Світ
Чим ближче перебуваєш біля лігва, як кажуть, особливо лютого навесні ведмедя-шатуна, тим у більшій небезпеці почуваєшся. Всупереч передбаченням генсека НАТО Єнса Столтенберга про відсутність загрози для країн-членів блоку з боку росії міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс попередив, що східний монстр може здійснити раптовий напад на країни Альянсу. “Найбільша проблема полягає в тому, що ми не знаємо, скільки часу у нас залишилося. Ми сподіваємося, що їх зможуть зупинити українці за тисячі кілометрів від Німеччини чи Литви. Але реальність така, що росія може мобілізувати ще 400 тисяч військових. Вони виробляють нові танки й іншу зброю. Ми маємо дуже агресивного сусіда, який збирається випробувати НАТО. Ми повинні підготуватися до цього і захищатися разом”, – підкреслив головний литовський дипломат.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
***
Коли ж, нарешті, в нас з’являться винищувачі F-16? Нещодавно було повідомлено, що креслити геометричні фігури в небі України вони почнуть в червні. І що буде їх від 10 до 24. Перелом у війні така кількість не створить, але має збити пиху з рашистських “летунов”, які нині почуваються надто привільно. Аж тут раптом речник Пентагону бригадний генерал Патрік Райдер повідомив, що українські льотчики, які проходять підготовку на винищувачах F-16 в США завершать її не раніше, ніж до кінця 2024 року. На полігоні в штаті Аризона українці спершу вивчають основи експлуатації F-16 в аудиторії та на тренажерах, а потім перейдуть до реальних польотів. Водночас курс можуть прискорити через необхідність участі наших пілотів в бойових діях на батьківщині (а хіба вони готуються для повітряних парадів?). Дилема: затягувати з підготовкою – дати змогу росіянам і далі утримувати перевагу в повітрі; поквапитися з нею – випустити пілотів-недоучок, що теж небезпечно. Де золота середина?
***
Цей випадок, думається вартує висвітлення не в футбольних новинах, а в суспільно-політичній хроніці, оскільки мова йде про трохи дивне, принаймні для українців, явище. Виявляється, расизм може існувати не в звичному для нас розумінні, а, так би мовити, “навиворіт”. Зірка жіночої футбольної команди Челсі” Саманта Керр в січні 2023 року бурхливо повеселилася на вечірці, а потім поїхала додому та посварилася по дорозі з таксистом через оплату за проїзд. Таксист викликав поліцію, і Керр почала лаятися вже зі стражем правопорядку, назвавши його “тупим білим поліцейським” (сама вона є австралійкою). Невідомо, як відреагував правоохоронець на підбадьорливе “тупий”, але за “білого поліцейського” він вирішив подати на футболістку до суду, звинувативши її в расизмі. Суд відбудеться в лютому наступного року (тобто, через 2 роки після події – виняткова оперативність). Якщо він вирішить, що австралійка винна, то максимальне покарання може становити до двох років позбавлення волі.
Україна
Виявляється (як це нерідко буває, заднім числом), що не всі в Україні посилено готувалися до травневих шашликів 2022 р. Як повідомив командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк, українські частини і підрозділи почали підготовку до вторгнення Росії ще восени 2021 року.”Були всі ознаки того, що ми зустрінемо ворога – і не лише з окупованої частини Донбасу, на якій діяли угруповання ЛНР/ДНР, а й з території Росії. Тому вже з осені ми розпочали певні дії для того, щоб завдати йому максимального ураження… І на лютий всі позиції були значно посилені, прораховані всі можливі варіанти дій, переміщені резерви. Це зіграло, можливо, вирішальну роль. У перший день, коли був завдані удари по всіх командних центрах, пунктах управління, туди, де мали бути скупчення наших військ і склади, вони влучили в порожні місця”, – розповів генерал. Вочевидь, Президент про все це не був поінформований – інакше, мабуть, не робив би “шашличних” прогнозів, які йому нині нерідко ставлять за провину…
***
Нерідко від нашого політичного і військового керівництва можна почути, що перевагу у війні нам можуть принести лише передові технології. І ми десь підсвідомо сподіваємося на диво-зброю (як німці в 1945 р. на міфічну Wunderwaffe), яка допоможе корінним чином змінити хід війни. Однак, на думку військового та історика Романа Пономаренка, такої диво-зброї просто не існує. “Серед наших людей сильна віра в західну зброю, мовляв, прийдуть “Леопарди”, “Челенджери”, “Абрамси”, росіяни побачать їх – і розбіжаться. І що? Росіяни зустріли їх вогнем. Те саме , без сумнівів, буде і з F-16. Немає якогось одного технічного рішення, якого буде достатньо для перемоги. Усе має бути комплексно: стратегія, тактика, вишкіл, технології, озброєння, постачання, соціальне забезпечення та гарантії. Все це буде тримати мотивацію бійців на високому рівні”, – зазначив він. Словом, майже непочатий край…
Тернопілля
Трохи парадоксальна річ: наш люд хоч і хитруватий, схильний обвести навколо пальця ближнього, або ж поцупити те, що погано лежить, водночас нерідко виявляє просто незбагненну довірливість. Мабуть, недаремно давня мудрість стверджує, що легко обдурити того, хто хоче бути обдуреним. Причому масштабам обдурювання міг би позаздрити й великий комбінатор з романів Ільфа і Петрова – сам він, пригадується, поцупив у “знойной женщины, мечты поэта” мадам Грицацуєвої, крім стільця без діамантів, лише ситечко для чаю – на пам’ять. Одна наша краянка так прагнула потрапити аж до Англії, що з готовністю перерахувала невідомим перевізникам 8 тисяч гривень завдатку. Проте мрія про туманний Альбіон так і залишилася мрією: гроші (разом з обіцяльниками-перевізниками) зникли в тумані – українському. Слабенькою втіхою для “спокушеної та покинутої” може бути наше традиційне “У сусідки теж корова здохла”: ще одна мешканка Тернопілля спокусилася на запевнення загадкового “військового з Сирії” про те, що він надішле їй звідти свої речі та ще й подарунок. Бідолашна, не виключено, вже міряла рулеткою розміри своєї вітальні – треба ж було знати, чи поміститься на підлогу розкішний східний килим – аж тут зателефонували нетерплячі “кур’єри” з наполегливим проханням-вимогою перерахувати гроші за доставку посилки. Тут би довірливій понад усяку міру пані насторожитися, але, вочевидь мрія про близьке щастя повністю витіснила з голови ratio, залишивши лиш emotio, яке часто буває поганим порадником. Результат – перераховані на три банківські картки 143 тис.грн., яким тепер, швидше за все, можна з сумом помахати рукою.
Ігор Дуда
