Олег Завадський

Олег Завадський

підприємець, громадський діяч, блогер

Мінздоров поперджує!

17.03.2017 16:52   Джерело: TeNews
Автор : Олег Завадський

Цими днями в повітрі концентровано нависає чорна хмара над людьми у білих халатах. Не над кондитерами, як легко здогадатися. Всі від них чогось хочуть. Слабі лазять по поліклініках, морочать голови, загалом, заваджають працювати. Здорові безперервно обговорюють, самі побоюючись попасти на їх милість. Як то кажуть: «той патологоанатом файний колєґа, але най ся не придає». Наче вже всі усвідомлюють, що з медициною треба щось робити. Але що?

Соціалісти (свідомі чи підсвідомі) вважають, що все і всюди повинно бути безплатно. Їм не вистачає розуміння того, що безплатним ніщо не буває, а питання в тому, хто платить. Навіть якщо прихильник соціалізму розуміє, що “безплатна” медицина фінансується за рахунок податків, які у таких системах зазвичай високі, то у нього залишається ще один туз в рукаві: він думає, що податки платять бізнесмени. А так як бізнесмен, він особа однозначно негативна, то так йому і треба, зажертому і знахабнілому. “Забрати в них побільше і пороздавати мені, бідненькому!” То, що він бідненький, то безперечно. А ось хто платить податки – питання складне. У сумі, котру платить за пляшечку горілочки, або за пачечку цигарочок бідненький соціаліст, є п’ять відсотків акцизного збору, двадцять відсотків податку на додану вартість. Це те, що лежить на поверхні. В середині тієї суми є витрати на транспорт, в котрому власне транспортний засіб із тим самим акцизом, тільки дууууже високим, пальне із величезною купою податків. В тій сумі також сировина із шаленими податками. Зарплатня із нарахуваннями. А соціаліст думає, що високі податки то класно, бо він їх платить чужими руками, опосередковано. Навіть зарплатня видається на руки вже оподаткованою, нетто, а податки на рахунки казначейства перераховує роботодавець. Тому соціаліст і підтримує таку систему, бо він не усвідомлює, та й не хоче усвідомлювати, що левина частка від вартості кожної покупки, яку він же здійснює, потрапляє до бюджету. А вже із бюджету податки спрямовуються на потреби йому, бідненькому. Він не враховує того, що сам розподіл тих податків, навіть якщо і уявити його без зловживань, коштує шалених витрат. В тих установах, котрі займаються тим розподілом, сидить стільки людей, що їх зарплатня з’їдає чи не половину зібраних ними податків. Але йому, соціалісту, достатньо того, що бізнесмени і так багатші, а тому погані. Який же злий геній придумав таку систему, щоби ті, хто платить податки, постійно голосували за тих, хто обійцяє їх збільшити і з них надати якісь, інколи примарні, послуги? Як грамотно зіграно на лінивстві і заздрощах.

Читайте також

Галичанський автобус: таємниці навіженої поїздки

Отож соціалісти хочуть, щоб їх лікували “безкоштовно” за рахунок бюджету. Бо якщо доведеться платити самому, то це ж халепа! Треба думати як заробити, власне заробити, а зароблене розподілити. Самому. Це нечуваний жах! Хай держава думає! Хай вона дасть йому роботу (але не важку, а таку, щоб цілий день тинятися по кутах або ховатися за монітором), примусить роботодавця заплатити зарплатню (хочеться велику, але тільки якщо просто так, бо якщо надриватися за неї – то він видів десь), збере податки і оплатить лікування (хочеться класного, але головне, щоб “задурно”, тому таке собі теж підійде). При цьому можна розслабитися і дивитися серіали, а це єдине, чим соціалісти забезпечені досхочу, чи ні? А держава рада посприяти, бо ж що таке держава? Це купка політиків, які турбуютсья про свої рейтинги і голоси. А хто дає їм ті голоси? Громадяни. А як примусити їх давати голоси? Треба їм щось дати взамін. А що вони можуть дати? Субсидії, пільги, безплатне навчання і лікування, ще щось безплатне. А звідки взяти то безплатне? Та в них же, в елохторату, і забрати! Але хіба вони віддадуть? Так, якщо вони соціалісти. Самі того не знаючи. І тому основна маса населення голосує за тих, хто обіцяє їм щось дати із того, що в них же забере. А щоб ті, в кого забирають, не бачили всієї картини, перевізником цього забраного зробили роботодавців. Хочеш займатися бізнесом? Плати податки.

Капіталістів, на перевагу від соціалістів, в чистому вигляді, чесно кажучи, в Україні не зустрічав. Але якби вони були, то вони би хотіли, що все було дуже просто, раціонально і вільно. Тобто, отримав послугу – заплатив. Це основа і єдино можлива схема існування на цій землі. Хочеш кращу послугу – доведеться заплатити більше. Можеш заплатити готівкою і відразу, можеш домовитися про рострочку, можеш оплатити з банківського рахунку. Якщо на рахунку нема грошей – можна скористатися попередньо замовленою кредитною лінією, або овердрафтом, тобто банк оплатить рахунок, потім повернеш. Можна застрахуватися, тобто платити кожен рік чи місяць якусь невелику суму, а на випадок захворювання страхова компанія оплатить лікування. От і думай сам, як краще! Хто хворіє часто – купує дорожчу страхівку. Хто вважає себе здоровим і багатим – нічого не купує, а якщо десь впаде із приватного літака і попаде до лікарні – у нього достатньо грошей для оплати найкращої палати, де на сніданок копчений лосось, рокфор, свіжовидушений апельсиновий сік, яйця із жовтими жовтками, кава із екологічно чистих плантацій, все на срібному підносі. І не треба із своїм залізним горнятком в діравих тапочких шморгати по смердячих коридорах до великого баняка з надписом фарбою від руки “чай ІІ відділення травматологія”. Ну а навіть якщо тут щось не сподобалося, то повинен бути достатній вибір інших лікарень.

Зрозуміло, вищенаведені приклади є двома крайніми точками: лівою і правою. В реальному світі усі, ну майже всі, знаходяться десь посередині. Хтось трохи не дотягує до свого ідеалу, хтось вважає, що зумів зайняти нейтральну позицію, а хтось взагалі нічого не вважає, а просто собі живе. Але усі чогось хочуть від системи охорони здоров’я. Хтось там постійний клієнт і чітко знає, що таке «пісяти по Нечепоренку», а хтось там рідкісний гість і наївно запитує у санітарки, “де то той Нечепоренко”. Але навіть той здоровенький потайки побоюється попасти до ніжних і вмілих рук ескулапів, а також їхніх супутників з хімпромисловості, котрі міцно упнуться наманікюрениминігтиками в гаманець, пухкий він чи худенький. Отже всі, беззаперечно і однозначно, хочуть реформи системи охорони здоров’я. Але ніхто її не робить, за винятком якихось бутафорних речей, звичайно ж. Але будуть робити. Повірте. Якщо би попередня “иліта” була при владі і досі, звичайно ж, нічого б не робилося, крім вигляду, що все добре. А теперішня буде робити, але не через те, що вони великі реформатори, і не через те, що їх серце болить за народ, і не через те, що вони обіцяли ті реформи мільйон разів, і, навіть не через те, що їм це якимось чином вигідно. Просто “парєрєднікі” були в одному дусі і в одних бандитських схемах з московщиною, а ті спочатку грабують, а потім робляться добрі, і за певні поступки віддають частку награбованого назад. Отож, музикою, літературою, мистецтвом, наукою поступилися вже давно, за невеликими винятками. Наступною мала бути мова, котра збереглася винятково чудом, як особлива поступка тому прошарку, котрий страждав за неї на теренах Галичини під урядом Польщі. Далі людські ресурси і, накінець, сама земля. А теперішні керівники вступили до влади винятково і радикально на хвилі революції та війни. Тому їм нема дороги до Московії ніяк, хіба як тільки з повною капітуляцією. А це їм невигідно. Тим більше, невідомо, як би повелася Америка в такому сценарії. Тому наші урядовці собачими очима дивляться на Захід. І це добре. Тому що ті змусять їх все змінити на кшталт ЄС. І не через те, що вони так нас люблять, а через те, що їм треба поширювати свою модель і цінності в першу чергу на терени тих народів, котрі належать до цивілізації євопейської. Їм треба нас у своєму правовому полі, щоби легко сполучити економіки і все інше. Тому вони змусять провести усі реформи, одну за одною.

Міліція просто нахабно стояла на дорозі і перепиняла авто з вимогою хабарів. Як у давнину стояли на дорогах митники. Це було занадто крикуче і тому їх спустили до унітазу першими. Не все пішло за першим зливом, і за другим теж не все піде. Ну хто ж не знає, що таке ненависний поплавок в унітазі?.. Проте на поверхні зараз молоді хлопці і дівчата на акуратненьких тойотках (котрі, правда, більше пасують гомосексуалістам із Каліфорнії, але хто про це знає). Я, особисто, так тішився, коли із доріг забралися ті потвори даїшники, що, мабуть, готовий сприйняти тих нових поліціянтів із усіма їхнім недоліками. Отож, трансформація правозахоронних органів у правоохоронні якось там жевріє. Її невпинно і шаленими зусиллями намагатимуться звести нанівець, як і багато іншого, просто перетворити на бутафорію. Але їм не вдастся. Наступним етапом будуть суди і судді. До освіти руки поки не дотягуються, ніби особливо не обговорювана тема, та й вплив її на добробут оцінити надто важко. Тим більше, із проблемами такого штибу реально зустрічаються лише “щасливі” молоді батьки. А от медицина болить усіх, та й, мабуть, дужче, ніж поліція. Чому тягнуть? Тому, що Анґела хоче реформи тих систем, які забезпечили б надійну охорону їх інвестицій. Принаймні, в першу чергу. А фармацевтичні компанії процвітають у нас навіть без реформи. Здавалося б, гарна система охорони здоров’я утримувала би більше людей вдома, а отже бідні українці поменше би совалися до багатших країн неподалік і забирали там робочі місця, на яких, у принципі, і так місцеві не сильно спішать працювати. Але ні! Заробітчани, все рівно, з якогось дива, приїздять лікуватися додому. А, отже, не забирають “там” свого шматка соціалістичного здоровоохоронного пляцка. То ж як би там не було, рано чи пізно політики із своїми покровителями – кримінальними авторитетами, які зараз часто видають себе за бізнесменів, зроблять якісь там реформи. Якось перерозподілять ті потоки дорожезних коньяків, котрі витікають з кишень фармацевтичних фірм, куди попередньо попадають із наших гаманців, та безкінечно розгалужуються, як артерії і капіляри по зажирілому і захлялому водночас тілу системи охорони здоров’я.

У реальність побудови справжнього капіталізму в Україні я не вірю. Просто наш сусідній Євросоюз повністю соціалістичний, де бізнеси обкладені податками, як пес блохами, за рахунок яких захищаються від їх же нападів всілякі бідаки нетрадиційної орієнтації, правду кажучи, за одно із тими, хто реально потребує захисту, чому слід віддати належне. І звичайно ж, в таких умовах прекрасно почувають себе соцпрацівники та немала (хоч і далеко не така велика, як у нас) армія інших чиновників, котрі заповзято збирають, карають за ухилення від здачі і розподіляють зібране. І саме тому Анґела ніколи, нікоооли не дасть збудувати вільний ринок, куди би потекли з їхнього соціалізму не тільки капітали, а власне ще й самі капіталісти. І хто би тоді заробляв гроші на податки і за чий рахунок тоді політики би робилися добренькими до бідненьких у тій же Німеччині? Таку розкіш, як свобода і низькі податки, а також право невступу до Союзу має тільки одна країна у Європі, за що надає послуги анонімного і надійного зберігання крадених грошей. В першу чергу тим же чиновникам з Європи, серед яких були і відчайжушні постаті на кшталт Ґебельса чи Гітлера. Отже, це місце зайняте, а нам світить тільки робити те, вас Фрау Найн ґезаґт гат (що Фрау Найн сказала).

І все робитиметься поволі, як мокре горить. Саботаж буде на кожному рівні і на кожному кроці. І коли прийде результат, то всі будуть такі змучені, що тішитися вже ніхто не зможе. Тай хто взагалі мав би тішитися?

Аптеки. Дев’ять із десяти аптек закриються. Бо яку б систему охорони здоров’я не будували, жодна із моделей не передбачає ходіння хворого по аптеках перед операцією. Не може пацієнт купувати ледь не операційного стола за роздрібними цінами, до яких ще й включено відсоток лікаря, і треба зрозуміти, що він дійсно, і це факт, має зарплату менше сотні євро на місяць. Ліки повинна купувати лікарня із застосуванням тендерних чи інших процедур, за гуртовими цінами, належної якості, у перевірених продавців, і використовувати їх у процесі лікування. Чи то держбюджет, чи страхова компанія, чи сам пацієнт оплачує цей процес – не має значення. Отож стільки аптек вже не треба буде, а тому і приміщення пустуватимуть і фармацевти стануть безробітними, тобто, аптеки не тішитимуться.

Всі модні і пафосні аналізарні (навіть у мові немає слова, щоб назвати ці заклади, і не треба) теж підуть у небуття. Тому, що це повний абсурд, коли з лікарні пацієнта посилають ще за якимось аналізами і ніхто не здатен взагалі проконтролювати їх доцільність і з яких, мабуть, теж треба зрозуміти, мають відсоток лікарі. А вони зараз дуже класні, аналізарні, деякі аж до Києва (вдумайтеся!!!) відправляють в лабораторії, хай не кажу, що саме. Це просто гламурно туди сходити і зробити селфі з пухкенькими губцями і локацією “Гімнолаб Медікал енд Фармас’ютікал”. А які приміщення в них класні! Куди там поліклінікам з їхніми запацьканими коридорами, де кожні двері інші, де ніхто ні чого не може знайти, крім тих, хто там років зо сто перекладає товсті, сто разів попереклеювані, папочки із записами, яких ніхто ніколи не читає і не зможе прочитати, навіть якби х’тів. І тому, яка б реформа не проводилася, в будь якому разі лікарні будуть самі організовувати належним чином вчасні аналізи із пацієнтів. Отже, аналізарні закриються. Всі. Приміщення пустуватимуть, лаборанти і весь персонал втратить роботу. Це їх не втішить. 

Індустрія бахіл впаде на дев’яносто відсотків. Бо це безглуздя з їх продажу відвідувачам просто припиниться. Як і припиниться ганебна практика медперсоналу лазити в тапках усюди в радіусі кілометра від території лікарні. Це ж треба, натягати відвідувачам на черевики бахіли, які порвуться ще до того, як вони видряпаються на поверх відділення без ліфту, а самим надоптати в білих тапках пташиного посліду і – в маніпуляційну. Це не байки, я виріс за парканом великої лікарні. Отже, як би не реформували систему, тапково-бахіловий жах теж припинеться. Чи будуть тішитися продавці бахіл? Аж ніяк. Як і продавці тапочок. В межах лікарняних приміщень строк екплуатації медичного взуття зросте в рази, що призведе до падіння ринку в довгостроковій перспективі.

Лікарі і медперсонал змушені будуть чемно поводитися з пацієнтами. От халепа! То це що, треба буде, вибачте, задниці їм підтирати замість тих, хто, бігав із списками по аптеках, тикав гроші в кишені і могоричі в пакетах Hugo Boss і потів у бахілах, цілодобово коло своїх хворих родичів чимпів? І як оце прийде хтось з якимось там направленням і його треба не те щоб положити, а ще й лікувати! Тільки за зарплату, уявіть! Чи будуть тішитися такому стану речей медики, навіть якщо зарплата буде високою? Не всі. Адже і відповідальність тоді буде великою. Фуфломіцину за відкати не повиписуєш. Коли черга під кабінетом, не будеш пливати черепашою швидкістю перед тими змордованими від стокілометрового добирання смердючим автобусом пацієнтами. Ліки доведеться давати хворим – аж рука тремтить при самій думці про такий нечуваний жах. Не нести до аптеки і наново перепродувати, а просто так «гоп-на-бери»… аж слиною захлинувся. Отож не всі лікарі будуть тішитися реформі. Є така категорія, котра просто працює: їм би перестали платити зарплату, їхні сім’ї би порозпадалися, а вони далі би працювали. Такі тільки виграють, так як отримають шанс за свою роботу отримувати хоч приблизно реальну зарплату. А ті, хто спочатку до родичів підходить, а потім до пацієнтів – ті підуть. Також можуть піти ті, котрих таки не задовольнить навіть та відносно висока зарплата, котру пропонуватимуть в реформованій за соціалістичним принципом медицині.

Ще величезна категорія піде в процесі трансформації. До речі, процес ще не почався, а лікарі йдуть. І це добре! Це дуже добре, бо це єдиний спосіб впливу на ситуацію ізнизу. Чи хтось може вірить, що політики відвернуться хоч на хвильку від своїх офшорів та інших незаконних чи напів законних шахер-махерів, заради яких вони і йшли в політику, і почне займатися якимось реформами? Та ніколи! Хіба гроші в кориті закінчуватимуться, тоді МВФ закличуть, попередньо наваявши усіляких липових звітів, провівши всякі неповноцінні зміни, отримають кредит і далі займуться його поїданням. А що, як лікарів просто реально не стане в лікарнях? До якої тоді міри зросте невдоволення електорату? Якщо навіть заробітчани перестануть приїздити лікуватися і претендуватимуть на лікарні, котрих іноді для самих сеньйорів не вистачає? Тоді, мабуть, Фрау Найн подзвонить до Києва і скаже: «Дасть ист шон аллєс, Петер!» І цим уже запахло в повітрі владних коридорів. От тільки я бачу, що, мабуть швидше Донні, лежачи у позолоченій ванні з грудастими блондинками, обтираючи піну з чола і беручи до вуха інкрустований діамантами телефон, скаже «К’мон, Піт, ґреб йор стаф енд ф’к офф» (Давай, Петре, збирай речі і вали).

Купа людей без роботи лишиться, а це навантаження на і без того перевантажені центри зайнятості. Доведеться, скажімо, у Тернополі збудувати спеціальний фармацевтично-медичний центр зайнятості площею ще зо сто тисяч квадратів, сучасною кліматичною системою, ліфтами Отіс із зоряними небами від Сваровських і басейном зі спа на даху! (Чи в тому, тепер уже старому, центрі зайнятості немає басейну на даху?) Ринок комерційної нерухомості зазнає миттєвого краху. Бо ж аптеки і аналізарні платять за оренду приміщень просто шалені гроші. Ніякий магазин, ні салон краси, ні ресторан, ні бордель, ані торговець зброєю чи наркотиками навіть близько не готовий до орендних плат, котрі вони з легкістю проковтують. Отож власники нерухомості та їх агенції переживатимуть важкі часи. А забудівники перестануть будувати, не зможуть навіть з Ватикану нічого нормального привезти. Не буде чого до церкви ходити і духовність впаде на нуль. Дивись, недовго і до того, що забудівники зроблять зі злісті, як у Франції: попереробляють храми на торгові центри. А потім, із ще більшої люті, позатулюять в тих торгових центрах двері кіосками, а залишать тільки одні справа, а потім коридор, а потім тільки одні зліва, чи навпаки: ходіть, собаки, зигзагами! І ще ескалатори повстановлюють, але повідключають… всім на зло (на що тільки людина у відчаї не здатна)!

Ті доктори, котрі понакуповували купу дорогих речей, не зможуть за свою, нехай навіть і пристойну зарплатню, скажімо, заправити і обслужити свої машини, великі і чорні з нікелями, номер “ОО 0000 ОО”. Вони будуть стогнати, що мусіли мати такі авта, бо що, якщо щось би трапилось із хворим у місці, де нема доріг? А їх нема майже ніде вже! Або що, якщо дорога до лікарні була так запаркована родичами пацієнтів, що їм доводилося би по газонах-тротуарах перти, аби хоч на останні п’ятнадцять хвилин п’ятихвилинки встигнути? Кредитори, заправки, автосалони недоотримають очікуваних доходів, не обслужать свої кредити, потягнуть за собою своїх постачальників, дивись і вся Тойота збанкрутує! А там і вся Японія, далекосхідний регіон, потім західний берег США і пішло-пішло-пішло… Тойоту мав би в такому стані викупити, і цим же врятувати її, Фольксваґен чи Форд. Але де там? Після реформи медицини торгових представників фармацевтичних фірм поменшає. А це означає зменшення попиту на Форди і Шкоди. Тому їх виробиник не те що Тойоту не рятуватимуть, вони самі ледь кінці з кінцями зведуть.

І це ще не все. Якщо Ви свіжий і щасливий випускник нашого медуніверситету, котрий штампує докторів пачками, і заплатили за це задоволення купу лівих і правих грошей, і якщо ще й за місце у лікарні, поліклініці чи навіть школі заплатили… Якщо просто так, із благородства, із покликання до медицини – тоді Вам добре. А якщо, боюся сказати, Ви хочете відробити ті гроші? Тоді Вам просто капець. Тоді Ви їх не відробите у дев’яноста дев’яти відсотках випадків. А якщо Ви, скажімо, крутий чиновник якийсь з облдержадміністрації, наприклад, і захворіли? Ви що, будете лежати на тому ж ліжку, що якийсь простий вчитель? Не буде спецпалати? Заплатите грошима чи страхівкою, як якийсь задрипаний інженер? І Вам за особливі заслуги перед краєм не дадуть ліків із того надсекретного сейфу? Ви будете як усі? Задля чого тоді було пхатися в то ОДА, РДА, ДФС, СБУ, ТМУУМВС?.. І знову криза, і знову стрес. Люди в процесі (і в результаті) реформи вмиратимуть, як мухи на підвіконні. 

Тому цього разу мінздоров попереджає не курців і пияків, а медсестер і лікарів: Увага! Реформи шкідливі для вашого здоров’я (ще більше, ніж самолікування пацієнтів).


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews  

Коментарі