Вчора їхаві каром, тим що “бла-бла”. Потрапила група українських заробітчан мого віку, які поверталися з заробітків. Такого п*здецю в головах людей моєї генерації я не очікував. Незважаючи на те, що всі вони пробули у Польщі, призначені їм шенгнеською візою 90 днів, очі їх нічого цікавого і корисного для себе не побачили. Точно, як писав класик: “Протри глазкі, в тебе там гной скопився”. Навпаки. Деякі з них, особливо голосно, розповідали усілякі тупі небилиці про Польщу і ЄС. Було про все – ледачих і смішних поляків, і про не солодкі трускавки, камери в лісах, заборони збирати гриби, тупих співробітників молдаван, дороге молоко (не те що від нашої бабці в селі), невіміння нічого робити і т.д. Всього того брєдняка переказувати часу немає.
Читайте також
Наприкінці, зайшло за геополітичний прогноз – і тут почалося просто тотальне пекло. Їхній ментальний вожак, який найактивніше розповідав усілякі нісенітниці почав малювати схему українського майбутнього, просто з картинок “Россия 24”. В його розумінні – найкраще було б віддати північну частину – Росії і Білорусії (лол!), південна – відійде так само до ВВП, центральна і західна – повністю перетвориться на польські воєводства (сам оратор був родом з Вінничини). І будуть у нас, як він казав “ГаДати і злотувками платити”. Усі голосно сміялися і заходилися від парадоксальності його думок.
І от нарешті вистоявши трьогодинну колєйку (думав просто лусне башка) і досягнувши польської митниці, карма догнала всю цю шоблу. Спочатку, виявилося, що одна з дівчат везла ровер, дорогої фірми, який їй в Польщі купив тато (зрозуміло, що такий самий рагуль, бо купив з рук і без документів) і виявилося, що він може бути краденим десь у Швеції чи Німеччині. Почалася перевірка. Як сказав митник – мінімум година. А друге – це, що у ментального вожака, виявився на 2 години протермінований час перебування у ЄС. Якби цей мудак, замість того, щоб голосно ржати і розповідати треш, пішов просто вперед пішки і поставив штамп про виїзд, все було б ок. А тут, на тобі – миттєва карма у вигляді депортації і заборони в’їзду на рік. Бачили б Ви, міну цього ідіота. Звичайно, що такого навантаження машина не витримала і коли, митники попросили від’їхати нас в сторону, для уточнення всіх цих ситуації, водій просто не зміг завестися. Довелося штовхати. Усім разом. Штовхати, цю машину, в якій крадений ровер, і обовязково, як контстанта – мінімум один мудак. Усім нам. У одному пориві. “Сильна метафора”, – подумав я.
Слава Богу, паспорт мені вже повернули, і не чекаючи поки все мої співвітчизники розберуться зі своїми проблемами, я швиденько знайшов в колєйці чудового пана Ореста і його сина Владислава, які допомогли швидко евакуюватися з цього пекла до Львова (за що, їм безмежний уклін і подяка). Жаль лише водія усієї братії, у якого зламалася машина, бо дійсно був хороший, приємний чоловік і добрий водій. І мабуть, що у цьому теж є якась своя метафорика.
