Відома тернопільська волонтерка, письменниця, етнограф Ліля Мусіхіна презентувала свого «Звичайника».
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Книга вийшла друком ще у 2014 році. Проте з подіями у країні часу на творчість у письменниці залишається мало, адже вона постійно допомагає захисникам країни.
Книга, яку видавці класифікують як старосвітський роман, авторка називає притчею, яка переносить у магічний світ старовини, народних повір’їв, приказок та легенд, світ, де стаються дива, де добро завжди перемагає зло, де сила слова здатна зцілити, де Бог живе серед людей, а в усьому звичайному є щось незвичайне.
Про те, що «Звичайник» має право на життя, письменниця зрозуміла, коли книга була ще у рукописному варіанті.
«Повірила, що книжка вийшла цікавою коли Ганна Осадко (перший редактор, що прочитала рукописний варіант видання) подзвонила і казала, що книжка дурна, бо вона перечитувала її п’ять разів і стільки ж плакала. Друга похвала була від київського кобзаря Олександра. Він сказав, що я написала про те, про що він грає».
«Звичайник» читається на одному диханні. Гортаючи сторінку за сторінкою ти ніби сам «погруз босими ногами у теплу землю» вслухаючись у звуки природи. Книга Лілі Мусіхіної чимось нагадує роман Патріка Зюскінда «Парфумер». Тільки там автор просить читала внюхатись у неймовірні аромати, тернопільська письменниця ж запрошую у світ музики, у світ де для людини грає сам Бог.
В центрі твору – кобзар Мартин, його поводир Устимко та «приблудний» незнайомець на прізвисько Амфібрахій, який виявився Іваном Мазепою…
«Лірники варті, щоб про них говорили. Тому у «Звичайнику» є дід Мартин, який проводить крізь життя хлопчика Устима. Лише наприкінці роману Устим дізнається, що сліпий кобзар, якого він водив поміж сіл і є Богом», – розповідає Ліля Мусіхіна.
Додамо, що твір Лілі Мусіхіної зайняв 4 місце на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова» 2014 року в номінації «романи».
