Започаткували його у Сполучених Штатах Америки дві подруги, Крістіна та Вірджинія, які не мислили й дня прожити без шматочка цієї смачної і ароматної ковбаси. У 2006 році в цей день вони створили Товариство любителів салямі. З того часу свято стало популярним практично у всьому світі і 7 вересня всі любителі салямі збираються за великим святковим столом, який вгинається від різноманітні видів цієї смакоти та страв з нього.
Перегляньте також:
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
- У графік зупинки котелень у Тернополі внесли зміни
Салямі – (італ. Salame – ковбаса) – сиров’ялена ковбаса з Італії, щедро присмачена спеціями. Особливою рисою її є біла пліснява, яка вкриває ковбасу тонкою плявкою (penicillium). Практично в кожному регіоні Італії існує свій вид салямі. Для салямі створюють музеї і навіть зображують на фресках церков. Вона є невід’ємним інгредієнтом італійської піци, пасти, а так само сендвічів і холодних закусок.
Італійську салямі придумали селяни, які солили м’ясні продукти, щоб їх можна було довго зберігати без холодильника (зрозуміло, що не було в ті давні часи техніки). Попри поширену думку, саламі не належить до типу сирокопчених ковбас. Це ковбаса сиров’ялена.
Для її приготування годиться лише бездоганне м’ясо. Його мелють чи дрібно рубають, солять, додають спеції і найкраще свиняче сало. Далі формують ковбаси тільки у натуральній кишковій оболонці і підвішують для дозрівання в підвальних приміщеннях з певними кліматичними умовами: температура повітря повинна бути прохолодною, близько + 15 ° С, а вологість 60-70%. Ковбаса в’ялиться і дозріває, сіль і спеції вбивають у ній всі шкідливі мікроорганізми.
Приблизно через місяць салямі вкривається світлою сіро-зеленою пляснявою і значно всихає. Чим довше салямі дозріває, тим щільнішою стає її консистенція, а пляснява – темнішою. Готовою ковбасу вважають через 2,5 – 3 місяці.
Їдять цей делікатес з хлібом або місцевими витриманими сирами (Грана Падано, Парміджано Реджано), запивають червоним напівсухим, з яскраво вираженим смаком, вином.
Зберігають салямі у холодильнику, зріз закривають плівкою, фольгою або пергаментом. На стіл салямі подають очищеною від оболонки, тонко нарізаною. Іноді її підвішують на “жібе” (gibet; дослівно перекладається як “шибениця”) і подають разом з дошкою, щоб кожен міг сам відрізати коли завгодно і скільки хоче.
