Сьогодні – Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Поговоримо про те, чим живуть культурні осередки, чи потрібно сьогодні витрачати бюджетні гроші на розвиток або ж підтримку культури з Ларисою РИМАР, культурологом, головою Благодійного фонду «Соломія», директором Відкритого конкурсу вокалістів та хорових колективів ім. Соломії Крушельницької, ініціаторкою проєкту «UaArtSpace».
– Майже два роки українці самовіддано захищають свої території від країни-агресора. Десятки країн та їх уряди регулярно нас підтримують у різний спосіб: гуманітарні вантажі, озброєння, кошти на відновлення інфраструктури тощо. Отже, ми маємо теж формувати бюджет воєнного часу, без зайвих витрат. Як кажуть: все для фронту, все для перемоги! Чи потрібно фінансувати культурні проєкти?
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
– Остаточна перемога у цій війні, на мою думку, буде не тільки на кордонах України 1991 року. Ми ще маємо вигравати інформаційну, дипломатичну та культурну війну, яка теж не менш агресивно ведеться щодо нашої країни. Іншими словами: культура – це наша зброя проти зброї! Тому важливо фінансувати проєкти культурної дипломатії, позиціонувати себе на міжнародних майданчиках як цивілізована, європейська країна, з глибокими культурними коріннями. Росія хоче загарбати, іншими словами, вкрасти, нашу територію. А ще більше вона прагне привласнити нашу культурну спадщину.
– Все-таки, чому важливо фінансувати культуру?
– Культура кожного народу – це історична спадщина, яка ідентифікує сам народ. Політики і чиновники приходять і йдуть, і досить часто в небуття. А культура – це історичний спадок, який передається з покоління в покоління, і ніколи не підлягає ревізії. І зараз наша національна ідентичність базується на культурних артефактах трипільської доби, Київської Русі, Запорізької Січі, зразках декоративно-прикладного мистецтва та живопису, музичної спадщини. Культура у часи війни – це хребет, на якому тримається те, за що ми воюємо!
– Ви згадали трипільську культуру? Чим світ завдячує їй і чому важливо наголошувати про цей неоцінений спадок?
– Трипільська культура – одна з найдавніших, поряд з шумерською. За твердженнями науковців, її сліди сягають 5-7 тисяч років до нашої ери. Можна припустити, що трипільці, які проживали на території сучасної України, врятували людство від вимирання та голоду, бо винайшли сіяне землеробство. Сьогоднішня війна проти України і той героїчний опір, який чинить агресору український народ дає віру, що 21 століття покладе край виснажливим та варварським війнами між народами, буде розпочато мирний діалог між усіма країнами, а Україна з епіцентру кровопролиття стане осередком миру й стабільності, рушієм та засновником гуманістичного руху до мирного співіснування усіх народів.
– У світі триває глобальна війна за ресурси, впливи, цінності. Згадуючи події не тільки в Україні, а й в Ізраїлі, чи може мистецтво, музика і загалом культура вплинути на послаблення тотальної агресії й ненависті, яка охопила людство?
– Як сказав Джон Леннон засновник й учасник гурту «The Beatles», один із найвпливовіших музикантів XX століття: «Людині, яка може виразити себе в музиці, нема чого виражати себе у вбивстві…»
Україна має чим пишатися у здобутках музичного мистецтва. У світі багато хто не здогадується, що українці дали світові незабутні шедеври, наприклад, культовий «Щедрик» Миколи Леонтовича переспівується десятками мовами мільйонами людей, а вони й не знають, що автор – наш національний музичний геній.
Музика – найвище і найскладніше у світі мистецтво, бо твориться на своїй мові – нотній грамоті і не кожному під силу її опанувати. А ще потрібно мати музичний слух і, як кажуть, талант від Бога. Знати нотну грамоту – володіти ключем до гармонізації усього, що нас оточую. Адже людство цього потребую найбільше: миру і стабільності, і це є гармонія.
– За рік повномасштабної війни руйнувань зазнали 1332 об’єкти культурної інфраструктури: театри, філармонії, музеї, галереї, бібліотеки, клуби. Понад третина з них ‒ зруйновані повністю. Зазнали знищення і розграбування понад 620 об’єктів культурної спадщини. Чи вдасться це все відновити, і яку ціну має заплатити агресор за цей вандалізм?
– Питання актуальне і вкрай болюче! Ми – сучасники – втрачаємо те, що створили наші попередники і предки. Відновити буде вкрай складно, бо значна частина музейних фондів в зоні окупації знищена, розкрадена і, як не прикро, не підлягає відновленню. Що робити? Вимагати від світової спільноти поширенню дії гуманітарного права на культурну спадщину, а її викрадення прирівняти до воєнного злочину, першочергове включення осередків культури до проєктів повоєнної відбудови, стягнення з країни-агресора вартості збитків, завданих війною, і головне, заборона й ігнорування у світі мистецьких проєктів рф.
– Благодійний фонд «Соломія» відомий тим, що завдяки старанням колишньої очільниці фонду Марти Подкович у Тернополі постав єдиний у світі пам’ятник у повен зріст нашій землячці Соломії Крушельницькій. Чим займається фонд зараз?
– Фонд заснував та підтримує низку мистецьких проєктів, у тому числі, Відкритий конкурс вокалістів та хорових колективів імені Соломії Крушельницької, Конкурс піаністів імені Василя Барвінського, проєкт «Мистецька пісня». Цього року з моєї ініціативи фонд працює над втіленням проєкту з промоції сучасного українського мистецтва під назвою «UaArtSpace». Це цікавий ексклюзивний проєкт, який охоплюватиме різні напрямки сучасного мистецтва.
Тому війна війною, а культура – поза розкладом!
Розмовляла Катерина Богуславська
