…і спитав ся я в Ґуґла, а він конкретної відповіді не дав…
Перегляньте також:
- Ірина Верещук прокоментувала своє “призначення” головою Тернопільської ОДА
- На Вінничинні розстріляли поліцейських: розпочато масштабну операцію
Гори — одне з найбільш типових місць поклонінь та культових дійств у різних релігіях. Образ гори як моделі світу, місця перебування божеств йде ще від шумерських та праіндоєвропейських міфів. Образ священної гори у міфології давніх слов’ян тісно пов’язаний із поховальними курганами-могилами. Для розташування святилища язичники часто обирали панівне в терені узвишшя. Особливістю священної гори є наявність джерела водов, яку вважают цілющов, або справжньої чи обрядової кирниці.
«Ставки»
Я виростав у селі, що мало й має свої переваги. Найближчим містом до нього є Скалат, який я полюбив чи не відразу. Про розташований там Скалатський замок написано чи не будь-де. Назву міста пояснюют тим, що воно виникло у підніжжя скал (галицьке «скала» – українське «скеля»). Справді, Старий Скалат (тепер село) розлягло ся на схиліМедобірського хребта, який оперізуют камені.
Щоразу, кедь я їхав до Скалата, мою увагу привертали скалисті горби на схід від міста, під якими розташовані два ставки (звідси і назва розділу). Вони добре проглядали ся з дороги і ся здавали близькими. Побувати на них стало мойов мрійов. Вперше я туди заїхав із другом на свій день народження в 2010 році. Але ми просто прогуляли ся і гори чекали ня знову (на все свій час). І от, на початку грудня я відвідав свою мрію з іншим моїм товаришом. Туман оповив усе до обрію, тому видимість була не з кращих.
Кам’янисті горби, вид зі сходу
Для зручності я пронумерував безіменні вершини, які найбільше ся виділяют на терені, буквами латинської азбуки.
А
Ми з другом підняли ся на стрімку вершину A із південного боку. За даними топографічної мапи її висота над рівнем моря 372 метри, над долинов — коло 100 метрів. Внизу із ставків бере початок ліва притока річки Гнилої-Рудки, яка протікає через Скалат і яка є притоков річки Збруч.
Вершина А з південного боку
На снігу було багато слідів тварин, які утворювали стежки, також при нашому наближенні майже з-під ніг вискочив заєць.
В часі підйому ми запримітили, що більшість каміння, яке є на поверхні, не є виступами материкової породи, а принесені на свої сучасні місця кимісь, колись і звідкись. Деякі з валунів утворювали скупчення чи споруди.
Камені стоят по боках заглиблення, яке має прямокутну форму
На схилі є не одне таке заглиблення, вони відносно правильної прямокутної форми, що може означати існування там колись якихось споруд, наприклад, будинків. Тим більше, що вони зі сторони річки та підсонячного південного боку горба. Можливо, там було поселення-супутник. У давні часи люди переважно вибирали для проживання саме південні миси прирічкових схилів.
Майже коло самої вершини з південної сторони є плоский округлий камінь-майданчик, коло якого по обидві сторони стоят два валуни, які наче варта сокочут, стежку до святилища, яка проходит між ними.
На другому плані справа — плоский камінь-майданчик, над ним — два валуни-”сторожі”
Саме святилище має специфічну будову — із західної та північної сторони по його краю виставлені великі камені, які утворюют дугу, що схоже на кромлех. Східну та південну сторони оперізує невисокий символічний вал. Нижче по схилі помітні залишки терас.
На передньому плані — камені, які утворюют дугу
Автор допису на північному продовженні дуги валунів
Святилище овальної форми, витягнуте з півночі на південь на 15 метрів, із сходу на захід — на 10 метрів. У північній частині овалу розташована неглибока западина, а трішки південніше центру — підвищення, сформоване складеними каменями. Можливо, тут колись стояв ідол чи палали святочні вогні. Деякі поодиночні камені наче відділяют западину від підвищення, утворюючи фіґуру, подібну на “вісімку”.
На передньому плані — малопомітний вал, на другому плані — підвищення, на задньому плані — валуни, які йдут дугов по західному та північному боці
На передньому плані — підвищення, також добре видно валуни із дуги, а западина заросла польовими травами (на другому плані)
Із західної сторони, на відстані до трьох метрів від межових валунів, є чотирикутна споруда, яка ззовні нагадує кирницю. Її стіни викладені із великих каменів, а всередині є багато малих. Таке враження, що то могла бути жертовна яма чи ритуальна кирниця, яка після використання була закидана, за аналогійов до подібних споруд в Звенигороді.
Гпотетична ритуальна кирниця чи жертовна яма на захід від капища
На північ від святилища є великі плоскі камені, які нагадуют сходи. Вони тягнут ся не точно на північ, а з невеликим схиленням на схід. Можливо, то залишки давнього менгіра. На північний захід йде кілька великих каменів, які стоят віддалено один від одного, але через них можна провести лінію.
Камені справа тягнут ся в північному керунку, утворюючи “сходи”
Великий валун (справа) з північної сторони святилища, який не є виходом материка
Як глянути з вершини В в сторону вершини А, то можна помітити, що, можливо, було ще одне (або і не одне) півколо із західного схилу — зовнішнє. На жаль, під снігом помітно тільки більші камені, а менші чи зовсім малі сховані під білов ковдров.
Вид на горб А з хребта між горбами В та С
Панорама вершини А з півдня
Панорама вершини А з півночі
Нижче вершини А із північно-східного боку на і так нерівному хвилястому рельєфі ся виділяє заглиблення, зовнішній вал якого має прямий кут.
Вид з півночі на заглиблення і гіпотетичні залишки валу
B
На схилі гори В також багато каміння, яке, швидше за все, туди принесене. Частина з тих каменів поскладані подібно до дольменів.
Вид на вершини С (зліва) та В (справа) з підніжжя вершини А
Невеликий дольмен на південному схилі
На горбі навколо вершини сила-силенна валунів різного розміру. Вони утворюют лінії та фіґури. На самій вершині помітний майданчик майже квадратної форми із сторонами орієнтовно 5х5 метрів, із західного, північного та південного боку обмежений великими каменями. Зі сходу він обмежений невисоким валом.
Вид із заходу, на другому плані — майданчик, за ним видно підвищення валу, справа — камені, які ся тягнут лінійов
Вид на майданчик зблизька
Також валуни ся тягнут від майданчика на південь і на північ. Можливо, то збережені залишки давнього кромлеха чи менгіра, але гірше, ніж на вершині А.
Поскладані камені з південно-східної сторони вершини В
На північному схилі вершини В розташований явний кромлех. Камені поставлені гострими кутами догори (один з них, певно, впав), утворюют дугу, яка спрямована орієнтовно на північний захід, південно-східна частина відкрита. Посередині — невелике заглиблення.
Вид на кромлех із південного сходу
Коло цього кромлеху є інші скупчення валунів, які поставлені у досить вільному порядку, хоч частина з них утворює лінії та фіґури, які на місцевості ся проглядают часом добре, а часом ні через хвилястий рельєф.
Вид на вершини В (зліва) та А (справа) з хребта по дорозі до вершини С
C
Між горбами В та С нема глибокої долини, хребет тільки трішки ся знижує.
На горбі С, майже на самій вершині (із схиленням на південний захід) є яма, у північному куті якої (прилягає до вершини) розташований великий камінь із слідами обробітку — йому надано майже паралелепіпедну форму. Валун з південного заходу має зріз, який нагадує ліжко. Суттєво менший камінь розташований у північно-західній частині заглиблення. А найменший валун є у центрі ями. Його сторони вирівняні — хтось ся намагав надати йому правильної геометричної форми.
Вид на великого валуна із західної сторони ями, на передньому плані — камінь в центрі заглиблення
Можливо, великий камінь був частинов якоїсь споруди. Шматки, які від нього відкололи, могли використати в якихось інших будівлях.
З південно-західної сторони ями також стоїт два великих валуни. Стінка, яка прилягає до ями вирівняна.
Вид в сторону вершини В, на передньому плані зліва — великий валун
D
Після вершини С ми звіриними стежками прямували хребтом далі, між сніги.
Вид з хребта на вершини В (зліва) та С (справа)
На горбі D валунів менше. Враховуючи, що вершина не дуже ся виділяє на гряді, її культове значення могло й не бути таким важливим, як у більш південних вершин. Тим не менше, на горбі є залишки якоїсь споруди — підвищення, викладене частково прямостоячими каменями та в західній частині заросле травами.
На передньому плані — група каміння з підвищенням на вершині D, на задньому плані — вершини В та С
Дальше на схід уже помітно вихід материкової породи та невеликий кар’єр. Хребет нерівний — поверхня хвиляста, ями завіяні снігом, який ся постелив досить глибоким шаром.
E
Певна несподіванка чекала нас на останній вершині — круглий майданчик, коло 10 метрів в діаметрі. Посередині — сліди від сучасного вогнища, розпаленого між каменів. На схилі — оброблений валун із правильними формами.
Вид на вершину Е з південного заходу
Вершина цікава тим, що є хорошим оглядовим пунктом — з неї добре видно навколишні поля, околиці села Старий Скалат, а також чи не весь кряж, крім горба А. Враховуючи можливе стратегічне розташування вершини, досить ймовірно, що там була якась споруда.
Вид на хребет з вершини Е, найвищі горби зліва — вершини В та С
За характерними ознаками можна припустити, що на цьому кряжі було давнє городище-святилище (навіть цілий комплекс):
-
усі головні споруди із каміння розташовані на підвищеннях — найвищих точках пасма горбів;
-
на щонайменше двох чи трьох вершинах наявні спеціально облаштовані майданчики для обрядів, які оточені ритуальними валами чи впорядкованими валунами — сакральнов межов святилища;
-
щонайменше на вершині А є залишки капища із жертовнов ямов чи ритуальним колодязем, а також п’єдесталу або іншого виділеного місця для ідола чи священного вогнища;
-
на цілому пасмі – широке застосування каменю та кам’яних вимощувань;
-
відсутність залишок звичної житлової або господарської забудови.
Місцевість характеризує ся тим, що в медобірських гір схили зазвичай похилі (принаймні східні), на них проводит ся господарська землеробська діяльність, а ця гряда різко виділяє ся в околиці та, подібно до горбів коло Збруча, зверху “всипана” валунами, причому принесеними.
Неймовірні теорії
Про утворення Медоборів є цікава легенда — начебто герой Здобислав боров ся проти великого Дивогляда, і вбив його, ввігнавши у землю… Голова, тулуб та хвіст того чудовища стали камінними горами. Може, то й справді так? Якщо уважно придивити ся на пасмо горбів, то вершина А є головов, вершини B та С становлят тулуб, а D та Е — хвіст. Може, давні казки таки певнов міров правдиві? Тоді капище на горі А — рукотворна “корона” цього чудовища (дракона?)…
Ще однов неймовірнов теорійов може бути думка, що й самі горби частково рукотворні, споруджені на материковій основі. Може, то курган чи навіть комплекс курганів, насипаний на природних узвишшях. Наприклад, на північно-західних землях слов’ян відомий курган, довжина якого становит 115 метрів, а висота пагорба — 65 метрів. Коло Скалата гори також всипані валунами, тим більше, частина з них розміщені на терені впорядковано.
Місцеві люди про ті гори знают лиш то, що там колись добували камінь (то видко по залишках каменоломень між вершинами D та Е). Начебто, десь там з певних причин було встановлено хреста, якого насправді нема. Якихось інших суттєвих відомостей або не знают, або не захтіли повідомити.
Як би не було, але місце потребує археологічних досліджень для точнішого встановлення, хто, коли і як саме використовував хребет. До речі, мегалітична культура у Європі була поширена в часі пізнього неоліту та епохи бронзи(тобто, раніше, ніж 3000 років тому). Можливо, цей комплекс має зв’язок з дольменом на Богиті та є свідком культури лійчастого посуду.
Борис Явір.
