Існує сотні свідчень того, як молитва оберігає воїнів від смертельної небезпеки, стає найміцнішим бронежилетом, бронею від ворожої кулі. Нещодавно чула історію: воїн потрапив під обстріл, вже прощався з життям. Але якась невідома сила уберегла його, буквально видерла із загребущих лап смерті. Згодом з’ясувалося, що у цей же момент мама навколішки перед іконами ревно молилася і просила Всевишнього захистити її кровиночку…
У мальовничому селі Куликів, що на Кременеччині, жінки з початку повномасштабної війни читають псалтир. Безперервно. За цей час у селі ще жодного разу не хоронили військових. Хтось скаже, мовчіть, не наврочте. А ми ж хочемо наголосити на тому, яку силу має щира віра і ревна молитва. Такої ж думки і настоятель церкви – отець Андрій Любунь.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Він розповів, що коли розпочалася війна, всією парафією збиралися у храмі. Молилися щодня по кілька годин.
«Спершу ми читали псалтир в церкві, увесь час поки не вичитали усі 150 псалмів. Згодом жінки сказали, що не в кожного є можливість щодня прийти в церкву читати псалтир. Порадилися і вирішили, що читатимуть вдома по черзі. Взяли у мене благословення. Склали графік. І так з того часу майже два роки на нашій парафії моляться щодня. Читають так звану “Неусипаєму Псалтиру”. Кожна жінка по дві години, зокрема і вночі. Щоб читати в нічний час, потрібно мати великий духовний досвід. Такі нічні служби з читання псалмів провадять у монастирях», – розповів священник.
Він каже, у його селі люди набожні, більшість дуже часто відвідує Божий храм. Парафія вісім років тому перейшла з московського патріархату.
«На щастя, тут обійшлося без суперечок, як в інших громадах на Кременеччині. Згодом на місці старенької церквиці збудували гарний храм. П’ять років тому Патріарх Філарет освячував цю церкву. Відбувалося це саме того дня, коли Вселенський Патріарх зняв анафему з предстоятеля Української Православної Церкви”, – додав отець.
Уявіть тільки, майже два роки безперервної молитви. Отець каже, на фронті з села воюють більше двадцяти хлопців і, Богу дякувати, всі живі і здорові. Що це, як не Божа поміч? Сам о. Андрій Любунь ще з 2014 року їздить на фронт, спілкується з військовими, допомагає. Зауважує, що саме там, в тому пеклі, сила молитви творить дива.
«Неодноразово бачив, як люди, які вважали себе невіруючими, починали вірити у вищу силу. Там, де є небезпека смерті, людина чіпляється за щось, що дає надію. Багато військових хочуть вірити, що ця вища сила їх збереже і дасть силу вистояти.
Родини військових об’єднуються довкола спільної молитви. Багато хлопців майже два роки воюють, не були у відпусках, їм надзвичайно важко, а молитва рідних їх підкріплює, вони відчувають підтримку. Іноді чую, як говорять, що Бога на війні нема… Та якби Бога не було, то й України вже не було б. Тільки уявити, ми боремося з такою армією! Це не порівняти ні у фінансовому, ні у людському ресурсі. І наші мужні воїни саме з Божою поміччю протистоять цьому злу», – наголосив священник.
Отець Любунь є настоятелем Всеукраїнського храму-пантеону в пам’ять про загиблих в російсько-українській війні, який розташований у селі Лішня. Він розповів нам про щотижневі Богослужіння та про неймовірну атмосферу, що панує в храмі.
«Відколи Блаженнійший митрополит Епіфаній освятив пантеон, який зараз вже є повноцінним храмом, ми намагаємось намолювати це святе місце. Щосуботи священники нашого Кременецького благочиння приїжджають і служать Служби. Приїжджають родини загиблих воїнів, місцеві люди. Буває, що не багато, але як казав Господь: «Де є двоє-троє, там і Я серед вас». Ми молимося за Україну, щоб вистояла як держава, за здоров’я військових, а також за упокій душ загиблих на війні. Перед Богом немає мертвих, всі рівні, всі живі. Тому ми молимося і за тих, хто в окопах, і за тих, хто на небесах.
Знаєте, я часто задумувався на питанням. Ну ось є храми з іконами, що мироточать, зцілюють, намолені місця. А що є такого в Лішні, в пантеоні, щоб люди сюди з’їжджались? Він розташований за 7 км від Кременця, сюди не доїдеш маршруткою… А згодом сам собі відповів. Але ж наш храм – неоціненна святиня, тут відбувається величезна підтримка тих, хто загинув. На правду вам кажу, я особисто неодноразово відчував там присутність тих хлопців, що віддали свої життя за волю України…»
Отець додав, що Богослужіння у Лішні відбуваються щосуботи о 10 годині.
Все буде Україна!
Зоряна ДЕРКАЧ
