25 березня виповнюється 25 років виходу у світ першого номера газети “Тернопіль вечірній”.

Це відбулося вже далекого 1990-го і сакральність цього числа ще й у тому, що більше такого співпадіння вже не буде ніколи. Тобто, щоб двадцять п’ять і двадцять п’ятого! Ще й яка нагода привітати колег із часопису міської ради і нинішніх, і колишніх! А для мене цей день пам’ятний ще й тим, що саме 25 березня у тому ж “ТВ” розпочався мій трудовий стаж у Тернополі.

Після двох п’ятирічок: львівської й одеської, – навчання й роботи після закінчення університету, – саме того дня я вернувся до міста, де народився. Пам’ятаю, день був похмурий, але не холодний, а редакція, хіба таке забудеш – у лівому крилі на останньому поверсі тодішнього Будинку політосвіти, тепер приміщення ТТБ. Відтак, аж три двадцятьп’ятки одразу...

Магія чисел навіює і спогади, й смуток, і ятрить душу плинністю часу, та тією ж швидкоплинністю і зцілює. Щодо газети, то вона, звичайно, була не такою, як зараз, та й ми були іншими, і час був іншим. Феномен “вечірки” того періоду – це одне з перших у новітній історії України видань, яке ще влітку 1990 року, позбулося компартійної “опіки”, газета мала шалену популярність, і не лише в місті. Пізніше мені судилося бути і її редактором, так би мовити, у два заходи, в сумі майже десять років, і навіть захистити дисертацію, де рідній газеті присвячено ледь не цілий розділ.

Як завжди у таких випадках, здається, все це було вчора, а уже минуло 25...

Отож, сьогодні – за “Тернопіль вечірній”!