22 грудня 1913 року, 110 років тому, народився відомий учений, доктор філософії й історії, професійний бібліотекар, публіцист, бібліограф, громадсько-культурний діяч, меценат Палій Михайло, син Михайла (1913, м. Хоростків (Україна) – 2010, м. Лоренс (США).
У незалежній Україні маємо повернути імена відомих українців у діаспорі, які багато зробили для популяризації її іміджу своєї материзни в світі, її історії, культури, народних звичаїв і традицій, на їх батьківщину. Кожен українець повинен отримати глибокі знання про свою країну, знання, які примножили вчені українці незалежно від того, де вони проживали чи досі проживають. Маючи кілька наукових концепцій своїх учених, виробимо для себе ту, яка нам допоможе будувати вільну країну, країну, що займе гідне місце серед світової спільноти. А щодо філософії та історії України, то ми давно усвідомили, що кожен наш колонізатор трактує наше минуле й сьогодення на своє копито. Наші молоді сусіди вже зрозуміли, що ми самостійна держава, держава, яка самостійно вибирає свій політичний і економічний курси розвитку, тому й пішла на нас смертоносною війною…
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Серед емігрантів, нащадків козацького роду, гідно ніс ім’я Українця, палко любив свою вишнево-яблунево-бузкову Україну, її історію національно-визвольної боротьби за свободу, літературу, пісню, фольклор, звичаї й традиції відомий в Америці політик, доктор філософії й історії, професійний бібліотекар, бібліограф, публіцист, громадсько-культурний діяч Палій Михайло, син Михайла та Палагни (з дому Слободян). Учений народився 2 грудня 1913 року в м. Хоростків нині Чортківського району Тернопільської області. З дитинства полюбив книгу, юнаком популяризував її серед молодих галичан, працюючи у читальні «Просвіта» рідного міста на берегах річки Тайни. Доктор Палій – людина-комета, яка залишила глибокий слід в нашій історії. У роки Другої світової війни як вояк Війська Польського потрапив у німецький полон, про що земляк на моє прохання написав спогади «Полон гіркіший полину» (2013). Працював у Німеччині у багатьох місцевостях, заочно здобував освіту в Українському Технічно-Господарському Інституті в Подебрадах, де студіював історію, фізичну географію України, політекономію, загальне та звичаєве право, німецьку мову та журналістику. У Німеччині вів велику громадську роботу серед українців, був студентом Геттінгенського університету, в якому свого часу навчався гетьман Кирило Розумовський.
Допомогова організація, яка виділяла кошти на науку, дала команду студентам виїжджати з Німеччини. Весною 1950 року М. Палій із дружиною-українкою Марією (з дому Бех) виїхали до Америки. Тут наш краянин проживав і працював у Міннеаполісі, Оклахома (1957-1963), Колорадо (1964-65), Канзас (1965-84). М.Палій у 1951 р. відкрив книгарню в Міннеаполісі з метою поширення української літератури в університетській та міських публічних бібліотеках. Заснував у цьому місті товариство «Приятелі української книги» (1952), став фундатором «Бібліотечної комісії» при НТШ у Нью-Йорку (1958). Здійснив кілька подорожей до Східної Європи з метою обміну та закупки книжок для бібліотеки Канзаського університету (Фінляндія, Польща, Німеччина, Україна, Литва, Росія). Завдяки його старанням фонд українських книжок збільшився до 15000 екземплярів.
Професор Палій був дійсним членом НТШ у США, інших відомих товариств, фундатором ЕУ. Він виступав на радіо, телебаченні, друкував статті в газеті «Свобода» з питань українознавства.
М.Палій розмовляв, писав і читав українською, польською, німецькою і російською, читав чеською, словацькою і сербохорватською мовами. Завдяки зусиллям Палія Канзаський університет став першим в Америці вузом, який запропонував студентам магістрат із української мови та літератури, історії, політики, управління, підприємництва, економіки, географії та культури. Цей навчальний заклад і нині співпрацює із Львівським університетом ім. І.Франка. Із сином Петром доктор Палій заснував меморіальний фонд ім. Марії Палій ( на честь дружини й матері) при Канзаському університеті (1997). На запрошення цього фонду з цікавими доповідями перед студентами та українцями на симпозіумах виступили такі домі вчені й політики: директор інституту ім. Кеннана у Вашингтоні проф. Й.Еліссон, заступник амбасадора Польщі у Вашингтоні д-р Мацей Козловський, український професор-історик Валентин Мороз, проф. Джордж-Вашингтонського університету Марта Богачевська -Хом’як, професор – історик Орест Субтельний, посол України в США Юрій Щербак , професор Герберт Й.Еллісон, американський генерал Микола Кравців та інші відомі історики та громадські діячі.
М.Палій також кожного року на Різдво та Великдень з дружиною Любомирою, родина якої походить з Городенки Івано-Франківської області організовували виставки українського народного мистецтва і печива в музеї мистецтва Канзаського університету в Лоренсі. Виставлялися вишиті українські скатертини, плетений різдвяний калач, медівник, писанки, книги тощо.
Крім праці бібліотекаря М.Палій вивчав історію та викладав в університеті. Ступінь бакалавра отримав у Міннеаполісі (штат Міннесота). У 1971 р. він завершив свої студії докторатом з історії Східної Європи і Росії в Канзасі. Докторська дисертація в 1977 р. вийшла у світ книгою англійською мовою «Анархізм Нестора Махна, 1918-1921: Один аспект Української Революції» (Сіетл-Лондон), 428 стор. Перу доктора Палія також належить англомовна книга «Українсько-польський оборонний союз, 1919-1921: Один аспект Української Революції» (Едмонтон -Торонто, 1995, 397 стор.). Д-р Палій працював у різних ділянках історичної науки: політична та військова історія з яскраво вираженим акцентом на процесах українського державотворення, історія суспільно-політичної думки, історія освіти, культурологія, бібліографістика українознавства тощо. Його талант також проявився і в літературознавстві, мовознавстві, релігієзнавстві, політології, географії тощо. Наукова спадщина вченого висвітлює найбільш актуальні проблеми українського національно-державного й культурно-духовного будівництва.
Мемуарну праця д-ра Палія «Полон гіркіший полину» (2003) висвітлює проблему долі військових українців, що служили у Війську Польському в 1939 р. і потрапили в німецький полон в роки Другої світової війни. Опубліковано в Тернополі також бібліографічну працю «Бібліографія джерел до історії українців у США та Південної Америки» (287 стор.), де вчений подає перелік опублікованих в Європі, Америці та Бразилії газетних, журнальних публікацій і книжок, яку можна назвати літописом життя української еміграції, яка не має кордонів для дослідників. Тут також, у видавництві «Воля», побачила світ книга вибраних статей вченого Палія «Аннали української історії»(2007), яку мені вдалося упорядкувати , відредагувати та видати до 15-річчя суверенності України. Вступну статтю «Визначний учений української діаспори» написав кандидат історичних наук, працівник кафедри історії України ТНПУ ім. В.Гнатюка Іван Куций. Це видання засвідчило, за словами Горація, що українець по духу й за покликанням професор Палій спорудив тривкіший за сталь пам.ятник.
Вартісні для нас науково-історичні праці «Гетьманська держава та гетьман І.Мазепа», «Шкільництво на Україні в 16-17 ст.», «Участь українських депутатів у катеринській комісії», «Сербські і німецькі поселення в Південній Україні», «Відновлення УНР в 1917-1921 рр. і причини її занепаду», «Перший експеримент національного комунізму в Україні в 1920-х і 1930-х роках», «Українські книжки й американські бібліотеки», «Історія української літератури ХІХ ст.» та інші. У виданні «Аннали української історії» опубліковано 18 статей (10 українською та 8 англійською мовами). Ця книжка є першим кроком для ознайомлення науковців, студентів, шанувальників історії з науково-публіцистичною спадщиною вченого М.Палія, котрого подарувала світові Галичина. Видання вдалося надіслати в провідні виші Західної України.
Доктор філософії й історії М.Палій є визначним ученим, обдарованим публіцистом, який друкувався в американській «Свободі», громадським, культурним і суспільно-політичним діячем. Він дослідив ряд актуальних наукових проблем українознавства, зокрема історії, вніс вагомий внесок у популяризацію українського питання в Америці, спричинився до зміцнення національно-культурної ідентичності серед української діаспори, все робив для того, щоби Україну визнав світ. Українець М.Палій був серед тих людей, які наближали Незалежність України.
Професор Палій передав безкоштовно книги для бібліотек міст Київ, Львів, Тернопіль, Харків, української громади м. Мурманськ (нині РФ). Бібліотеці рідного міста Хоростків подарував понад 3 тисячі рідкісних книг, яких не має і в Львові, і в Києві. Меценат М.Палій пожертвував кошти на будівництво храмів у селах Зарваниця та Яблунів, на реставрацію церкви, на будівництво пам’ятників на честь 2000-ліття Різдва Христового та Українським Січовим Стрільцям у рідному Хоросткові та ін.
29 cічня 2010 р. американська газета «Свобода» опублікувала некролог, в якому повідомлено, що у четвер, 21 січня, у м. Лоренс (штат Канзас, США) відійшов у засвіти д-р Михайло Палій. Похоронні відправи відбулися в середу, 27 січня, о 10 годині в церкві св. Лаврентія м. Лоренс. Учений похований на цвинтарі св. Андрія у С.Бавнд Бруку, Н.Дж.
Автор був заочно знайомий із своїм земляком, на основі листування із ученим видав у Тернополі нарис «Праця на вівтар нації, або Доля Михайла Палія» (2001, 104 стор.), перекидну книгу-алігат «М.Палій: «Полон гіркіший полину» — І.Бандурка «Праця на вівтар нації» (2003). Упорядкував, відредагував, видав у Тернополі за кошти професора його збірку праць «Аннали української історії», а також опублікував про вченого земляка статті в ЗМІ, енциклопедичних виданнях України тощо.
1998 року професор М.Палій відвідав м. Хоростків, родину, зустрівся з громадськістю.
Наукова, публіцистична спадщина українця М.Палія має для нас історико-пізнавальне та виховне значення , «ми – українці, всюди українці допоки світить нам одна зоря». Україна – мати.
М.Палій був людиною-свічкою, що своїм вогнем оберігала святість рідної землі. Такі люди гідні того, щоби про них знала та пам’ятала Батьківщина.
Доти, поки на Землі буде сонце, житиме і творитиме для людства і на материзні, і в діаспорі Українець. Винагорода за муки творчості, за словами В.Симоненка, знайде кожного:
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
У колишньому палаці графів Лівіцьких-Сємєнських, нащадків Потоцьких, у Хоросткові відкрито бібліотеку ім. М.Палія. На честь її фундатора, вченого-історика, українського бібліотекаря, публіциста, мецената на її фасаді встановлена меморіальна дошка.
Іван БАНДУРКА
