Ох і бурлить інтернет у ці передсвяткові березневі дні! Користувачі розвели дискусію на «дуже важливу» на їх погляд тему: варто чи ні святкувати 8 – ме Березня? І якщо уважніше придивитися хто найбільше дискутує з цього приводу, то дуже просто помітити: так, це вони, чоловіки. Ну, я розумію що криза, грошей немає, але щоб уже вимагати від влади позбавити їх єдиного в році дня як приводу подарувати жінці букет квітів, то це вже занадто. Ми, взагалі то, можемо і без нього обійтись, але тоді будьте готові любити нас щодня, так як про це і пишете. Це, звичайно, жарти. А якщо серйозно, то історію запровадження цього свята трактуюють дуже двояко, особливо незаслуженно ображаючи, на мій погляд, безневинну Клару Цеткін, яка домагалася всього- навсього рівності жінок і чоловіків і більших прав для них. І відома резолюція пані Клари була написана під впливом поглядів емансипованих американок, які ще на початку ХХ століття виходили на страйки, відстоюючи свої права.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Передусім Клара Цеткін підкреслювала, що запрорвадження святкування Жіночого дня ( а саме так він тоді називався), в першу чергу слугуватиме агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога висувалась як складова частина усього жіночого питання вцілому і цьому дню рекомендувалося надати міжнародний характер. Так, Клара Цеткін була соціалісткою, так, це свято має пролетарські корені, але ж головне – мотивація. А полягала вона у тому, щоб чоловіки всього світу, урядовці, керівники держав звернули увагу на проблеми жіноцтва, якому у ті роки жилося ой як нелегко!
Після страйків американок і жінок з європейських країн чоловіки таки почали по-іншому дивитись на жінок і зрештою, вони перемогли у своїх вимогах!До речі, дату святкування на коференції, яку провела Клара Цеткін у 1910 році учасниці так і не визначили. Відомо лише, що вперше Міжнародний жіночий день святкували 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і деяких інших європейських країнах. Цю дату вибрали жінки Німеччини, тому що цього дня в 1848 році король Пруссії пообіцяв провести реформи, які давали б жінкам право голосу. Ще кілька років потому це свято відзначали у різні дні березня. А вже з 1914 року остаточно визначили, що вшановувати жінок потрібно 8 Березня.
Стільки часу представниці прекрасної статі домагалися рівності, стільки боролися! Чи не їм ми маємо сьогодні задячувати суцільною емансипацією, можливістю керувати колективами чоловіків, водити автомобілі, літати в космос і навіть висувати свою кандидатуру у президенти країни? Про це наші пра-пра-пра бабусі, які були на повному утриманні чоловіків, могли тільки мріяти!
Різні дослідники дискутують: а чому саме 8-ме березня обрала німкеня з єврейськими коренями Клара Цеткін? Чи не тому, що саме у 1914 році єврейське свято Пурим, або Гамана ( пригадуєте: «будеш битий, як Гаман!»?-вислів прийшов звідти) припадало на початок березня? Однак це свято, на відміну від Песаху, не є релігійним.
У Старому завіті є місце — «Книга Естер», де жінка-єврейка сягає найвищих вершин слави і шанування. Цією жінкою стала Естер, яка більше відома під іменем Есфір. Заслуги цієї жінки перед єврейським народом дуже великі. Один день в році — переважно в березні — юдеї-чоловіки на мить забувають про те, що жінка є слугою сатани (змія) і святкують свято юдейської жінки-патріотки. Це національне свято є другим національним святом єврейського народу після релігійного свята Песах (Пасха). А тепер – увага! «Книга Естер» була улюбленою книгою Клари Цеткін, а її героїня Есфір – прикладом ідеалу жінки. І пані Клара, вражена долею своєї героїні вирішила боротись за права жінок, щоб і вони, як і Есфір, могли домогтися чогось в житті для себе. А весна, особливо її початок – це оновлення, зміни, та ще й національне свято. От і вирішено було обрати саме ту дату, яка із цим святом припадала. Не бачу у запровадженні цього свята жодного крамольного підтексту, навпаки – історія про жінку зі Старого завіту ,хоча й жорстокою за своїми методами керівництва, є дуже карасивою і яскравою навіть для нас, жінок сучасних. Тому виникло воно не на голому місці, а з красивої легенди! А може то і не легенда зовсім? Хто його зна!
І геть усі сумніви, дискусії, перепалки науковців і істориків і навіть невігласів, які стверджують, що це свято запровадили повії з Чікаго. Якщо вже єврейські чоловіки, котрі вважають жінку слугою сатани, знаходять раз у році можливість аби її вшанувати, то наші милі-добрі, які так не вважають, мають носити нас на руках щодня! Тому, чоловіки, не скупіться, а таки прибережіть декілька гривень на букетих для нас, красивих!
