Доведено (правда, вже й не пригадаю, яким дослідницьким інститутом), що жінка закохується, в середньому, 6 разів на рік. Причому 5 разів – у нову сукню…
Відразу зізнаюся: уявити не могла, що я належу до числа таких легковажних жінок, в яких любов до суконь може конкурувати навіть з любов’ю до тістечок, тортів та усякоі іншоі випічки.
Перегляньте також:
- У Тернополі засудили екскерівника податкової і його сина, які вимагали 40000 доларів “боргу”
- СБУ затримала ще одного інформатора рф, який наводив російські ракети і дрони на Дніпро
Як писав любий моєму серцю Еріх Марія Ремарк, капелюшок, який тобі пасує, служить більшою моральною опорою, ніж цілий звід законів. А що вже казати про сукню… Скільки романів (маю на увазі літературний жанр) починалося : вона шепотіла йому слова любові, яким вторив шелест її сукні ( або реалістичніше : він чув лише шелест її сукні). А скільки подружніх пар від розриву стосунків після сварок рятувала сукня із блискавкою на спині? Гадаю, сукні, хоча б маленькому чорному платтячку, яке практично канонізувала велика Коко Шанель, варто воздвигнути пам‘ятник. Пам‘ятник пам‘яті за елегантністю і смаком.
Смак – він як мускул. Тренуєш – маєш форму. Пригадую, як ще з десяток літ тому могла натягнути купу якихось рюшечок, прикрас – як на новорічну ялинку. Тепер, дивлячись на тогочасні фото, дивуюся своїм уподобанням. І не те, щоб я ганялася за модою – кажуть, за нею встигають одні манекени. Видно, з віком, зміною світогляду, звичок, змінюється і смак. Це як читати одну і ту ж книгу через певний період життя – все здається іншим, все сприймаєш через призму досвіду.
Існує в переказах легенда, що є такі особливі жінки, які, відкриваючи шафу, знають, що надягнуть… Хто з прекрасної половини заперечить, що ми з легкістю долаємо труднощі, ми мужньо зносимо зради і терпимо образи, ми сміємося в обличчя проблемам і йдемо з гордо піднятою головою. Але вибір сукні на вечір часто доводить нас до істерики…
В кого як, але я підбираю чергову сукню спочатку за кольором і якістю тканини. Пізніше звертаю увагу на крій, фасон. Кажуть, що людина обирає для одягу той колір, якого мало в її аурі.
Доведено (знову ж таки вищезазначеним інститутом), що нова сукня діє на жінку, як чотири стопки горілки на чоловіка (стопка більше, стопка – менше, залежно від ціни на нове плаття)…
Зрозуміло, що чоловіки давно вважають: гарне плаття потрібно жінці, щоб викликати в чоловіка бажання швидше його скинути. Але це не зовсім так. Гарне нове плаття потрібне жінці для самовираження. Всі сумніви перетворюються у впевненість, коли жінка несе плаття на собі, разом із захопливими поглядами чоловіків та іскорками заздрощів в очах жінок.
Правда, так сукні носити вміють далеко не всі, бо це теж особливий талант. Колись у скверику в центрі міста помітила надзвичайне світле елегантне плаття, та зовсім не побачила дівчини, яка його одягнула. Вона йшла, як казали у відомому фільмі : «скукожившись», наче несла на собі всі прикрощі світу. І була зовсім непомітною, незважаючи на ексклюзивну одіж.
Смерть жіночності починається не лише з немитого волосся і недоглянутої вим‘ятої сукні. Коли жінка емоційно затиснута в лещата невпевненості та розчарування, вона не випромінює жіночу енергію творення, гармонії, сексуальності. І справжній символ елегантності- сукня – не допоможе створити жінці ні особливого образу, ні гарного настрою. Дешево виглядає тільки те, що носиш без почуття впевненості в собі. Саме жінка, а не одяг, випромінюють шарм, сексуальність – цим речам неможливо навчитися … Це зброя, яка або є, або немає …
Деякі люди від природи мають відмінний смак і підбір одягу для них – легке завдання. Таких людей ми називаємо стильними. Як у них це виходить? Це неможливо пояснити, посилаючись на якісь стилістичні правила або закони моди. Вміння стильно одягатися – це теж талант, який можна розвивати.
Гадаю, у модних крамницях варто шукати не річ, а себе.
А вже опісля, коли себе знайшли, можна собі не відмовляти. Особливо, не відмовляти в новій сукні. Жартувала моя знайома: у жінки має бути стільки вбрання, щоб коханці в їх шафу не вміщалися.
Овідій, мудрий муж, ще бозна коли ділився зі своїми сучасниками майстерністю зваблення: якщо хочеш, щоб жінка продовжувала любити тебе, старайся вселити їй думку, що в захваті від її краси. Буде вона в червоній сукні, хвали колір плаття, буде вона в сукні з легкої матерії, говори, що воно особливо пасує. Якщо на ній золоті прикраси, скажи, що особисто тобі вона дорожче золота… Підійде вона в одній сорочці, кричи: «Ти палиш мене! ..» – і благальним голосом проси її не простудитися…
Що відтоді змінилося? Чоловіки так само стараються заволодіти увагою жінок, а жінки намагаються бути все кращими та гарнішими, бо кажуть, що скромність померла, коли народилася сукня.
Якщо немає одягу, який ти хотів би носити, створи його сам. Цей принцип hand-made я зрозуміла ще в сім років, відколи навчилася плести, шити-вишивати. В‘язати спицями й гачком для мене – це і хоббі, і відпочинок, і мода. До речі, щодо вибору моделей не дотримуюсь ніяких стандартів. Вибираю інтуїтивно. Коли берусь за якусь річ – не знаю, яким буде кінцевий результат. Так цікавіше.
Мода панує в пракультурі. Вона, як і історія, розвивається за спіраллю. Казала моя бабця, що нове – то давно забуте старе. Лише доповнюється новими деталями, які надають сучасності. Одяг схожий на полотно. Полотно, яке на кожному драпірується по-іншому, полотно, яке відображає час і місце. Полотно, яке малює епоху в похмурі та пістряві кольори.
Піду, певно, докладу свій штрих гармонійності, мазок кольору та експресії до полотна свого рідненького Тернополя. Позначу його завтра червоною сукнею.
