мене.
А я – прости, хто у тебе?
Ольга СЕМЕНЮК
