— Молитва перед їжею та після трапези. Як саме слід молитися? Чи перед і після кожного споживання їжі? А якщо нема такої традиції у сім”ї? Чи варто у кафе чи ресторанах теж молитися перед їжею?
Кожного разу, коли ви зі здивуванням будете дивитеся на людей, які моляться перед обідом, ви маєте знати про них кілька речей.
Перегляньте також:
- У Дніпрі окупанти влучили у багатоповерхівку, є загиблі
- «Може написати «Слава росії»: тернопільська бібліотека потрапила у скандал
Більшість віруючих людей, не лише християн, але й іновірців, сприймають свою їжу – як дарунок Бога. Так, люди своїми власними руками працюють, щоб здобути для себе поживу, але ж відомо, що не завжди наші старання призводять до доброго результату. Чи не так? Як часто можна зустрітися з тим, що люди важко працюють, але отримують за це не достатньо багато грошей, щоб купити за них доброї їжі, або взагалі – довгий час можуть не мати для себе жодної корисної, натуральної їжі, задовольняючись лише штучною, модифікованою.
Тому, бачачи перед стобою тарілку зі стравами, нехай найпростішими , кожна людина не може бути не вдячною Богу за його дарування в цей день, в цей момент. Ось перша причина того, чому віруючі люди моляться перед трапезою. Ми розуміємо все своє життя – як участь у грандіозному плані Божому, щодо нашого спасіння. Для одних Господь призначив більше їжі, бо хотів, щоб вони навчилися ділитися, а для інших – менше. Бо хотів зробити їх сильнішими та проявити свої найкращі риси.
Із іншого боку, молитва перед трапезою – це наше прохання Богу поблагословити те, що в нас є на столі. Молимося, щоб наша їжа додала нам сили, а будучи освяченою молитвами та благословенням, принесла користь душі та тілу. Очевидно, для людей (на відміну від тварин) вживання їжі це не лише фізіологічний акт. Пригадайте, що в час посту віруючі відмовляються від певного типу їжі, вважаючи це більш для себе корисним – як для тіла, так і душі.
Отже, не дивлячись на те, що вживати їжу це цілком природно, та навіть – необхідно, віруючі люди намагаються харчуватися з розуміння того, що ти їси, скільки та коли. Пригадаймо вікові традиції все церковного освячення їжі, починаючи з Агапів Древної Церкви, і закінчуючи благословенням Пасхального хліба на Великдень. Церква з великою повагою ставиться до нашого тіла, намагаючись освятити, очистити та оживотворити кожен аспект нашого життя. Зрештою, навіть Пресвяту Євхаристію – найбільшеТаїнство Церкви людина сприймає духовно через видимі речовини – хліба та вина.
Свята Церква вчить, що є декілька гріхів, якими людина може собі шкодити, безрозсудно приймаючи їжу. Насамперед, це обжерство – зловживання в надмірній кількості їжі, без уваги на її якість. Чимало людей думають, що немає гріха в тому, що в час посту в необмеженій кількості вживати хліб, картоплю чи різноманітні каші. Звичайно, це хибна думка. Важливо не тільки походження продукту (тваринне чи ні), але й його кількість. Так само гріховним є сластолюбство чи гортанобісся – захоплення витонченими стравами, гурманство. При такі пристрасті людина робить черево та язик своїм богом, і залюбки витрачає на служіння йому неймовірну кількість ресурсів – грошей, сил і здоров’я. Але є ще й третій, не менш небезпечний гріх. Святі отці називали його «таємноєдіння». У буквальному розумінні, ним грішать ченці, які не дотримуються розпорядку дня своєї обителі й приймають їжу в неналежний час, таємно від братії. Але тут є ще інші прояви. Зокрема, вживання їжі без молитви, без дозволу настоятеля чи вже після вечірньої молитви. Звісно, зявишись у чернечому середовищі він не перестав бути актуальним і для всіх нас – мирян і білого духовенства. Церква закликає нас шукати «золотий» шлях , шлях поміркованості та тверезості в усьому, а зокрема – в їжі та питті.
