Вже більше року на сході України йде неоголошена війна. Наші солдати стоять на захисті нашої держави ризикуючи життям, здоров*м, а часто і втрачаючи їх. Але вони не залишені там напризволяще людьми – всі українці, чим можуть, допомагають нашим захисникам. Окремі люди і цілі волонтерські організації збирають все необхідне для фронту, щоб матеріально і морально підтримати солдатів. Не стоїть осторонь цієї важливої справи і Тернопільська єпархія УПЦ Київського патріархату.
Про те, що вже зроблено в цьому напрямку, і які подальші плани, ми поговоримо з секретарем єпархії, настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Тернополя прот. Олексієм Головацьким.
– Отче Олексію, яку саме допомогу для бійців АТО передає Тернопільська єпархія?
– Ми передаємо допомогу на передову співпрацюючи із тернопільськими волонтерами. Єпархія та парафіяни намагаються забезпечувати хлопців тим, що їм потрібне в першу чергу. Збираємо їжу, одяг, медикаменти, мед обладнання, маскувальні сітки, воду, амуніцію, форму, берци, тепловізори. Тобто все, що можемо і маємо можливість зібрати.
Фура, якою відвозимо вантаж може доїхати лише до Кузнецовска, далі транспорт не пускають. Приблизно за 80 км від передової фура зупиняється, речі розвантажуються на склад, а тоді із передової, де є бійці тернопільські (с. Попасна, Станиця Луганська), з*їжджаються наші хлопці і отримують те, що ми передали. Є індивідуальні посилки, наприклад, люди знають, що від нас їздять на Схід і батьки тих хлопців, які служать там, складають пакунок і ми їх особисто передаємо.
Останнім часом допомогу збирати важче, люди виснажуються, адже це триває півтора року, але по мірі можливості намагаємося допомагати і зупинятися не будемо.
Перегляньте також:
Перегляньте також:
- Шанс нам знову дала Америка – трохи пізно, добряче потріпавши нерви
- Ціна питання 9000 доларів: судитимуть тернополянина, який переправляв чоловіків за кордон
– Як часто передається допомога?
– Раз у 2 тижні ми відправляємо сорокатонну фуру. Зараз влітку гірше, бо люди роз’їхалися по відпустках. Але все одно є ті, для кого у цей час канікул не має. Наприклад, з нами гарно співпрацює м.Шумськ Тернопільської області, якщо в Тернополі не вдається довантажити повну фуру, то Шумськ і Кременець допомагають.
– Як Ви переконуєтеся, що вантажі отримує адресат?
– Знаю точно, що отримує. З благословення владики Нестора я уже працюю в цьому напрямку з серпня 2014 року. За цей час зустрічали людей із різними намірами та мотивами. Були і такі, що хочуть прибутку. Було прикро, коли людина прагне заробити під час збору допомоги для АТО.
Але дякувати Богу ми знайшли і працюємо з надійними, відданими справі людьми. Тому я впевнений, що вантажі приходять у ті руки, які їх справді потребують.
Окрім того, наш капелан прот. В*ячеслав Кізілов, який неодноразово їздить на передову, підтверджує факт отримання допомоги. Також особисто мені телефонують хлопці з передової, дякують за передачі, які замовляли.
Окрім того, наш капелан прот. В*ячеслав Кізілов, який неодноразово їздить на передову, підтверджує факт отримання допомоги. Також особисто мені телефонують хлопці з передової, дякують за передачі, які замовляли.
– Що для Вас найважче у процесі збору речей?
-Найважче – це зібрати все, що треба. Порівняно з минулорічним осіннім періодом, як я вже згадував, зараз допомогу збирати складніше.
Восени за тиждень могли зібрати 10-15 тон матеріальної допомоги. Зараз уже потрібно підключати і підприємців, спонсорів. Людям стало непросто допомагати, бо ціни виросли, матеріальне становище багатьох погіршилося. Закрутки, які парафіяни часто приносили пів року тому, за зиму закінчилися. А, наприклад, крупи, тушонки, медикаменти потрібно купувати за гроші. Для більшості – це скрутно.
Тому шукаємо підприємців. Допомагає нам Тернопільська обласна рада, яка підказує нам людей фінансова спроможність яких дозволяє виділити кошти на волонтерську діяльність. За ці кошти співпрацюємо із гуртівнями на яких і закупляємо часто необхідні продукти, наприклад, крупи. Одна з останніх таких закупок була 5 тон.
Щоб підключити якомога більше людей до збору допомоги для бійців АТО оголошуємо про це на літургіях, на сайті єпархії, під час розмов із представниками преси на радіо та телебаченні.
Останнім часом деякі люди стають пасивні, змирилися, що йде війна і ніби так має бути. Є багато негативної інформації, парафіяни розчаровуються, але ми не маємо на це право.
– Отче Олексію, які риси відкрили для себе в людях за ці місяці, коли інтенсивно займаєтеся збором допомоги для АТО?
– Позитивні риси. Все ж таки наші українці досить милосердні і щирі. Люди хочуть помогти. Є окремі індивідууми, які говорять, що не займався би тим, якби з того щось не мав. Але я вірю, що 99,9% людей це роблять щиро і ці люди, які працюють з нами і є такі. Знаю тих бізнесменів, що він є самодостатньою людиною. Не шукає вигоди. Це дійсно люди, які роблять зі свого побудження патріотичного, любові до держави, співчуття і любові до хлопців, які там служать. Це є підприємці, від яких ще ніколи не чув, що їм це не потрібно чи можуть відкупитися, дитину відкупити, вивезти закордон. Так, дехто й може, але не роблять цього, а працюють і допомагають.
Також приємно, що наші заробітчани закордоном, в основному з Італії, Іспанії, Португалії, знали, коли ми відправляли і вантажили фуру, просто приїжджали буси і передавали речі, медикаменти.
Не так давно передали медикаментів більше ніж на 3 тис євро: кровоспинні, спецплатирі від опіків та ін.
Відправляємо ми вантажі найчастіше поруч із храмом Різдва Пресвятої Богородиці, що на вул. Клима Савура.
Також плідно співпрацюємо із організацією «Смаколики для АТО» в м.Тернополі. Волонтери роблять там сух пайки, маскувальні сітки, які ми також передаємо на передову. З усіх сіл єпархії збираємо тканини, щоб мати матеріал для плетіння сіток. Залучаються до цього прихожани церкви, навчальні заклади, в яких учні, студенти, вчителі плетуть їх навіть на перервах.
Маю глибоке переконання, що люди тут, у глибокому тилу, повинні пожертвувати матеріальним, бо воїни наші, українські хлопці ризикують там життям та здоров’ям, за те, що ми маємо можливість тут мирно спати та працювати. Якщо вони там не будуть стояти, то ми не будемо мати спокою тут. До людей треба достукуватися, виховувати розуміння, що ми наших бійців повинні підтримувати до припинення війни, і закінчення її має бути переможним для України.
Ірина Скоробогата,
прес-служба Тернопільської єпархії
прес-служба Тернопільської єпархії
