Надворі було тепло і за календаром – неділя. Ми з другом відправилися на південний схід від села, в якому я виріс – у пошуках пригод та вражень. Загалом, я подолав маршрут Тернопіль – Малий Ходачків – гори коло Скалата – Смиківці – Тернопіль, що становить приблизно 80 км. Нормально як для разової поїздки. 😉
Перегляньте також:
- У Кременці відкрили чотири меморіальних дошки загиблим захисникам України
- Цієї ночі 50 безпілотників атакували вісім областей Росії
Ми поїхали на відлами Медоборів – пасмо пагорбів, які через особливість рельєфу місцеве населення називає горами. Багато тисячоліть тому тут проходила берегова лінія моря, коло якої утворилися рифи. З часом земна поверхня піднялася, і колишні рифи стали різко виділятися на місцевості. Віками вони були природною межею між Галичиною з одного боку та Волинню й Поділлям – з другого. Навколо Скалата є багато мальовничих і цікавих горбогір, з якими пов’язані давні легенди, перекази та повір’я. Лише частина з них досліджена краєзнавцями. Давні святилища розташовані на високих горах-останцях чи схилах хребта. Із найбільших чи найвідоміших в околиці можна виділити святилища на Святій Горі, Сабарисі та на хребті-останці Товтри, де дві гори, розташовані поруч, називаються Мачуха та Близнюки (Близнята). За легендою, хлопчики-сироти втікали від мачухи-убивці, відьми. Вона перетворила їх у гори серед поля, але й сама нею стала. Якщо дивитися із Сабарихи, то найпівденніша гора (Мачуха) розташована трохи окремо від двох, наче зліплених докупи (Близнята). Гори розташовані коло міста Скалата. Перша згадка про нього як про поселення є в письмових джерелах, датованих 1512 роком, а вже 1600 року містечко отримало магдебурзьке право. Назву міста пояснюють тим, що воно виникло у підніжжя скал (галицьке «скала» – українське «скеля»; від кореня скал- та суфікса -ат).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мандрівка з Борисом Явором: Священні гори Скалата
на одному із святилищ.
вид на Товтри з дороги до кар’єру. 
вид з вершини С на вершини В та А, ставок в долині (дуже змілів за останні роки).
вид на вершину С (одна з Близнят) з півдня, на передньому плані – залишки стародавньої споруди, стінки якої позападалися, але частина досі має рівні краї.
вид на споруду В3 на вершині В, гора Близнята: на передньому плані видно залишки споруди (великі валуни – частини стіни, яка завалилася; на другому плані – тильна північно-західна стінка з двох валунів, накладених один на іншого, частково збережена; вирівняна прямокутна ділянка споруди розташована за сторонами світу – спрямована на південний схід, що вказує на ймовірне астрономічне значення – тут міг бути храм-обсерваторія, в якому були прилади для визначення зимового сонцестояння (в цей день сонце сходить саме на південному сході), як то була на святилищі коло Перунівки), за якою розташовані капище (на вершині) та п’єдестал для ідола.
вид на вершину А, гору Мачуха, з півдня.
вид на Мачуху з півдня, з берегів ставка.
вид на ставок, попереду – залишки дерев’яної пристані, за якими можна уявити колишній рівень вод (за останні 2-3 роки опустився на приблизно 2 метри).
прибережне плесо ставка.
мій “жилізний кінь” на тлі околиць.
бузьок, який літав над нами.
