Якось я перечитував посібник для початкуючих літераторів. Головною порадою авторам, які бралися за свою першу книжку, була порада ніколи не писати про любов і сімейні стосунки. За логікою якогось досвідченого професіонала, ім’я якого я вже не пригадаю, ця тема за багато віків уже настільки співана-переспівана, що нічого оригінального в ній придумати навряд чи можливо. Краще всього, з самого початку братися за те, що може мати хоч якісь претензії оригінальність. Варто писати про все що завгодно, лише не про любов і не почуття.
Перегляньте також:
- Піст очима сучасної людини: виклики, сумніви і пошуки істини
- У Тернополі учнів об’єднав спортивно-розважальний захід “EnergyБум”
Із цим твердженням не можна не погодитись. Писати про любов і стосунки це досить нудно та малооригінально. Все ж, сьогодні в мене значно скромніше завдання. Не хочу вас дивувати ідеями, яких ви раніше ніколи не чули. Радше, я хотів би пригадати ті очевидні речі, про які всі ми прекрасно знаємо, але чомусь вперто не хочемо використовувати у власному житті, переходячи від теорії та мрій про наше щастя до практики та конкретних плодів.
Правда полягає в тому, що хоч усі люди різні, ситуації, почуття та емоції в нас неймовірно схожі. Небезпечно схожі. Особливо часто переконуються в цьому психологи та священики, постійно слухаючи історії людей, які звертаються до них за допомогою. Всі вони наче написані під копірку, хоча можна чути їх від людей навіть не знайомих між собою. Як тут не згадати шановного Льва Миколайовича, з його правдивою констатацією факту про те, що: всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, а усі нещасливі – нещасні кожна по-своєму.
Слава Богу, що цей відомий афоризм може звучати не лише, як вирок, але й як своєрідний рецепт. Рецепт родинного щастя. Очевидно, що омріяне нами щастя в стосунках це зовсім не доля, яка одним випадає, а інших вперто оминає. Щастя – це наслідок дотримання в своєму житті певних принципів і правил. Отже, досягнути щастя дуже просто – просто пам’ятати про них, і виконувати навіть всупереч власному егоїзму.
Отже, трохи про правила.
1) Забудьте все, що ви бачили та читали про щасливе життя й любов у фільмах або жіночих журналах. Реальне життя та його якість вимірюються не кількістю наявного в ньому гламуру, а в бажанні разом перебороти труднощі, що в ньому виникають. Церква показує це образом вінців, що зодягаються на наречених у момент вінчання. З одного боку, вони символізують вінці мучеників, які пройшли гідно свій шлях і отримали від Бога заслужену нагороду. Із іншого, – знаючи, що сімейний шлях реальних людей сповнений скорбот і випробовувань, Церква дає можливість хоча б один день побути щасливими та насолодитися царською величчю. У той день навіть простим людям належать царські корони.
2) Тим не менше, це зовсім не означає, що наше життя обов’язково мусить бути сповнене сліз і терня. Людські сили, правда, обмежені. Однак, християнське подружжя не є покинутим напризволяще, віддане саме собі. Нам у нашому подвигу допомагає Благодать Божа, яка діє через Таїнство Шлюбу. Вінчання не є гарантією того, що люди ніколи не розлучаться. Однак, серйозне ставлення до власних стосунків і спільне намагання побудувати домашню Церкву – чудова підстава, надійний ґрунт щасливого сімейного життя. У Таїнстві Шлюбу пара отримує Божу допомогу та силу справлятися з проблемами там, де власних сил їм уже не вистачає. Неможливо людям – можливо Богу. Вінчання це не просто красивий і романтичний народний обряд. Це – прохання до Бога про допомогу.
3) Ідеальні стосунки – це не ті стосунки, в яких ніколи немає жодних суперечок. У такому разі, байдужість одного партнера до іншого виглядала б ще більш підозрілою. Іноді в пошуках кращого варіанту для себе, людина може сперечатися навіть сама із собою. Годі вже говорити про постійне перебування разом, 24 години на добу, двох повноцінних особистостей, із власним досвідом, цінностями та безліччю обов’язків. Суперечки це нормально. Ненормально – суперечки зі злобою, на пустому місці чи ті, які не зупиняються, але передаються «естафетою» до наступного дня, а там – тривають цілі тижні та місяці. «Нехай сонце не заходить у гніві вашому».
4) Проблеми, які виникають між людьми, найчастіше – проблеми не стільки партнерів, скільки їх самих. Багато хто впевнений у тому, що якби їм дали інші умови, інших людей поруч, їх життя складалося б зовсім по іншому. Звісно, якась доля істини в цьому є. Однак, це лише якась невеличка частина правди. А цілковита правда полягає в тому, що це ми самі формуємо своє оточення, ставлення до себе та визначаємо якість свого життя. Якщо в людині живе клубок пристрастей, які вона вперто не викорінює, то від того, що вона поміняє чоловіка чи дружину – нічого принципово не поміняється. Новому чоловіку теж не буде подобатися надмірне захоплення серіалами та подругами, а новий дружині кинуті посеред хати смердючі шкарпетки чи вчорашній перегар. Шлюб це вміння домовлятися та разом допомагати один одному ставити святим. Так, не більше, ні менше. Ставати святими разом.
5)А закінчити сьогоднішню розмову, яка дасть Бог обов’язково матиме продовження, хотів би згадкою про ще один символ – обручку. Коли двоє людей обіцяють перед Богом і людьми один одному любов і вірність, священик одягає нареченим обручку, на символ нерозривності, вічності їх зв’язку. Як обручка немає початку та кінця, так і справжній союз двох людей не має мати жодних часових рамок. Шлюб – це онтологічна понад-часова єдність. Треба з самого початку відганяти від себе думку, що розлучення – це вихід у вашому випадку. Іноді бувають ситуації, коли люди в другому шлюбі є більш щасливими, ніж вони були до того. Але пояснити це можна швидше не тим, що людина нарешті знайшла для себе потрібну пару, але тим, що вона нарешті почала вести себе більш обережно, а «обпікшись на молоці – дмухає на воду». То, чому б нам із самого початку не вести себе обережно, не допускаючи таких проблем? Відомо ж, що найкраще лікування – це профілактика.
Як досягнути щасливих стосунків написані бібліотеки книг. Існують безліч спеціалістів, які підкажуть вам, як зробити подружнє життя кращим. Чимало з нас і без професіоналів, на інтуїтивному рівні, можуть розрізнити правильний вчинок від помилкового. Єдине, що нам заважає мати щасливу родину чи добрі стосунки – небажання себе змінювати. Люди вступаючи в стосунки радше сподіваються на те, що їм простіше буде змінити свого партнера. Це неправда. Виправити недоліки в іншій людині неможливо. Можливо лише створити певні умови, запропонувати своєму коханому певний простір, де сама людина, якщо захоче, зможе виправитися чи зцілитися. Не варто себе обманювати. Ми безсилі когось змінити. Але, це зовсім не означає, що не варто спробувати. Хочете щастя – почніть змінюватися. Поменше емоцій, а побільше тиші для того, щоб чути іншого.
Продовження статті – Устрій християнської сім’ї – ієрархія
