Ця ідея мала б бути втілена торік, коли на овочевих плантація ПОП «Тернопільське» дозрівали кавуни – великі, смачні та соковиті. Головний агроном господарства Іван Шевчук, що показував плоди півдня, був задоволений. Адже тоді вперше на Теребовлянщині на промисловій основі за місцевими технологіями у зоні Лісостепу і ризкованого землеробства дозріли череваті кавунці вагою від трьох і більше кілограмів.
«Я хоч закінчив Заліщицький радгосп-технікум (нині агроколедж, – прим. авт.), але все-таки овочівництво не було основним предметом. Згодом став випускником і агрономічного факультету Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Основний наголос науковці вишу ставили саме на рослинництві – вирощуванні зернових і технічних культур, насінництві, сортопоновленені тощо. Саме цей напрямок – основна з основ виробничої діяльності ПОП «Тернопільське», яке було зорганізоване у 2001 році», – розповідає Іван Любомирович.
Перегляньте також:
- 18 квітня частина Тернополя буде без води
- Із сольним концертом у Тернополі виступить гурт українського шоубізу 100лиця
За його словами, у господарстві в основному вирощують озиму пшеницю і ріпак, яру пшеницю, чималі масиви соняшнику, кукурудзи та цукрових буряків. Мають 40 гектарів овочів – як кажуть ,борщовий набір: ранню капусту, столові буряки, моркву і ранню картоплю сорту «Белла Роса». Люди усі працюють старанно і чесно, ніхто в робочий час, як було раніше не зловживає спиртним, не розкрадає вирощеного. Мають відповідну і вчасну зарплату, цілорічно працює їдальня, створюють усі побутові зручності для водіїв, механізаторів, сторожів, робітників та службовців інших виробничих структур.
«Завідуючим механічної майстерні у нас працює талановита людина, самородок Ігор Гриб, дружина Галя куховарить, дочка Діана цьогорічна випускниця Зарваницької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Чудові і прекрасні люди, наша сім’я дружить з ними. Напишіть про Ігоря – він надзвичайно скромний, мовчазний, але все в його руках оживає»,- просить головний агроном Іван Шевчук.
Читайте також
Ігор Гриб родом із сусіднього села Ладичин, там нині ще проживає сестра Марія. Мама у досить ранньому віці померла – Царство їй Небесне. Після закінчення місцевої школи хлопець, довго не роздумуючи, пішов вчитися і здобувати професії електрозварювальника, токаря, а заодно й середню освіту в Підгаєцькому профтехучилищі.
«Мене змалку тягнуло до техніки, металу, майстрування, а ще – до природи, садів, пасік», – каже небагатомовний пан Ігор.
Це захоплення стало для нього головним змістом життя. У дядька добрий десяток літ тому взяв одного вулика, а нині тільки у фруктовому саду, що на обійсті доглядає, понад 20 бджолородин порід «Степова», «Карпатська» та «Місцева». Від кожної сімї божих комах накачує до 10-12 кілограмів цілющого травневого, квіткового, соняшникового і гречаного меду.
Змайстрував пан Ігор будиночок здоров’я – павільйон, у якому можна перевозити комах до медоносних посівів, лісових узлісь. Як кажуть – кочовий метод бджіл-трудівниць, там є й усі умови для пасічника. Разом з тестем механізатором-пенсіонером Михайлом Миколівим та дружиною Галиною посадили чудовий уже плодоносний яблуневий сад, виноградні плантації, плодоягідні кущі. Дочка Діана допомагає матері вирощувати красу – квіти, троянди, півонії, тюльпани.
Фото: Ярослав Бачинський
Фото: Ярослав Бачинський
Фото: Ярослав Бачинський
Фото: Ярослав Бачинський
Іван Гриб виготовив спеціальні автопоїлки для свиней. Вони дуже прості у користуванні, не потребують великих матеріальних затрат. Для того, щоб возити з городу чи з лісу дрова та інше, з «нуля» зібрав луцьку «Волинянку». Правда ще не пофарбував – катастрофічно не вистачає часу.
Захотів отримувати дешеву природну енергію своїми силами і за власними кресленням змайстрував вітряк, який виробляє 3 квт/год при вітрі 5 метрів за секунду. Лопасті з пластмаси, мотор – генератор від давно списаного трактора, магніти напаював, підганяв. Майже рік чаклував, над своїм вітряком, але свого Ігор добився. Тепер займається реконструкцією тракторних майстерень, електро- і токарних цехів, підсобних і побутових приміщень.
«Планів і задумів багато, будемо їх втілювати», – тисне мені руку на прощання сільський умілець, самородок із Дворіччя Теребовлянщині Ігор Гриб.
