Дивний збіг: активність Путіна і блокада кордону

Опубліковано:
18 Лютого, 2024

Після того, як Дональд Трамп закликав Росію завдати удару по країнах НАТО, повіяло жахом. І слушно, адже, за словами президента Джо Байдена, це “дає Путіну зелене світло для продовження війни і насильства, продовження його брутальної агресії проти вільної України і поширення його агресії на Польщу і країни Балтії”. Заяви колишнього президента США римуються з інтерв’ю Путіна, в якому той оголосив, що він на Польщу не нападати не буде – якщо поляки не нападуть першими. У перекладі на зрозумілу мову це означає, що Кремль готовий напасти на держави на східному фланзі НАТО. 

У такій ситуації підтримка України є найкращою інвестицією Польщі у власну безпеку, адже поки путінські війська грузнуть в українських степах, інші можуть готуватися до години “Ч”. І такі декларації лунають з уст прем’єр-міністра Дональда Туска, міністра Радослава Сікорського та віцепрем’єр-міністра Владислава Косіняка-Камиша.

Реальність, однак, є інакшою – оскільки на польсько-українському кордоні повернулися блокади “ошуканих фермерів”, яким спішить на поміч влада на всіх рівнях. Блокування має тривати до 9 березня, отже протягом чотирьох місяців (рахуючи від 6 листопада, коли кордон заблокували 30–70 перевізників) лише 3½ тижня вантажні перевезення в Україну та з України здійснювалися безперешкодно. А оскільки призупинення акції перевізників триває лише до 1 березня, то після цієї дати їхня акція відновиться. 

Таким чином, блокада є перманентною, що суттєво впливає на українську економіку, обороноздатність країни та військове планування. 

Уряд Туска хоче розширити список продуктів, заборонених урядом “PiS”? 

У Польщі триває дивовижна імпотенція у розумінні найпростішої речі: якщо ви послаблюєте Україну, ви посилюєте Росію. Тобто ослаблена Україна означає зростання небезпеки для Польщі. Або два плюс два дорівнює чотири, а не п’ять, як нас намагаються переконати організатори “загального страйку рільників”, їхні представники в суспільстві, всі політичні партії й уряд.

Я буду писати про ситуацію на кордоні та вимоги “ошуканих рільників” якомога чіткіше, бо багатьох політиків нинішньої коаліції знаю роками, в тому числі по роботі в аграрному комітеті Сейму. З іншого боку, я стукаю по клавіатурі в Києві, на який падають уламки ракет і безпілотників та гіперзвукові ракети. І це загострює чіткість суджень і необхідність висловити оцінку без огляду на дипломатичний етикет, симпатії чи антипатії до сторін політичного конфлікту в Польщі та їхні електоральні інтереси.

Профспілка “Солідарність” індивідуальних рільників повідомила, що “загальний страйк” є протестом проти реалізації Європейського зеленого курсу, стратегії ЄС “від лану до столу” та Спільної аграрної політики Європейського Союзу у пропонованому вигляді. Тобто вимоги, аналогічні гаслам агровиробників по всій Європі. Розв’язанням проблеми займається Єврокомісія, яка вже зробила лагіднішими частину пропозицій, зокрема щодо заборони пестицидів.

Однак першим пунктом у списку вимог рільничої “Солідарності” є протидія імпорту сільськогосподарської продукції та продуктів харчування з України, принципи якого були викладені Єврокомісією 31 січня. Йдеться про запровадження квот на імпорт цукру, яєць та курячого м’яса з України на всій території ЄС та згоду на запровадження ліцензування імпорту сільськогосподарських культур і продуктів харчування сусідніми з Україною державами на основі двосторонніх угод із нею.

Минулого року такі угоди вже підписали Румунія, Болгарія та Словаччина, а Польща почала працювати над цим після формування уряду Туска. Вже зараз очевидно, що до підписання угоди Польща навряд чи скасує ембарго на імпорт української кукурудзи, ріпаку, пшениці та соняшнику, запроваджене урядом Матеуша Моравецького у квітні 2023 року. Новий уряд також має апетит поширити заборону імпорту на інші культури й агропродовольчі товари, а можливо, навіть на всі. Тобто в цьому питанні існує повна спадкоємність між політикою уряду PiS та кабінету Туска.

Міністр сільського господарства попросив вибачення і сказав неправду 

Із двох причин кадри висипаного зерна з трьох українських вантажівок (Дорогуськ, 11 лютого) шокували українську громадську опінію. Українці пам’ятають кілька голодоморів у ХХ столітті, особливо Голодомор 1932–1933 років, під час якого за наказом Сталіна винищено 4 мільйони людей. Під час нинішньої війни до цієї травми додалося знищення Росією тисяч тонн зерна на елеваторах і портових складах, а також сотні загиблих і поранених трактористів і портових робітників.

Другою причиною стало знищення зерна, що прямувало транзитом до Литви, яке польські служби перевірили й опломбували. Українські водії повідомили, що зупинка транспортних засобів і висипання зерна було підготовленою акцією, в якій брали участь 70 осіб, у тому числі з шаликами футбольних клубів. Їх очолював один з активістів Конфедерації, особливо активний під час так званого протесту перевізників (6 листопада – 16 січня). 

“Вони мали підтримку, – розповідає один із водіїв, – з боку поліції, де спочатку не прийняли нашу заяву про злочин, лише посміхалися. Вони прийняли заяву, коли з інтервенцією зателефонував наш консул із Любліна”.

Поліція розпочала розслідування, на його результати чекає українська влада, бо від того залежить, чи транзит їхньої продукції через Польщу є безпечним а чи взагалі можливим.

Міністр сільського господарства Чеслав Сєкєрскі з PSL попросив в українців вибачення за інцидент, звинувативши в ньому емоції рільників. Добре, що перепросив, – зле, що сказав неправду, адже висипання зерна було свідомою провокацією з читабельними політичними цілями. Максимально вдарити по українцях та їхніх почуттях і довести власну безкарність.

Політичні цілі переслідує і заступник міністра сільського господарства Міхал Колодзейчак з KO. Напередодні відновлення блокади кордону він провів інспекцію на одному з прикордонних переходів, виявивши “запліснявілу заморожену малину” і “дивний запах” українського цукру. Він зірвав пломби з кількох вагонів, пообіцяв ввести ембарго на наступні українські товари та запровадити мито на неохоплену ним продукцію.

Він також заявив (12 лютого), що процедури перевірки зерна на кордоні “каригідні” і що він не має “довіри до жодного імпортера чи експортера продуктів з-за кордону”. Звідси висновок, що всі партії зерна, які проходять через Польщу транзитом, повинні перевірятися. “Я проштовхну ці приписи – це питання бути чи не бути Польщі, польському рільництву і моїй особі, бо не буду співпрацювати з чиновниками, службовцями, які будуть ставити мені свої умови”, – пригрозив Міхал Колодзейчак.

300 перевірок і один випадок технічного зерна 

Заступник міністра цькує українців як найнятий. Минулого року прокуратура провела 100 розслідувань щодо імпорту технічного зерна з України, яке нібито мало використовуватися на харчові цілі. Після майже 300 обшуків було виявлено один такий випадок, хоча і це зерно не було перероблене на муку.

12 лютого відділ довкілля та сільського господарства Люблінського воєводського управління поінформував, що рільники повідомили про два випадки невідповідності у вантажах, що надійшли з України. В одному мало йтися про пшеницю, а виявилося, що це легально ввезений до Польщі соняшниковий шрот. Другий випадок – це “смердючий” цукор, який відповідні служби оцінили органолептично, дослідили відповідну документацію та взяли матеріал для тестування. Однак досі “жодних невідповідностей у цьому плані не виявлено”, – підсумувало Люблінське воєводське управління. 

Колодзейчак має за ніщо закон, державу й елементарні вимоги до роботи високого державного чиновника. Він є клінічним прикладом популіста, демагога й аграрного лобіста. Його моторошні аж кров в жилах стигне розповіді про шкоду для здоров’я поляків через загрозу, яку становлять продукти харчування з України, перегукуються зі словами Ярослава Качинського про “паразитів і найпростіших в організмах біженців”. 

Колодзейчак чується в силі, бо має безмежну підтримку прем’єра, який зробив його офіцером спеціального призначення на аграрному фронті. На інавґурації самоврядної кампанії в Моронґу (11 лютого) Туск не шкодував йому компліментів, повторюючи аргументи про кілька сотень чи кілька тисяч людей з України, які “хочуть заробити багато грошей”. І що ці люди – власники агрохолдингів та великих фермерських господарств – намагаються використати війну “як спосіб нечесної або неадекватної конкуренції з нашими компаніями, з нашими працівниками, з нашими рільниками”.

“Якщо Україна, – попередив він, – все ще хоче мати цю здатність мобілізувати весь західний світ на свою сторону в протистоянні з Росією, вона також повинна поважати інтереси окремих членів цієї спільноти. Інакше ви знаєте, як легко ентузіазм і така готовність підтримати може зійти нанівець”. 

Можна довго розповідати про структуру українського сільського господарства, зайнятість, питання власності та внесок у військові зусилля. Минулого року сільськогосподарська продукція та агропродовольчі товари становили 60 відсотків українського експорту, забезпечуючи надходження до бюджету, який фінансує армію. Тому аргумент про великі гроші для небагатьох в Україні є голослівним. Під час нинішньої війни українці, на свій подив, дізналися, що вони є сільськогосподарською наддержавою і що їхній успіх у війні, їхні шанси на виживання і післявоєнну відбудову залежать від збереження цього стану.

Більше того, у питанні українського аграрного експорту прем’єр був дезінформований і тому намагається грати на полі, де українська команда відсутня з середини минулого року.

Українці мають свій зерновий коридор

Після широкомасштабної агресії 24 лютого 2022 року та блокування українських портів українці опинилися відрізаними від експорту морським шляхом, принциповим для їхньої економіки. ЄС прийшов на допомогу, знявши митні та кількісні обмеження на імпорт з України. Після витіснення російських військ подалі від Одеси та Миколаєва, потоплення крейсера “Москва” та викурення окупантів з острова Зміїний запрацював зерновий коридор за участі Росії, гарантій ООН (у ролі дипломатичного супроводу) та посередництва Туреччини, яка отримала від цього неабияку вигоду.

Путін розірвав зернову угоду 17 липня минулого року, сподіваючись поставити українців на коліна. Також і завдяки тому, що у квітні Польща та ще чотири сусідні країни запровадили ембарго на українську сільськогосподарську продукцію, яке мало тривати до 15 вересня і з чим погодилася Європейська комісія. Але 18 липня прем’єр-міністр Моравецький (у супроводі колег з Болгарії, Румунії, Словаччини та Угорщини) оголосив, що ембарго триватиме довше, якщо польські умови не будуть виконані. Він також пригрозив заблокувати кордон – і дотримав свого слова.

Приперті до стіни українці знайшли два рішення: підписали вищезгадані угоди з Болгарією, Румунією та Словаччиною про ліцензування експорту агропродовольчої продукції, а також пробили власний зерновий коридор зі своїх портів. Через територіальні води Румунії та Болгарії, під прикриттям їхньої авіації, а також літаків Великої Британії та США.  

Українська кампанія 2023 року не досягла своїх цілей на лівобережжі Херсонщини (не вдалося звільнити Токмак і Мелітополь). Натомість операції в Чорному та Азовському морях і в Криму (атаки на російські кораблі, їхні бази, аеродроми, командні пункти та радіолокаційні системи) були успішними. Росіяни більше не можуть блокувати порти, тож до лютого з портів “Великої Одеси” вийшло 661 торгове судно, яке перевезло 20 млн тонн товарів, з яких 14,3 млн тонн – сільськогосподарські культури й агропродовольчі товари. Лише у січні було перевезено 6,3 млн тонн товарів, що сягнуло рівня довоєнних показників.

Завдяки коридору процвітає економічна співпраця з Румунією, динамічно розвивається порт Констанца, будується автомагістраль, яка з’єднає його з Україною. Це діаметрально протилежна картина до ситуації з Польщею, яка після 24 лютого 2022 року почала отримувати значні надходження від експорту товарів в Україну, зафіксувавши багатомільярдне позитивне сальдо торгового балансу. Українські чиновники не можуть зрозуміти доцільність блокади, адже вона завдає шкоди не лише українській економіці, а й насамперед польській економіці. 

Рільників підтримує 80% поляків

Коли невідомо, про що йдеться, то очевидно, що йдеться про гроші. Опублікований наприкінці листопада звіт NIK (Верховної контрольної палати) про аудит “напливу українського зерна” описав масштаби та механізм імпорту з України. У створенні проблем однозначно звинуватили уряд Моравецького, який ввів в оману сільгоспвиробників. Навесні вони вірили, що ціни на ріпак і кукурудзу зростуть, а взимку вважали, що те ж саме станеться з пшеницею. Однак ціни впали, коли паніка на ринках минула й українське зерно потекло через зерновий коридор. 

PiS, намагаючись приховати помилки свого міністра сільського господарства та список компаній, які заробили на імпорті з України, запровадив ембарго та блокаду кордону. Міністр Сєкєрскі продовжує цю політику, співпрацюючи з організаторами блокади: “Ми говоримо одним голосом. Це наша позиція щодо надмірного напливу сільськогосподарських товарів з України”.

Цілі Міністерства сільського господарства також зрозумілі. У комюніке після рішень Єврокомісії від 31 січня міністерство запропонувало кілька додаткових рішень до проєкту її розпорядження. Йдеться про застосування захисних заходів до всіх сільськогосподарських товарів, “включаючи ті, імпорт яких був повністю лібералізований” перед 24 лютого 2022 року (зокрема ріпак, м’які фрукти). Тобто треба наново вести переговори щодо Угоди про асоціацію України з ЄС, а ембарго має бути застосоване до всіх українських товарів.

Йдеться також про можливість запровадження обмежень на імпорт з України “з метою забезпечення безпеки та захисту життя і здоров’я людей, тварин і рослин”. Таким чином, ніс заступника міністра Колодзейчака отримав урядову санкцію як основний інструмент для органолептичного контролю українського цукру й інших товарів.

Третя вимога – запровадження ліцензування українського експорту зернових (в тому числі кукурудзи), до яких ЄС застосовує нульовий тариф на імпорт з усіх напрямків. Тобто кукурудза з Бразилії чи США може бути ввезена без обмежень – вони мають стосуватися лише кукурудзи з України.

Для реалізації своєї політики уряд має підтримку громадськості, адже вимоги “рільничого страйку” підтримує майже 80 відсотків поляків. Розуміння і співчуття переважають і в засобах масової інформації. Кристина Нашковська, відома знавчиня сільського господарства та селянських справ, заявила (“Європейський фронт зденервованих рільників. Чи здадуться Варшава і Брюссель?”), що наплив української сільськогосподарської продукції та скасування мита призвели до “повного колапсу обігу деяких продуктів” у Польщі. Як приклад вона навела пшеницю, “за яку до війни наші рільники отримували 1200 злотих, а тепер – 750, то краще у них не питати, як їхні справи”.  

Тож запитаймо у цифр. До квітня минулого року було імпортовано 0,5 мільйона тонн української пшениці. Для порівняння: у 2023 р. Польща експортувала 4,8 млн тонн цього зерна (а роком раніше – 3 млн тонн). Тож чи можуть пів мільйона тонн дестабілізувати ринок, який, задовольнивши свої внутрішні потреби, здатен продати в 10 разів більше пшениці за кордон?

А тим більше, що українська пшениця не надходить до Польщі з квітня, а тому не може вплинути на зниження ціни. Адже ціни формуються ситуацією на світових ринках, а не плачем “ошуканих рільників” на тему “неконтрольованого напливу” української продукції. 

Великі агровиробники та агрохолдинги позбудуться будь-якої конкуренції

Підсумуймо. Кампанія проти “надмірного напливу сільськогосподарських товарів з України” побудована на неточностях, напівправді та відвертій брехні. Українське зерно не хлинуло до Польщі і не повернеться сюди найближчим часом. Тому що кращим варіантом для нинішньої влади є продовження зернового ембарго на невизначений термін і поширення його на інші продукти з України.

За останні півтора року українське зерно й інші агропродовольчі товари стали для польських сільгоспвиробників зручним способом вибивання цінових субсидій, податкових пільг чи дотацій на пальне. У цій грі немає недозволених прийомів, адже важить лише результат. Від цього користають середні фермери, але передусім великі агровиробники й агрохолдинги. А вони зроблять усе, щоб позбутися будь-якої конкуренції.

З квітня 2023 року Польща проти імпорту сільськогосподарської продукції з України використовує форми, притаманні торговельним війнам, запроваджуючи ембарго на деякі або всі товари та нав’язуючи вигідні для себе рішення. І все це всупереч міжнародному праву, праву ЄС та двостороннім угодам. Польща користується тим, що Україна перебуває під тиском, бо веде кровопролитну війну з Росією і змушена вживати заходів, які зменшують, а не збільшують кількість ворогів. 

Новизна політики нинішнього уряду щодо українського аграрного експорту полягає в тому, щоб підірвати здатність (якщо не бажання) Польщі бути транзитною країною. А точніше, включити транзит як інструмент тиску, щоб змусити Україну та ЄС прийняти польські умови. Бо саме до цього зводяться ідеї, оприлюднені заступником міністра Колодзєйчаком.  

Українське зерно, як і інші агропродовольчі товари, не загрожує польському сільському господарству, оскільки українці добре почуваються на інших ринках. Завдяки навичкам своєї армії, допомозі румунів, болгар, британців, американців і французів вони зуміли відтворити потенціал для експорту власної продукції до десятків країн Африки та Азії. 

В аграрних питаннях українці хочуть і можуть уживатися з Польщею на партнерських умовах, враховуючи інтереси обох сторін. Однак вони не можуть перебувати під постійним шантажем, бо навіщо це їм? Питання права, економіки та безпеки на їхньому боці.

Збіг заяв Трампа, дій Путіна та блокади кордону

Досить про сільське господарство, настав час для питань оборони та безпеки.

Вже більше року на польсько-українському кордоні триває гібридна війна, метою якої є відрізати Україну від основного сухопутного шляху для цивільних і військових цілей. А ще – розділити дві держави і народи. Тому якщо Польща має намір дбати про власну безпеку, вона не повинна заважати Україні перемогти у війні з Росією. Основною умовою є постійне розблокування кордону, яке має бути виключене з протестних акцій.

Дії з блокування кордону з Україною збігаються з подальшими воєнними цілями Росії. Я писав вище про збіг розриву Путіним зернової угоди з польським ембарго на сільськогосподарську продукцію з України. Блокада кордону перевізниками (ініційована, організована і розрекламована Конфедерацією) розпочалася 6 листопада, коли почався російський наступ на фронті, тривала опозиція Віктора Орбана в ЄС проти виділення Україні 54 мільярдів євро допомоги на чотири роки, а в США стартувала серія блокад допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню з боку прихильників Трампа.

Нинішня блокада збіглася в часі з атакою Трампа на допомогу Україні, підважуванням ним існування НАТО і заохоченням Путіна до продовження агресії. А також з пропозицією російського диктатора американцям забути про підтримку України, яка мала на меті додатково вплинути на республіканців у Конґресі. Не буду писати, як ці факти впливають на українців та їхню рішучість чинити опір агресії. Як і про те, як на них впливає блокада їхнього кордону польськими рільниками та урядом – бо відомо, що фатально. Що є на руку тільки Росії.

Коли обговорюю цей збіг із друзями, то чую про свою надмірну емоційність. Я хотів би так думати, але не можу, тому що в Україні, Європі й Америці сталося занадто багато речей, про які говорили, що вони неможливі. А все ж вони сталися.  

Mirosław Czech
Gazeta Wyborcza, 15.02.2024

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна
Статті
Інтерв'ю
Макс Кідрук: “Я не песиміст, а реаліст…”
15:14, 11 Квітня, 2024

Макс Кідрук: “Я не песиміст, а реаліст…”

Блоги
Найбільше читають: