Резонанс. Гектарами роздають землю міські депутати на сесіях. Частина питань стосується закріплення за організаціями та багатоповерхівками. Та чимало рішень – надання дозволів на розробку проектів землеустрою відведення ділянок громадянам. І тут починається найцікавіше
Перегляньте також:
Закон каже, що кожен має право на земельну ділянку – 25 сотих за межами населених пунктів і 10 – у їх межах. Але забудьте про це, бо рішення про виділення землі у Тернополі приймає міська рада. А вона простим смертним просто так не дає…
Прості тернополяни, ті, що без знайомств, блатів та десятків тисяч гривень, після звернення до міської ради із заявою на землю отримують відписку.
Де вільна земля – не знають
Текст відписок, якими чиновники годують платників податків, приблизно однаковий. Це ми можемо стверджувати, бо з наріканнями на такі “документи” у редакцію приходять десятки тернополян. У відписках йдеться: „У Тернополі немає реєстру вільних земельних ділянок… бла-бла-бла”. Про реєстр говорять і журналістам.
“… Інвентаризацію земель міста не проведено, в зв’язку з цим реєстр земельних ділянок, що можуть бути надані для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, – відсутній. Тому немає можливості надати інформацію стосовно вільних земельних ділянок”, – повідомила у відповідь на один із наших запитів заступник міського голови Вікторія Остапчук.
Більш “просунуті” городяни, але також із числа простих смертних, можуть спробувати звернутися до мерії з проханням дати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельноїділянки не заявою, на яку буде відписка, а через центр надання адміністративних послуг. Процедура прописана та затверджена…. Але і тут – “облом”. Бо ж для того, аби отримати такий дозвіл на сесії, потрібно спочатку подати графічні матеріали на вільну земельну ділянку. А оскільки інформації про вільні ділянки немає, то на сесію потрапляють “прохання” зовсім не простих тернополян. А тих, кому підказали, де є земля. За які заслуги підказали? Варіантів чимало: родичі депутатів, начальників, високопосадовців із різних держструктур. Також подейкують, що питання виділення землі можна “порішати” у керівництва міста чи у профільних відділах. Стверджувати не будемо, бо не перевіряли. Утім, такі думки напрошуються самі — після огляду переліку прізвищ, які “висять” у проектах рішень міської ради і чекають винесення на сесію або уже отримали комунальну землю. Вичерпний перелік щасливців у міській раді не дають, радять шукати на сайті. Порада хороша, якби не суперечила закону. Крім того, з-поміж тисяч питань важко виокремити саме ті, які стосуються виділень вільних ділянок. Бо ж перед тим, як ці питання заливати на сайт для публічного доступу, їх “редагують”. Часто немає навіть прізвища отримувачів землі, і майже у всіх випадках не вказано, де розміщена ділянка. Тож зараз ми оскаржуємо у прокуратурі відписку міської влади, де нам відмовили у наданні усіх рішень щодо тернополян-отримувачів із прізвищами та іменами, а також інформації про розташуванням землі. Якщо і правоохоронці не допоможуть, бо ж є підозри, що серед щасливців є їхні керівники, звернемося до суду. Ми докладемо усіх зусиль, аби показати тернополянам “земельні успіхи” деяких наших земляків. А успіхи – ого-го!
Депутат і начальник
Лише за результатами останньої сесії міської ради ми побачили декілька знайомих прізвищ. І це при тому, що традиційно “сильні світу цього місцевого розливу” землю отримують на бабусь, дідусів, дружин чи їхніх родичів, на батьків і навіть, підозрюємо, на добрих сусідів. Приміром, два земельні рішення стосуються Михайла Гладкого. Того, що вже “користується” кількома шматками міської землі, є міським депутатом і – найголовніше – головою земельної комісії. Одним із рішень чоловікові продовжили термін оренди ділянки площею майже шість сотих на вул. За Рудкою. Нічого поганого в оренді немає, бо ж це поповнення бюджету. Та часто на орендованій землі дозволяють будувати і вона стає приватною. Інше питання, яке винесли на сесію, – дозвіл проведення грошової оцінки ділянки на Микулинецькій, яку пан Гладкий отримав для обслуговування будівлі техобслуговування та автомийки. Грошова оцінка, якщо хтось ще не зрозумів, зазвичай передує викупу ділянки. Зважаючи на “прихвати”, ціна навряд чи буде ринковою (ми простежимо за подальшою долею землі – прим. ред.).
Інше знайоме прізвище, якому дали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо 12 сотих землі на вул. Бригадній, – Гуцул. Мова йде про Юлію Леонідівну – дружину директора комунального підприємства міської ради Олександра Гуцула. Це КП, нагадаємо, декілька разів “світилось” у земельних скандалах.
Як пані Юлії вдалося отримати позитивне рішення, ми запитали у пана Олександра. Чоловік погодився пояснити, звідки земля.
– Цю земельну ділянку ми орендували майже п’ять років, отримували її ще за попередньої каденції, – каже чоловік. Тоді, до слова, він дійсно ще не працював у міській раді чи КП. – Справно платили орендну плату і податки. Зараз просто вирішили скористатися правом отримати землю у постійне користування. Ані я, ані дружина інших земельних ділянок не отримували. А також не купували.
Перепадає іноді і простим смертним, але не просто так… На тій же сесії дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки дали й тернополянці Христині Юркевич – дружині загиблого в АТО героя. Отримала жінка землю на тій же вул. Бригадній. Дали вісім сотих. Також депутати проголосували за виділення учасникам АТО близько двох сотень ділянок у місті. Сподіваємось, отримають їх реальні бійці, а не люди, які відсиділи у тилу два тижні (ми поцікавимось, кому перепаде земля – прим. ред.).
Депутати, начальники, посадовці та їхні родини – такі ж люди, як і інші тернополяни. І мають, згідно з законом, такі ж права на землю. Та біда в тому, що система, яку підтримують міська влада та депутатський корпус, перекошена. Адже у більшості випадків тільки “владні мужі міста” отримують землю. Так бути не повинно, а тому ми й надалі стежитимемо за роботою депутатів у питаннях забезпечення рідні та близьких землею, будемо писати про їхнє “служіння” громаді. Землі у Тернополі мало, тож навіть усього міста не вистачило б, аби роздати по 10 сотих хоча б половині городян. Утім, можливості отримати ділянки мають бути рівними.
