Чи замислювався хтось із вас над тим, що ми насправді їмо? Ні, я не про нітрати й пестициди (хоча, це також), я про інше… Адже матеріальні предмети мають здатність поглинати в себе інформацію з довколишнього світу на рівні вібрацій. Вчений люд, нарешті, погодився з енергетиками: тіло складається не лише з води, а й з інформації. Добре, коли інформація добра, а якщо –ні…
Довелось мені якось вести репортаж із жнивного поля: комбайнери, водії, котрі забирали і відвозили зерно – практично всі лаялись. Ненормативна лексика так і перла з них. Не краща атмосфера була й на току, де сушили зерно. А про пекарню, де вантажили хліб, промовчу. От і виходить, що все, що ми їмо, несе в собі як позитивну, так і негативну енергетику. Проміжок часу від моменту створення і до народження будь-якого продукту чи предмету працює за принципом снігової кулі. Шлях перетворення зерна пшениці чи жита у хліб насущний, насправді, дуже тернистий: відбувається не тільки формування, а й накопичення невидимої психічної енергії, яка впливає на наше з вами як фізичне так і духовне здоров’я.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Коли на нашому столі з’являється свіжий – ще теплий хліб… ми з апетитом його хрумаємо, не замислюючись ні на йоту, через скільки рук (думки, емоції, слова, помисли та наміри) пройшов цей продукт, перш ніж потрапити нам на стіл. Виходить, що ми добровільно з’їдаємо накопичену (чужу) негативну енергію і стаємо її заручниками.
Одна моя знайома поділилась гірким досвідом: одного разу готувала обід у кепському настрої. Вранці вона встигла посваритись із чоловіком, а оскільки треба було готувати обід, то невдовзі пішла на кухню. Увесь цей час, поки вона варила борщ, подумки продовжувала сваритись зі своєю половиною. Борщ зварився. Пообідали. Через півгодини прийшов син і ще з порога крикнув: – Мамо, що є їсти? Я голодний, як вовк!
Оскільки мама на той момент була зайнята чимось іншим, то у відповідь син почув: – Борщ! Будь ласка, візьми сам!
Але за якусь мить на порозі кімнати постав син і розгублено запитав:
– Який борщ? Мамо, що у вас тут сьогодні скоїлось? (Таке запитання міг поставити тільки кмітливий син, у якого мама біоенергетик.)
– Ну, як який, той що на кухні, іншого нема, – не відриваючись від паперів, відповіла синові мама.
– Таж він скис. Мабуть між вами й татом сьогодні вранці кішка перебігла?
– Як скис? – на цей раз вже розгубилась мама, думаючи, що син з нею жартує. – Не може такого бути, я ж його щойно зварила, ми з батьком пообідали і він навіть не встиг ще охолонути.
Жінка пішла на кухню, щоб особисто пересвідчитись: борщ й справді скис. Син казав правду. Причиною цьому стала ранкова сварка і внутрішній діалог, з яким вона носилася мало не півдня, як з писаною торбою, особливо ж тоді, коли готувала їжу. Але цього виявилось замало, бо за якусь хвилю часу в чоловіка скрутило живіт… Відтоді, каже жінка, десятому замовить – у поганому настрої на кухню навіть ногою не ступати.
Ще один повчальний випадок. Один знайомий прозорливий чернець, який легко зчитує інформацію з довколишнього простору, розповів як одного разу купував у Тернополі полуницю. Він її так і не довіз до монастиря, почитавши над нею молитву прикопав дорогою. Як тільки поставив у машину пакет з цією смачною ягодою – почалися неприємності. Машина не хотіла довго заводитись, далі дорогою відлетіло колесо. За містом немов якась невидима сила намагалась винести авто на зустрічну смугу. Брат Андрій увесь цей час почував дивний дискомфорт і ревно молився… полуниця росла на колишньому цвинтарі. Після цього він все зрозумів… (Духовні особи негативну енергію відчувають миттєво, а решта людей все «ковтає» і тільки згодом все проявляється на фізичному плані у вигляді якоїсь хвороби).
Мені можуть заперечити, мовляв, тоді що, взагалі нічого не їсти? Замість відповіді розповім спогад з дитинства і ви зрозумієте чому. Перед тим, як пекти хліб, моя бабуся Марфа завжди читала молитву і перехрещувала спочатку себе (згармонізовувала всі свої тонкі енергетичні тіла і чакри, їх у людини – сім), потім борошно. Кликала на поміч Бога. Всіх домашніх просила, поки міситиме хліб – не заважати (або виходили з хати, або говорили пошепки). Скільки її пам’ятаю, перед тим як сідати до столу, вона молилась і хрестилась. Обов’язково перехрещувала їжу… Тепер я розумію, що саме в такий спосіб вона нейтралізовувала можливий негатив. В Індії та Тибеті роблять теж саме: ніхто не сяде до обіднього столу не помолившись… Це ще раз говорить про те, що знання у всіх на планеті одне, а засоби його виконання трохи різні. Моя відповідь? Їжте собі на здоров’я, але не забувайте християнських традицій. Розумію, відразу перебудуватись важко. Якщо ви маєте трапезу на людях, то зробіть це (нейтралізацію негативу) для початку хоча б ефірною рукою (уявною). Думка – матеріальна, облітає Всесвіт за 8 секунд і повертається назад. Я впевнена, у вас все вийде і все буде гаразд.
