Театр – це унікальне явище, яке дозволяє нам на якийсь час перенестися в інший світ. Дивлячись виставу можна бачити, як відчувають, живуть і думають герої спектаклю. Їх печалі та радості стають ніби нашими на короткий час. Іноді, театр має більш інтимний вплив, аніж музика чи фільми. На сцені, поруч, ті ж самі людські емоції, що й у нашому житті, і театр нам дозволяє пережити їх, спостерігаючи за їх впливом на героїв.
Спілкуємося із Наталею Стрепко – актрисою, ведучою мистецьких заходів, талановитим читцем поезії та цікавою, приємною співрозмовницею.
Перегляньте також:
- Гандболістки з Тернопільщини вибороли «бронзу» на чемпіонаті України
- У центрі Тернополя тимчасово не буде газу
– Наталю, які ролі Ви хотіли б зіграти, які характери були б цікаві для Вас на даному етапі життя та творчості?
– Мабуть, кожен актор хотів би спробувати себе в різноманітних ролях. Здійснити це можливо будучи студентом. В процесі навчання викладачі шукають тебе, твоє нутро, що притаманне саме твоїй природі, тому в студентські роки можна зіграти все. Коли ж уже працюєш в театрі, маєш своє, так би мовити, амплуа: лірична актриса, героїня і так далі. Кожному актору цікаво зіграти все, різні характери, вікові ролі. Я, в силу своєї фізики, актриса лірична, мої ролі це – переважно ролі дівчаток, дітей. Тому логічно, що цікаво себе спробувати в протилежному .
– Які професійні та особистісні риси повинен мати актор, на Вашу думку?
– Передусім, актор повинен любити театр і ставитися до своєї професії з повагою і відданістю. Професійні риси – це володіння азами: сценічна мова, сценічний рух. Особистісні риси – це спостережливість. Наприклад, часто буває так, що актор може в своїй роботі використати образ людини, яку колись бачив десь на вулиці. Це може бути цікава манера ходи, стиль розмови.
– Наталю, що для Вас найважче і найприємніше в професії актора?
– Найважче догодити собі у виконанні роботи. Непросто влучно відобразити образ над яким працюєш, не завжди вдається включитись повністю в роботу. Найприємніше, звичайно, – це задоволені та вдячні глядачі.
– Як готуєтеся до ролі? Технічні нюанси? Психологічне налаштування на гру?
– Кожен актор має свої таємниці підготовки. Перед виходом на сцену потрібно зробити мовну зарядку, розім’яти мовний апарат, щоб потім під час вистави все було чутно і зрозуміло, це основа з основ. Далі – індивідуально. Комусь потрібно дві години перед виставою побути в тиші, щоб зосередитись, комусь навіть три. За пів години до початку вистави актор може сидіти на сцені серед декорацій, щоб увібрати атмосферу, налаштуватись.
– Чи бували в театрах інших міст, країн? Які враження?
– Звичайно, ми буваємо в інших театрах і до нас приїжджають теж. Це завжди цікаво. В Україні театри не відрізняються специфікою, як наприклад, польський театр. Він трішки інший, відчувається інший менталітет. Тернопіль ж відрізняється від інших міст України вдячними і відданими глядачами, за що щира їм подяка.
– Чи змінюють якимось чином Ваш характер герої, яких ви граєте на сцені? Чи переймаєте від них риси характеру?
– Маючи невеликий досвід роботи в театрі, зі мною такого не траплялось. В житті я – це я.
– А чи взагалі існує небезпека для актора перевтілюючись у різні персонажі забути себе справжнього?
– Небезпека для актора – це постійне хвилювання через проживання образу, ролі. Це так чи інакше впливає. Працюючи над якоюсь п’єсою, актор повинен проникнутись її проблемою, чи це є драма, чи трагедія, чи комедія , залишатись байдужим неможливо.
– Якщо б можна було б поїхати в будь яке місце в світі, де б це було?
– Цікаво було б переміститись в часі. Смішно, звичайно, тим не менше, багато п’єс є історичних і цікаво подивитись на побут та життя людей. На життя в тій чи іншій епосі.
– Ваша мрія? (творча , особиста)
– Мрія моя, чесно, така наївна. Щоб всі були щасливі, щоб був мир і спокій. У моєму житті все прекрасно і мріяти глобально не має про що.
– Якби ви були сукнею, то як би вона виглядала?
– Весільна сукня приносить щастя всім дівчаткам, всі її мріють вдягнути. Моя сукня це – стриманість, простота, природність.
Розмовляла Ірина Скоробогата
