Здається, російській Держдумі вже час законодавчо забороняти своїм підданим давати інтерв’ю. Навіть для російської преси
Перегляньте також:
- У Дніпрі окупанти влучили у багатоповерхівку, є загиблі
- Лановеччина зустрічає “На щиті” молодого Героя Василя Друзюка
Першим, як відомо, стартував актор Пореченков. Туша в жилеті «Преса», пика у касці з аналогічним написом, кулемет і «Перемирие – гы-гы-гы!» з натурально гопським акцентом виявилися здатні вразити не лише нормальну людину, а й навіть російські ЗМІ. Які набралися хоробрості і висловили Пореченкову своє посильне «фе», закликавши його публічно вибачитися перед журналістами, «рискующими жизнью, выполняя свой профессиональный долг в зоне вооруженного конфликта, и для которых слово «ПРЕССА» на экипировке часто оказывается единственной зыбкой защитой от пули» (із заяви Союзу журналістів Росії).
ТАСС уповноважений лікувати ідіота?
Що характерно, вибачатися перед жителями чужої країни, куди Пореченков поїхав покрасуватися з кулеметом, СЖР закликати не став. Ну а що – таке діло. Росіяни – люди вільні, куди хочуть, туди й їдуть. Там і стріляють. А що у місцевих жителів жодного, навіть «зыбкого» захисту від їхніх гранатометів нема, так то ж знову, діло таке. Проблеми індіанців шерифа не чіпають.
З іншого боку, багато вимагати від Союзу журналістів Росії не можна: критикувати невід’ємне право справжнього російського патріота пуляти, де йому заманеться і у будь-якій формі одягу, – це за нинішніх часів вже і так відверта єресь. «П’ятою колонною» пахне. Бо і так зрозуміло, що офіційна Москва Пореченкову навіть «ай-яй-яй» не скаже – навпаки, може, ще й медалькою якою секретно нагородить. Хоча, між іншим, було б у Москви бажання – і міжнародний скандал з Пореченковим можна було б погасити на стадії зародку, і то дуже просто: замутити швиденько яку-небудь психмедекспертизу і оголосити, що улюбленець російської кінопубліки, на жаль, недієздатний через офіційно діагностовану клінічну стадію ідіотії. (Хто бачив гопське «гы-гы-гы» – повірить відразу). І офіційно ж сповістити, що заходи вжиті і гігант акторської думки вже відправлений до братів по розуму: у тиху палату з м’якими стінками, гратися водяним пістолетиком.
Зрозуміло ж, що, на жаль, до такого простого іміджерятівного виходу ніхто не вдався. Зрозуміло і те, що незважаючи на «гы-гы-гы», на ідіотію Пореченков не страждає – хіба що на те, що в психіатрії зветься «конституціональна дурість». Тобто, не клінічний ідіот, а просто звичайний недоумок, який, однак, ложку до вуха ще не несе. І запах смаженого відчути здатен, особливо, коли припалюють його власну гепу.
Щоправда, оскільки недоумок – він недоумок і є, то й відбріхуватися, тобто, пардон, захищати своє добре ім’я Пореченков поліз із зграбністю натурального, питомого дурня. Перший, «непричесаний» варіант виправдального інтерв’ю видало в ефір (а потім і опублікувало у текстовому вигляді) «Эхо Москвы».
Найвиразнішим перлом цього шедевра ораторського мистецтва став монолог: «Вот человек стреляет из оружия, а что на самом деле? И что? Если вот к этому вы даете комментарий, что он на войне и ведет боевые действия, тогда, конечно, это плохо. А вообще у нас что, запрещено? Я не понимаю», – побідкався Пореченков.
Очевидно, зв’язність думки і красномовство пацієнта вразили навіть його «смотрящіх», оскільки наступне інтерв’ю, оприлюднене через кілька годин ТАСС, про всяк випадок містило ці глибокодумні тези у переказі, а безпосередньо пряму мову Пореченкова редактори відшліфували, як могли. Вийшло, щоправда, теж не фонтан: «Теперь каждый раз, когда я буду брать вилку в руки, я буду переживать, что меня объявят самым главным террористом, потому что вилкой тоже можно нанести какой-то вред. Это полная глупость. Зачем искать информационный повод там, где его нет?», – риторично питається відрихтований тассівськими редакторами Пореченков.
Що ж до пресловутої каски з написом «Преса», то за ті кілька годин, що пройшли між інтерв’ю «Эху» та інтерв’ю ТАСС, пам’ять явно зіграла з Пореченковим злий жарт. Якщо в «ехівському» інтерв’ю пацієнт здуру ляпнув: «Я не видел никакой надписи» (угу, із заплющеними очима одягався), то у варіанті ТАСС це вже звучало як «другой (каски), кроме как с этой надписью, под рукой не оказалось».
На Донеччині завівся свій Великий Муфтій
Ну що тут можна сказати? Іноді і справді краще жувати, їй-богу. Чорт би з ним, з тим Пореченковим – але чим думають російські «смотрящі», які дозволяють поборникам «русского міра» публічно демонструвати себе як повних ідіотів? Те, що ідіоти влаштовують інфоповоди, від яких весь цивілізований світ за голову хапається, це ще півбіди. Повна біда наступає, коли ідіоти починають відбріхуватися за свої дії. Он, наприклад, Мозговий: мало того, що публічно заборонив еленерівським жінкам відвідувати кафе і ресторани («Хочешь остаться честной и преданной своему мужу – сиди дома, вышивай крестиком!»), так ще й вирішив прокоментувати звинувачення у «шаріаті».
Коментував Мозговий свої нововведення радіостанції «Говорит Москва». Основною темою розмови стали скарги сепаратиста на жінок, оскільки, за словами Мозгового, «практически все женское население пьет и гуляет». Утім, навіть сам «реформатор» визнав, що з цим нічого не поробиш: «С испорченными женщинами, которые у нас сейчас, ничего не сделаешь. Необходимо думать о будущих поколениях», – заявив він.
Водночас Мозговий відкараскався від власного ж наказу брати під арешт «женское население», яке відвідує ресторани, плюючи тим самим на високодуховні принципи самозваного Великого Муфтія. «Это (заборона на відвідування ресторанів) были не предложения и не приказы. Это была всего лишь попытка подтолкнуть мысль человека к тому, что пора бы задуматься о нравственности», – пояснив Мозговий.
Тут, однак, пам’ять зіграла із сепаратистом той самий жарт, що й з Пореченковим. Оскільки відео (о, клята, бездуховна епоха високих технологій!) зафіксувала ці «не приказы» у наступному вигляді:
Олексій Мозговий: «Патрулю будет дан особый приказ: всех девушек арестовывать , которые будут находиться в кабаках! Всех, я сказал! И тогда посмотрим, что вы запоете! Дома села, пирожочков напекла, отпраздновала Восьмое марта!!!»
Насправді, це могло здатися смішним, якби не було так жахливо. Нагадаємо, що по факту «Говорит Москва» брала інтерв’ю у людини, яка кілька днів тому очолила самозваний «народний суд» над мешканцем Алчевська, якого було звинувачено у зґвалтуванні. І повний варіант відео, окрім промов Мозгового про бездуховність жіночого населення, містить також кадри, де зал під проводом самопризначеного поборника моралі і справедливості голосує за вирок «высшая мера наказания – расстрел». Утім, журналісти московського радіо чомусь не стали задавати Мозговому питання, за яким правом він виносить такі вироки, зосередилися лише на ставленні «героя» до жінок у ресторанах. Хоча сам Мозговий заявив не криючись, що ці слова ним були сказані під час «суду», але уточнювати, що то був за «суд», інтерв’юєри чомусь не стали.
Солодка парочка: Гіркін і Едічка Лімонов
Ясно, що задавати сепаратистам незручні питання на кшталт «як ви почуваєтесь, маючи руки по лікті у крові» російські журналісти не наважуються. Бо розуміють, що відповідь може прозвучати така, що навіть вщент зазомбованого клієнта «Геббельс-ТВ» перетрясе. Досить вже й того, що ці відверті хлопці і так раз у раз бовкають те, що не треба. Наприклад, «відставник» Гіркин у своєму інтерв’ю тому ж радіо «Говорит Москва» відверто визнав, що усе «волевиявлення» мешканців Криму було забезпечено російськими військами.
«В Крыму все сделали «зеленые человечки». И местные жители были, если можно так выразиться, может быть, неправильное слово, на подтанцовках», – врізав правду-матку екс-«міністр» оборони ДНР. І, засудивши Росію за небажання офіційно вводити на Донбас війська, трохи не прямим текстом обізвав Путіна ідіотом, який танцює під дудку США: «Существование Луганской и Донецкой народных республик в их нынешнем виде, особенно в виде, когда там продолжается вялотекущая, но не менее кровавая от этого война, оно, естественно, выгодно и Соединенным Штатам, в первую очередь. Только им, на самом деле, поскольку это та язва, которая разъедает Россию и Украину, продолжает стравливать русский и украинский народы, как часть единого на самом деле народа некогда».
Заодно Стрєлков «попалив» і улюблену кисєльовську легенду про російськомовних, які всі як один чекають, коли ж матінка Росія звільнить їх від страшної фашистсько-бендерівської Нацгвардії. Бо виявляється, що Нацгвардія і сама російськомовна: «Против нас в основном сражаются те же самые русскоязычные подразделения вооруженных сил Украины, и даже Нацгвардия укомплектована ими», – нічтоже сумняшеся визнав Гіркін-Стрєлков.
Потоптавшися, таким чином, по едельвейсах кисєльовського креативу, enfant terrible «русского міра» здав заразом і Едічку Лімонова, лідера «Другой России», яка за останні півроку раптом зробила розворот на 180 градусів і полюбила Путіна, як саму себе. Причому полюбила настільки, що заходилася спонсорувати донецьких сепаратистів. «Гуманитарная помощь от «Другой России» поступала, но я это не озвучивал, опять же по причине того, что я полагаю, что именно помощь от политических организаций и движений не вполне была допустима с точки зрения пропаганды», – розказав Стрілков, не уточнюючи, що ж такого змінилося за останній час, що цей секрет Полішинеля вже можна і розбовкати, не боячись «точки зрения пропаганды».
Звичайно, хрін би з ним, з Едічкою – його, якщо що, Путіну не шкода. Але стрілковські пред’яви на кшталт «проблема Новороссии, защита Новороссии, конечно, лежит в Москве, в первую очередь, до сих пор колебаний российской политической власти, колебаний, в том числе, я так понимаю, президента» декому у Кремлі (не будемо показувати пальцями) можуть сильно не сподобатися. Як і неприпустима нерішучість персонажа у відповіді на питання радіослухача, хто ж насправді збив «Боїнг». Бо тут чомусь, замість того щоб побити себе п’яткою у груди з криком «Звичайно ж, фашистська хунта!», Стрілков почав невпевнено відмазуватися: мовляв, сам він у той час був дуже зайнятий, а розслідуванням керував Бородай, «поэтому все вопросы к нему в данном отношении». Чим залишив російській аудіторії небезпечний заділ для потенційних сумнівів.
Власне, висновок з цих повчальних одкровень можна зробити лише один: довго Стрілков на цьому світі язиком не пропатякає. І без того вже його з деенерівського керівництва, за його власними словами, «ушли», тож наступного логічного кроку, очевидно, довго чекати не доведеться. Те ж саме може стосуватися й занадто ініціативного Мозгового, у якого вистачило фамільних мізків публікувати на Youtube документальні свідоцтва своїх «подвигів». Бо одна справа – підтримувати нібито справедливе та демократичне народне самовизначення (у вигляді ДНР та ЛНР), а зовсім інша – предстати перед всім світом покровителями психів-терористів, які влаштовують на підконтрольних територіях шаріат і самосуд, волаючи, що це і є «русская духовность».
З іншого боку, головний покровитель всіх цих персонажів іноді видається хворим на голову не менше, аніж його донбаська клієнтела. І на свою репутацію у цивілізованому світі він запросто може покласти з прибором – власне, основні кроки у цьому напрямку він вже зробив і продовжує робити далі. І хоча плодити у небезпечній близькості до власних кордонів Гіркиних та Мозгових – це вже явна заява на самогубство, покровитель може цього і не усвідомлювати. А між тим, світ психопатів жалю не знає: тут або ти, або тебе. І ще невідомо, хто у подальшій перспективі виявиться переможцем.
