Нещодавно Андрій Новак, голова Комітету економістів України та президент фонду “Альтернатива”, презентував нове видання своєї книжки “Як підняти українську економіку”. Автор висловив власне бачення розвитку України.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Це вже п’яте видання книжки з 2006 року. Вона має попит, оскільки тема виведення України з кризи досі актуальна. “Перші 24 роки з точки зору розвитку економіки ми фактично втратили. Але це не означає, що не можемо вийти на рівень досить динамічного економічного розвитку. В українській економіці немає жодних проблем. Є величезна проблема з управлінням економікою”, — вважає Андрій Новак. На його думку, подолати кризу можливо щонайбільше за рік. І навіть війна не завадить розвитку, якщо обрати правильну модель управління. В результаті Україна може стати подібною за динамікою розвитку на Південну Корею, Західну Німеччину.
Економіка будь-якої країни працює на взаємодії трьох складових, вважає автор: виробництво, продаж, розподіл.
Перша функція — виробництво
Для того щоб економіка запрацювала, потрібно виробити продукт. Але нині переважна більшість українських підприємств перебуває в занедбаному стані. З кожним роком країна дедалі менше виробляє власної продукції. Натомість імпорт товарів збільшується. “Якщо ви одного дня зайдете в магазин і побачите на прилавку китайський хліб, це означає, що українській економіці настав повний кінець”, — каже Новак.
У світі провідною формою виробництва є корпорація. До її складу входять підприємства, комбінати, що формують технологічну вертикаль виробництва товару. Вертикальні корпорації виконують головне завдання — зменшення собівартості. Кожна з них має власний науковий центр, куди запрошують науковців, які працюють над покращенням якості товарів. “Якщо хочемо відновити функцію виробництва, нам в Україні треба проводити не що інше, як вертикальну корпоратизацію”, — переконує економіст.
За підрахунками Новака, з тих підприємств, що нині є на території країни, можна сформувати Українську сотню виробників готових споживчих товарів. Приблизно 30% — у промисловому секторі, 30% — в аграрному, 30% — у секторі послуг і близько 10% — у Hi-Tech секторі. “Це той мінімум, який ми можемо формувати вже зараз, якби була відповідна державна політика. Без цього ніякого розвитку ні виробництва, ні економіки в цілому не може бути”, — говорить він.
Друга функція — продаж
Мало виробити продукт. Його потрібно вигідно продати. На полицях українських торговельних точок власний виробник повинен дуже постаратися, щоб його товар купили. За місце на базарі, в супермаркеті чи торговельному центрі виробник на своїй рідній території ще має заплатити. Держава створює завідомо неконкурентні умови. Виробника затиснули з двох боків. З одного боку, держава, з другого — споживач. Українці купують товар не так через його функціональні властивості, як через гучність бренду.
Крім законодавчого доступу українського виробника до торгівлі, потрібно перетворювати наші торгові марки на бренди. Спочатку добитися того, щоб їх захотіли купувати українці, а потім — іноземці. Тут стали б у нагоді гарні маркетологи. Потрібно створити Національну маркетингову компанію. Щось подібне є в Японії. Мало тамтешніх виробників займаються маркетингом. Вони лише створюють якісну продукцію.
Після того як українські товари перетворяться на бренди, потрібно попрацювати над іміджем країни у світі. Нині Україна здебільшого асоціюється з проблемами та стресами — Чорнобиль, помаранчева революція, Революція гідності, війна на Донбасі. Виняток — боксер Володимир Кличко та Євро-2012. “Іміджем потрібно займатися, оскільки від цього залежать два потоки — туристичний та інвестиційний. І те й інше — це гроші”, — пояснює Новак.
Третя функція — розподіл грошей
Кошти розподіляють за двома напрямами: приватний та державний. Із приватними грошима проблем немає, кожен українець намагається витратити свої кошти ефективно. З державними, що отримують у вигляді податків до бюджету, існують проблеми — відкати, нецільове використання тощо. Але країн без корупції не існує. Навіть у Європі рівень нецільових витрат сягає 2–5%. “У нашій бюджетній системі рівень корупції такий, що групка людей, яка прийшла до влади, визначає курс країни”, — пише експерт.
Вирішення питання ускладнюєте те, що в Україні не працює механізм законів, аналітичних рекомендацій, кодексів. Міжнародні юристи називають нашу конституцію однією з найкращих у світі. Але вона також не працює. “Бо кожен трактує Конституцію по-своєму. Одна політична сила трактує так, інша — як їй до вподоби”, — констатує Новак.
Однак рішення є. Автор книжки пропонує на конституційному рівні затвердити модель, що не давала б змоги урядовцям різного кольору та політичної приналежності двояко трактувати закон. Новак радить ввести економічний розділ в Основний Закон, що складатиметься з 10 конкретних макроекономічних параметрів. Цифру нелегко тлумачити двояко. “Ці параметри уряд буде змушений виконувати в інтересах народу, а не окремої групи людей. Тут має бути акт прямої дії: не виконав завдання — відставка”, — вважає Андрій Новак. Модель цифрових параметрів, записаних у Конституції, допоможе якісно змінити чиновників.
Віктор ОСТАПЧУК
