— За перила руками не братися! Тут все заштукатурили голуби! — це так попереджає Богдан Харів, годинникар з бережанської ратуші. У нього хороше почуття гумору. Весь час з нами жартує. Ми підіймаємося крутими тісними сходами до годинникового механізму. До нього рівно 37 сходинок.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
— Коли я був малий, то старий годинникар мені показував у механізмі камінчики. Вони були зелено-сині, а такі як півпальця великого. Він мені тоді казав: «Отово саме цінніше в годиннику!» Були камінці — і ніякого масла не треба було. Зубці ходили по тих камінцях. Але після радянських ремонтів ті камінці пропали, — інтригує Богдан Прокопович.
— Ви вже забагато мене фотографуєте! — звертається до Василя Бурми. А у вежі тіснота, пил, ніде розвернутися. Але Богдан Прокопович не вгаває: «Хай трохи повимащуються кореспонденти! А то вони звикли все по паркету».
Годинникарство — справа тонка. Майстер каже, що коли вологе повітря, то часомір спішить; занадто сухо — відстає. Хід міського дзигарка розраховано на півтори доби. Чоловік накручує його щодня. Іншою перешкодою нормальній роботі стали голуби. Вони позалітали через віконця на горі вежі, звили гнізда.
Сталося це тоді, коли хтось не закрив вікна, обвішуючи ратушу святковою ілюмінацією. Тепер майстер бідує з птахами. Сміття і пір’я від них падають вниз. «Як голуб сідав, то стрілки втікали. Мусив дещо там поначіпляти на механізми, щоб була противага. Ще вони люблять накидати згори піску, камінців. Таке як попаде між шестерні — годинник стане. А якщо серйозно зламається, деталей до нього вже не знайде ніхто».
На циферблаті бережанського дзигарка вибито дату «1925». Щоправда, директор державного історико-архітектурного заповідника у місті Бережани Василь Зорик вважає, що у нинішнього годинника був попередник, механізм якого набагато старший та інший за розмірами.
— Вежу спорудили спеціально для годинника у 1811 році, — пояснює. — Значить, якийсь уже мав бути ще тоді. На металевому корпусі нинішнього є надпис польською мовою, що виготовив його майстер Міхал Месович із лемківського міста Кросно. Було це 1925-го, коли Бережани святкували 400-річний ювілей отримання магдебурзького права.
В. МАНЬОВСЬКА
