Ну, звісно ж, ми завжди знали, що твердження, що українки найкрасивіші — не просто собі твердження… Як і те, що тернополянки — ну ду-у-уже українки))). А тепер маємо цьому ще й підтвердження! Нещодавно, 25 травня, у Чикаго відбувся конкурс краси «MissUkrainein Chicago’2018». У фіналі конкурсу зустрілися аж дві наші красуні-землячки, уродженки Чорткова — Олена Бурак та Оксана Данилишин. Обидві отримали на конкурсі безліч захоплених відгуків, сотні глядацьких голосів та високі відзнаки: Олена стала «Міс глядацьких симпатій», а Оксана — «Міс Бікіні». Проте наші красуні — не лише красуні… Вони ще й розумниці, активістки, можуть похвалитися багатьма талантами і просто надзвичайно цікаві співрозмовниці…
Олена Бурак: підкорила Америку співом!
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Студентка з Тернополя Маріна Міжонова здобула перемогу на конкурсі краси
Талановита дівчина змалку займалася музикою та писала пісні, а її першим конкурсом краси став «Міс школи» у рідному Чорткові, де вона здобула свою першу перемогу. Її творча і музична біографія дивує та вражає: у 15-річному віці дівчина написала свою першу пісню «Зима» та презентувала відеокліп до неї, а її авторська пісня «Україна в серці», написана вже по приїзді в США, не залишає байдужим нікого і її часто виконують на концертах по всій Україні. А ще Оленка виступала в чортківському народному аматорському театрі імені П. Карабіневича, де зіграла чимало головних ролей (вистави “Ніч під Івана Купала”, «Кайдашева сім’я») і навіть була… барабанщицею у рок-гурті!
«Змалечку мене заворожувала музика, — розповідає дівчина. — З часом я переконалася, що це частина мого життя. Адже змінювалось що завгодно навколо, а творчість, спів, музика були постійно поруч! У 16 років я уже співала в чортківському ресторані «Над ставом», де пропрацювала півтора року з найкращими професійними музикантами… Це був колосальний досвід… Я була учасницею багатьох конкурсів та фестивалів, брала участь у проектах «Х-фактор» та «Шоу номер один». Після 10-го класу навчалася у Львівському музучилищі ім. С. Людкевича за спеціальністю «естрадний вокал». Проте, провчившись два роки, дізналася від батьків, що вони виграли «Зелену карту» і ми летимо до США… Чесно кажучи, спершу для мене це був шок, і хоча хотілося помандрувати та побачити світ, я не могла уявити, як буду жити без Батьківщини і без улюбленої справи… Проте Україна назавжди в моєму серці, а улюбленої справи — співу — не покидаю й тут. Чотири роки тому, тільки приїхавши до Америки і ледь-ледь освоївшись, взяла участь у конкурсі “Таланти української діаспори’2014” і, заспівавши там свою пісню «Україна в серці», зайняла друге місце! Це була для мене велика перемога, насамперед над собою! А наступного дня після конкурсу до мене зателефонував керівник одного з найкращих гуртів української діаспори “Гармонія”, котрий був у журі конкурсу, і запропонував співпрацю… Так я і співаю у цьому гурті… Окрім того, працюю з дітками в дитячому садочку, і хоча наразі на навчання за роботою немає часу, все ж з часом обов’язково планую здобувати освіту в США. Фінансово в Америці куди легше «втриматися на плаву», ніж в Україні, тому й більше можливостей реалізуватися та втілити свої мрії в життя. А ще мені подобається, що люди в Америці дуже прості та відкриті, абсолютно незакомплексовані і щирі… Зовнішності тут не надають такого великого значення, як у нас. До слова, про зовнішність… Коли моя знайома, з якою я свого часу працювала у магазині (це була моя перша робота в Америці) сказала, що організовує конкурс краси і планує запросити на нього й мене, я спершу скептично до цього поставилася і не планувала брати участі у шоу. Проте згодом, почувши, що там буде і творчий конкурс, таки наважилася… Фотосесії, відеокліпи, концерти та дефіле — це був незабутній новий досвід!.. У журі нашого конкурсу були як американські «селебрітіз», так і українські «зірки» — співачка Міка Ньютон з своїм чоловіком, відома виконавиця Катя Веласкес, ведучим був співак Василь Боднарчук. Скажу чесно — я не сподівалася на жоден титул, усім казала, що прийшла просто поспівати… (Сміється, — авт.) Звичайно, я заспівала, і ще доволі несподівано для себе стала переможницею в онлайн-голосуванні і отримала титул «Міс глядацькі симпатії». Це було дуже приємно та надихаюче!.. І хоча я уже освоїлася в Америці та живу тут цікавим і насиченим життям, все ж, сумую за Батьківщиною і з нетерпінням чекаю кожної нагоди завітати додому. А вона мені випаде уже незабаром…»
Оксана Данилишин: «Америка і справді країна можливостей!»
22-річна Оксана — інтелектуалка із гострим розумом і творчою натурою, з танцювальним хистом та різнобічними захопленнями. Вона завжди відкрита до всього нового і переконана, що чим більше нового ми спробуємо, тим більшу ймовірність правильного вибору матимемо… 12 років дівчина присвятила сучасним танцям, танцювальним змаганням та чемпіонатам. Із вдячністю пригадує свою вчительку танців Наталю Корнелівну Гребенюк та чортківський ансамбль «Наталі».
«Навіть перебравшись за океан, я не полишила заняття танцями і нині тут продовжую танцювальну справу, — зазначає Оксана. — Я завжди була спраглою до знань, бо в саморозвитку знаходжу свій спокій. Тим, що я така «завзята» до всього нового, завдячую рідній Чортківській гімназії імені Маркіяна Шашкевича — як на мене, це одна із найпрогресивніших шкіл не лише Тернопілля, а й України загалом. Я дякую усім своїм вчителям — особливо вчительці української мови Ірині Йосипівні Качур, та вчительці англійської мови Світлані Дмитрівні Жук, котрі постійно стимулювали мене розвиватися, працювати над собою, сформували мене як особистість. Попри те, що нині своє майбутнє я бачу в Америці, я дуже люблю Україну, дуже вдячна їй за своє минуле і за цей шанс на нове майбутнє. Я ніколи б не стала тим, ким я є, якби не Україна, не ті умови, в яких я росла, ті люди, які мене оточували, і ті життєві випробування, які ми пройшли усі разом…
До Чикаго я приїхала понад три роки тому. Мій батько тривалий час працював тут, тож вирішили усією сім’єю приєднатися до нього. Америку недаремно називають країною можливостей — це не просто кліше, це направду тутешня реальність… Тут ти можеш стати ким завгодно, ти завжди матимеш можливість зреалізуватися у тому, що обрав для себе, стати успішним у будь-якій сфері — чи то мистецтво, чи високі технології, чи медицина, чи спорт… Кожен в Америці проходить свій шлях, шукаючи себе, пробує себе у багатьох сферах. Я теж шукала і знайшла свою, близьку до душі роботу. Нині працюю у великій прогресивній траковій компанії з інтернаціональним колективом. Роблю те, що вмію і люблю — комунікуючи, допомагаю людям. Така робота надихає. До того працювала у дитячій розважальній агенції, організовувала дитячі свята. Мені подобалася і ця робота, але я не встигала, тому довелося «розставити пріоритети»… Узагалі ж, зараз навчаюся у сфері HR та маркетингу, з яким і збираюся пов’язати своє майбутнє.
Мені імпонує щирість та відкритість американців і те, як вони поважають твій особистий простір. Подобається їх законослухняність і те, що вони живуть із впевненістю, що закон завжди на їх боці… Хочеться, аби і українці мали таку впевненість… Подобається, що в Америці, на відміну від України, немає «престижної» та «непрестижної» роботи. Тут просто є робота. Скажімо, на даний момент мої батьки працюють, прибираючи в офісах. Тут це добре оплачувана праця, в Україні ж прибирання вважається «непрестижною» професією. В Америці важить тільки те, що ти чесно заробляєш гроші. Усе інше просто не має значення…
Я швидко «обросла» тут новими друзями з різних країн. Ми всі різні, проте не важливо, який у кого акцент, колір шкіри чи релігія, ми всі чудово знаходимо спільну мову. Проте дуже тішить те, що в Чикаго чимала українська діаспора (скажімо, приємно було зустріти землячку Оленку на конкурсі краси!) і завжди є з ким поговорити українською… Для мене дуже важливим є спілкування з земляками-українцями. Наприклад, мій бойфренд, який мене дуже розуміє та підтримує, і з яким ми — мов дві краплі води — також українець…
Щодо конкурсу краси, то для мене він був не зовсім «дебютом» в індустрії краси. Бувало, що друзі-фотографи запрошували мене на рекламні фотозйомки. Для того, щоб розкутіше почувати себе перед об’єктивом, придався досвід роботи в дитячій агенції, де я пробувала себе у різних «амплуа» — від принцеси і до… троля та відьми, навчилася перевтілюватися та «видавати» увесь спектр емоцій… свого часу, уже тут, в Америці, я навіть пробувала себе в акторській школі. Тому ідея взяти участь у конкурсі мені сподобалася — це ж новий досвід, нові враження та знайомства. Чом би й ні? Я відкрита для усього нового. Треба брати усі можливості, які дає тобі життя…»
