День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій щорічно припадає на четверту суботу листопада. Мабуть, саме така холодна і пізня осінь здатна хоч частково передати ту атмосферу, яка панувала над українськими землями в 1932-1933 роки.
Я досі не знаю, як пояснити дітям, чому тисячі наших земляків помирали від голоду…Чому дорослі відривали останню крихту від серця та віддавали ледь живим дітям... Звісно, прекрасно розумію, хто поніс на собі клеймо вбивці, хто потрапив в історію, як тиран і кат. Та хіба це змінить той факт, що наш український народ винищували безжально. Ніколи! Знаєте, сьогодні саме той день, коли не хочеться згадувати…та й навіть вірити не хочеться.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Лише мовчки поставити свічку на підвіконник за тих, у кого вкрали можливість прожити повноцінне щасливе життя.
За тих, хто на очах спостерігав як помирають рідні та близькі люди… За всіх, кого скосила безбожна рука Сталінського режиму…
Вічна пам’ять!
