Непрості відносини між Польщею й Україною бували в різні історичні періоди. Але з початком широкомасштабної агресії московії надійнішого партнера, сусіда, друга, ніж Польща, Україна не мала. Окрім військової підтримки, навчання воїнів, ремонту зброї, поляки прийняли силу-силенну наших біженців.
Але все тече, все змінюється. Ложку дьогтю у відносини між Україною та Польщею підкинула чинна влада. На початку цього року виник конфлікт, пов’язаний з реалізацією українського зерна на теренах Польщі. Тут провина – на українському боці. З початком широкої війни з українського ринку пішли найбільші експортери аграрної продукції – американські компанії. До того ж, московити вбили власника української компанії-трейдера «Нібулон» Вадатурського. Відтак на ринок експорту української аграрної продукції вийшли переважно компанії, що курувалися представниками нинішньої влади. Через складнощі логістики наближені до влади трейдери виставили нижчі собівартості ціни на агропродукцію та почали скуповувати зерно у наших фермерів за нижчою ціною. А потім почали демпінгувати із зерном на інших ринках, в тому числі на польському. І польські фермери абсолютно справедливо заявили, що це руйнує їхній аграрний сектор.
Перегляньте також:
- Глава Пентагону анонсував надання Україні пакету озброєнь на 6 мільярдів доларів
- Росія атакувала чотири теплоелектростанції: серйозно пошкоджене обладнання
Замість того, щоб навести лад, нинішня влада нічого кращого не вигадала, як надіслати польській стороні ноту протесту і викликати «на килим» польського посла. Фактично влада стала на бік нею ж курованих зернотрейдерів. Відтоді почались серйозні проблеми.
А в Польщі розпочалися парламентські вибори. Це теж підлило масла в вогонь.
Оскільки партія «ПІС» («Право і справедливість») на чолі з Ярославом Качинським сповідує радикально праву позицію і їх підтримують так звані польські кресовики, то нічого кращого, ніж заявити, що Польща перестає надавати військову допомогу Україні вони не вигадали. Психоз почав наростати.
Наразі ж блокування українських перевізників на польсько-українському кордоні є суто польським егоїзмом. Тут є провина і польської влади, яка не сприяє усуненню перешкод. До того ж, це блокування – незаконне. Бо упродовж 2024 року діятиме транспортний безвіз, що дозволяє нашим перевізникам працювати всюди на європейському ринку. Але нинішнє польське керівництво ніяких кроків для усунення суперечностей не робить.
Навіть представники Єврокомісії приїздили і попередили польських блокувальників, що застосують до них штрафні санкції через дії всупереч ухвалам Європейського Союзу.
А той факт, що до блокування українських перевізників долучаються і польські фермери, наводить на думку: радше за все у тих подіях є москвинський слід. У будь-якому конфлікті потрібно визначати: кому це вигідно? Цей конфлікт точно не на користь польським блокувальникам, тому що до них будуть застосовані штрафні санкції Євросоюзу. Невигідно й Україні, бо українська економіка і так у важкому стані. Єдиним вигодонабувачем є московія.
Чи є вихід?
За місяць-два має прийти до влади новий уряд Польщі на чолі з Дональдом Туском. Бо ж партія «Платформа обивательська» посіла під час виборів друге місце та сформувала коаліцію більшості ще з двома політичними силами. Дональд Туск – досвідчений і відповідальний політик. Європейський ліберал. На мою думку, у нього вистачить відповідальності й розуму одразу на два уряди – польський та український.
Напевне, ще місяць-два блокування триватиме. Але світло наприкінці тунелю ми бачимо ще й тому, що польське громадянське суспільство є відповідальним. Поляки під час виборів надали можливість опозиційній структурі показати краще врядування. Сподіваюсь, що це краще врядування зітре гострі кути у відносинах між Україною і Польщею.
Надія є.
