В середині травня 2016 року краєзнавець та рунолог Борис Явір Іскра разом із астрологом та парапсихологом Ігором Коломійцем провели коротке дослідження енергетики городищ-святилищ у Медоборах. Медобори – пасмо пагорбів, які через особливість рельєфу місцеве населення називає горами. Багато тисячоліть тому тут проходила берегова лінія моря, коло якої утворилися рифи. З часом земна поверхня піднялася, і колишні рифи стали різко виділятися на місцевості. Віками вони були природною межею між Галичиною з одного боку та Волинню й Поділлям – з другого. За словами Ігоря, “у цьому регіоні дуже багато аномальних зон і місць Сили“, що тільки підтверджує клопітку працю автора, який вивчає такі місця. Лише частина з них досліджена краєзнавцями, а про археологічні розкопки доводиться здебільшого мріяти (якщо і були, то лиш як розвідки, матеріали яких малодоступні). Древні святилища розташовані на високих горах-останцях чи схилах хребта. За короткий час було оглянуто та досліджено одні з найбільших та найвідоміших в околиці – святилища на Святій Горі, Сабарисі та на хребті-останці Товтри (так люди із сусідніх сіл називають гори Близнюки та Мачуха), з якими пов’язані давні легенди, перекази та повір’я.
Мапа розташування найбільших городищ:від Сабарихи до Товтр 6,55 км, від Сабарихи до Святої Гори 7,28 км, від Святої Гори до Товтр 3,22 км, зладнав Борис Явір Іскра.
Перегляньте також:
- На Київщині в ДТП травмувались троє людей: 3-річний хлопчик знаходиться в реанімації
- Тернополян у травні запрошують на на турніри з дворового міні-футболу
Вид із південної вершини Товтр на Сабариху. Знимка – Борис Явір Іскра.
Вид із Сабарихи на Товтри. Знимка – Борис Явір Іскра.
На північний схід від Полупанівки та на північ від Старого Скалата є гора із промовистою назвою — Свята гора. Це товтрова гора висотою 340-380 метрів. Назва, очевидно, збереглася з прадавніх часів. Місцеві люди кажуть, що на горі у камені–моноліті є відбиток стопи Богородиці, з якого струмує вода, яка з цього і сусідніх джерел вважається цілющою. Наразі у селі розвинений культ Божої Матері – зараз там стоїть дві християнські церкви. Ймовірно, в околиці було давнє городище-святилище (характерні ознаки — розташування на горі чи на схилі, наявність джерел, які вважаються цілющими, залишки ймовірної давньої архітектури), яке було сплюндроване представниками нової релігії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мандрівка з Борисом Явором: Священні гори Скалата
Біля самих джерел могли бути капища Богині чи навіть кількох Богинь (сильною є різнотипна жіноча енергетика), а на самій горі – над селом – городище, залишки якого збереглися досі (відчувається потужна енергетика Предків – засновників місцевих поселень та патріархів роду). Дуже приємне місце для тих, хто хоче відчути силу свого роду та набратися енергії для корисних (передусім родині, суспільству) справ.
Залишки стародавніх споруд городища. Знимки – Борис Явір Іскра.
Розповідь Бориса Явора Іскри про Святу гору та Старий Скалат. Відео – Ігор Коломієць.
Детальніше про саме святилище – у статті “Свята гора та околиці Старого Скалата“.
Мачуха і Близнята
На північний захід від міста Скалата є дві товтрові які гори, розташовані поруч і називаються Близнюки (Близнята). За легендою, хлопчики-сироти втікали від мачухи-убивці, відьми. Вона перетворила їх у гори серед поля, але й сама нею стала. А поряд на півдні від них — гора Мачуха. Цілком ймовірно, що легенда-страхіття вигадана у досить пізній час, аби виробити у населення неприязнь до стародавньої святині, яка має дуже позитивну енергетику.
Якщо дивитися із Сабарихи, то найпівденніша гора (Мачуха) розташована трохи окремо від двох, наче зліплених докупи (Близнята). Вона має стрімкі схили, висота над рівнем моря – 372 метри, а над долиною — близько 100 метрів. Внизу із ставків бере початок ліва притока річки Гнилої Рудки, яка протікає через Скалат і яка, своєю чергою, є притокою Збруча.
Святилище на Мачусі овальної форми, витягнуте з півночі на південь, що вказує на його присвячення Богині. Наявний кромлех, невисокий символічний вал, п’єдестал під ідола. Нижче по схилу – залишки терас. Із західного боку – ритуальна кирниця, засипана камінням. Найімовірніше, тут було святилище Лелі, Богині світанку яку по-особливому шанували в Галичині (на городищі дуже потужна жіноча енергетика, а візуальні образи відповідають Богині світанку наших предків, яка, ймовірно, є покровителькою краю). Можна просити Богиню за опіку над дітьми, за добру дівочу долю, за піклування над близькими, за перемогу у справах.
Вид на Мачуху з півдня.
На північ від Мачухи розташовані Близнята – дві з’єднані між собою гори. На південній вершині Близнят збереглися залишки капища, п’єдесталу для ідола, кромлеху, а також ймовірної споруди астрономічного призначення – вирівняна прямокутна ділянка споруди із заваленими боковими стінами та збереженою частиною тильної стіни розташована за сторонами світу – спрямована на південний схід: тут міг бути храм-обсерваторія, в якому були прилади для визначення зимового сонцестояння (в цей день сонце сходить саме на південному сході). На північній вершині Близнят – залишки великої споруди. Енергія місця – м’яка, але чоловіча (можливо, дитяча), доповнює чи ладить з енергією на горі Мачуха.
Залишки споруди з астрономічним призначенням. Знимка – Борис Явір Іскра.
Скупчення валунів – залишки споруд на Близнятах. Знимка – Борис Явір Іскра.
Розповідь Бориса Явора Іскри про гори Мачуха та Близнята. Відео – Ігор Коломієць.
Детальніше про саме святилище – у статті “Близнята і Мачуха“.
Сабариха
Сабариха – товтрова гора–останець на південний захід від села Жеребки й на північний захід від Панасівки. Висота – 354-355 м над рівнем моря. За переказами, назва походить від праслов’янського імені «Сабара/Сапара» (можливо, від старослов’янського «бар» – болото, мокравина). На горі збереглися залишки споруд ритуального призначення, ймовірні вівтарі, п’єдестал для ідола. За словами Ігоря, на святилищі “є камінь, який відкриває яснобачення“.
Відчуття енергетики на городищі викликають настороження, хоча не є негативними – можливо, якась Сила жіночої природи захищає місце від небажаних людей, приймаючи тільки вузьке коло своїх. Ці відчуття збігаються із змістом легенди, яка пов’язана з горою:
В давнину, коли прийшли на ці землі завойовники, мудра жриця Сабара випросила в бога Святовита ласки для свого племені-роду й він вберіг її нащадків від лиха. Правда, сама Матір загинула страшною смертю, ставши на захист нащадків і родичів, які відступали в печери. А вороги від її прокльону перетворилися на каміння, яке так щедро всипало схили сучасної гори Сабарихи.
Також, за переказами, начебто на Сабарисі стояла кам’яна «баба».
Можливо, тут святилище Мари, яка відсікає увесь непотріб. Добре для медитацій, самоконтролю, відмови від всього зайвого та потужної магії.
Залишки споруд на Сабарисі. Знимка – Борис Явір Іскра.
Розповідь Бориса Явора Іскри про Сабариху. Відео – Ігор Коломієць.
Детальніше про саме святилище – у статті “Святилище, оповите трагічною легендою“.
На одному із святилищ Ігорові було сказано, що ця земля, земля Галичини “під покровом Вищих Сил“. При правильній взаємодії людей із Предками, як вважає автор, галицький край має всі передумови зажити у добробуті. Тому передусім треба відновити предківський лад, жити у гармонії із Всесвітом, працювати над собою та покращувати довкілля.
