Відчуття було таке, що мене не просто обікрали (щоправда, не серед білого дня, серед Новорічної ночі), а наплювали в душу… Все почалось з того, що з цікавості вирішила «перебігти» телевізійними каналами у пошуках чогось українського. Але яким було моє розчарування, коли скрізь, куди я «не заходила», спіткалась об російське слово. І чим далі – тим більше було якраз російськомовних передач. Спочатку аж розгубилася: де я? Та ніби в Україні.
І ось «вискакує» Інтер, як той Пилип з конопель. А разом з ним Повалій веселить публіку «новорічним тортом з олів’є» (надзвичайно актуальна тема, нічого не скажеш). Вже хотіла було перемкнути кнопку, якби не побачила внизу біжучий рядок. Ого! Списочок ще той! Анні Лорак, Софія Ротару, Козловський, Винник… Навіщо продовжувати далі, ви й так добре знаєте цю «гоп» компанію. Але здивувало інше, де це їх так разом зібрали? Якщо в Росії, то до чого тут Україна? Придивляюсь уважніше, упс… та це ж славнозвісна наша київська опера.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Із сольним концертом у Тернополі виступить гурт українського шоубізу 100лиця
Коли кілька тижнів тому, мені потрапила інформація про те, що в столичній опері знімають новорічний концерт «Главная елка страны» для того, щоб потім транслювати його в Росії, я за звичкою подумала: «Фе! Фейк!». Але побачене просто приголомшило. Виглядало все приблизно так: «Нашими ж руками нас і душено». Коли ж на сцену вийшов Владислав Ситник, який родом із Луганська, чомусь подумала, що цей вже точно заспіває українською (протеже Пономарьова «Голос країни»). Натомість він виконав «Надєжду» (її колись співала польсько-радянська співачка Анна Герман). Але це все квіточки, у порівнянні з тим, що було потім: після слів пісні «… синие московские метели»… присутні в залі почали вставати й аплодувати. Зрозуміло, далі я вже «не вивчала» репертуар «співаків патріотів» української естради на сумнозвісному каналі, який належить кумові маленького чоловічка. Натомість стало дуже-дуже сумно. Вищезгадані псевдо-патріоти не гребують нічим, заради «тридцяти» срібняків, прикро, що їхня компанія продовжує поповнюватися вже молодими, такими як Ситник. Кожна людина у своєму житті проходить період випробування або славою, або грошима, або і тим, і тим. Між тим, дивує позиція мінкультури: невже НІХТО «з вищестоящих» не знав, що і як відбувалось у приміщенні київської опери? Ми ж не в лісі живемо. Цікаво, чи могла б подібна ситуація «трапитись» у наших сусідів? Там, що, більше патріотів?
