Усе всіх влаштовує. Тільки одиниці обурюються (це я також про себе), а на них дивляться як на ненормальних. Сумно.

Сумно через те, що нищать вбиральні на "Циганці". Нікого навіть не думають шукати.

Сумно через те, що обривають дроти на "сонячному дереві". Є камери, але толку з них. Хоч когось одного покарали? Навіть навіть не думають шукати.

Сумно через те, що не можуть, а точніше - не хочуть упіймати вандала, який розмальовує фасади на "Дружбі".

Сумно через те, що діти кидають усе підряд у фонтани, а їхнім мамусям байдуже до цього.

Сумно через те, що тобі можуть нахамити, а коли ти намагаєшся відстояти свою правоту, тебе сприймають за ідіота. "Чого пручаєшся? Сиди тихо і мовчи!"

А може то у мене таке загострене почуття справедливості, намагаюсь бути таким правильним, типу свідомим громадянином - чи як їх там називають...

Отак ідеш собі по місту, дивишся на ту всюдисущу рекламу, на шпаківні, які помилково називають балконами, на дорогущі машини. Циганщина якась. Їй-Богу, невже не можна бути якимись простішими, без тих чудернадських понтів?

І, водночас, навпаки: всюди кругова порука, хабарі, підлабузництво та інші гидкі "чесноти".

Європа, йдем до Європи! Яка Європа?! Та Європа має нас в одному місці, шановні, з таким відношенням до всього та один до одного! У школах таких учнів однокласники називають лохами! Не хочеш бути лохом - роби щось із собою!

Кажете, влада погана? Не голосували за них? А хто голосував - дядя Вася з сусіднього під'їзду? А, таки голосували! За ту морду з біг-борда, бо вона ще й красиво вміє говорити! Ай-на-на, не виправдала сподівань та морда... А мені весело!

Весело спостерігати за тими недоумкуватими поглядами, коли ти дерево поливаєш, щоб воно не всохло через засуху.

Весело й тоді, коли залазиш у фонтан, щоб витягнути ту гілляку, яку невідомо якими вітрами і невідомо з яких дерев її туди занесло. Одного разу при схожій ситуації якась італійка проходила поруч, то щось гидливо казала в мою адресу. Вони ж звикли, що там, у них, українці чорнороби.

Весело підслуховувати розмови у тролейбусі, хто з ким і за скільки порішати якісь там питання. Не розумію, які там чари застосовують, щоб питання "рішати"? Колись я прямо з вулиці потрапив у лікарню, то там усе було і за "якісніше" обслуговування ніхто з мене нічого не просив. Здається тільки два шприци за весь час перебування у лікарні купив. Не знаю - може то до журналістів таке ставлення?.. Хоча я дуже рідко пояснюю, що я журналіст...

Весело чути нарікання на владу. І той не такий, і тих ми не вибирали. Думали, мабуть, що манна небесна впаде їм після виборів. Всі чекають на месію: у кріслі президента, прем'єра, мера, голови ОСББ...

А ще весело спостерігати над тим, як люди сваряться, чубляться при черговій спробі створити те ж ОСББ - і розходяться злі-презлі на всі 53 сторони.

Тернопіль у нас таки файне місто, чисте, якийсь там благоустрій проводять, якісь ремонти. Так, у порівнянні з багатьма іншими містами, де повні діра, у нас ще норм. Але це якщо порівнювати з іншими містами України! А до Європи нам як пінгвінам до Марсу! Вам зроби щось, відремонтуй, то ви, шановні тернополяни, це все потім загадите, поламаєте, пообсикаєте! Хто бички залишає у траві на Циганці? Хто кидає у воду щойно насипане попри берег каміння? Чому ніхто нікому зауваження не робить? Чи, думаєте, поліція тут сама собою з'явиться, файно покарає винуватця - а поплескаєте збоку? Ні так не буде.

Не знаю, коли щось зміниться у цій країні. Я не про державний апарат, а про тих, хто його утворює - виборців, людей.

Чи не кожен мріє поїхати на заробітки. Правильно: приїхати на все готове, піднімати чужу економіку. Але, з іншої сторони, вічно бити обухом у цій країні якось не тойво. Тому й лишаються там. Кращі з кращих виїжджають. А тут хто залишається? Точніше, кого тут більше?

От і виходить, що до влади приходять кращі з гірших, яких обирають переважно гірші з гірших. А ті, хто справді щось може змінити, залишаються у меншості.

От веду я "Урбаністику Тернополя" і "Транспорт Тернополя". Це у мене хобі. Але хобі таке, щоб інші бачили. Щоб інші навчились щось розрізняти, отримувати точну інформацію, щоб самі навчились щось ініціювати і змінювати. Інколи виникає бажання забити на то все великий болт, то я цього досі не зробив, бо поки що це є моїм хобі.

Існує великий ризик скотитися до загальносуспільного ментального казана. Водночас є бажання додати туди якоїсь приправи, перцю чи ще там чогось.

А можна просто відключити власні емоції, щоб сухо все сприймати. Щоб не було ані, сумно, ані весело...

P. S. Картинка під постом звідси: fb.com/photo.php?fbid=1011493298995713&set=a.123700151108370.32079.100004051582107

Антон Марчевський