Уранці 15 жовтня 2023 року церковні дзвони сповістили про недільну службу Божу в селі Бишках. Священник із процесією вирушили на початок села, де встановлено пам’ятний знак «Бишки – столиця воюючої України 1943-1945 рр.», для освячення символічного хреста з відростка зрізаної берези – такі хрести ставили на могилах загиблих вояків.
Позивні духового оркестру «За Україну, за її волю…» пролунали закликом до урочистого заходу, приуроченого 80-й річниці розташування Головного штабу ОУН-УПА у селі Бишках, на вулиці Цвяхів, та вшанування героїв російсько-української війни, уродженців села.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Розгорнуті синьо-жовтий та червоно-чорний прапори відкрили перед громадою села та гостями урочин пам’ятники Героям України Степану Бандері та Роману Шухевичу. Прозвучав Гімн України.
Парох Бишківської церкви о. Михайло провів чин панахиди за полеглими в боях за Україну, освятив пам’ятники та подякував усім, хто долучився до створення, встановлення та благоустрою меморіального комплексу. Тут, крім пам’ятників Героям України, у 2000 році був споруджений пам’ятник борцям за волю, свободу і незалежність України уродженцем села, інженером Василем Олеськівим – головою проводу ОУН-УПА в екзилії на пожертви Української діаспори США та Англії. На ньому викарбувано імена 166-ти загиблих патріотів.
Присутні поклали квіти до підніжжя пам’ятників. До їх спорудження доклалися Зіновій Гірняк, Володимир Михайлишин – автори та інженери проєкту, благодійники, уродженці села; скульптори Богдан Карий та Василь Карий.
Відтак культурно-мистецьке дійство перенеслося на літню естраду біля музею національно-визвольної боротьби ім. Якова Бусела.
У пролозі за участі акторів театру-студії «Сузір’я» ім. Ореста Савки зустрілися Степан Бандера та Роман Шухевич (Іван Діденко, Василь Діденко) і вояки у військових одностроях різних періодів визвольної боротьби (Богдан Маюк, Андрій Тимочко, Дмитро Лукіша), режисер театру Олеся Шпирна.
Степан Бандера: СЛАВА УКРАЇНІ!
Роман Шухевич: ГЕРОЯМ СЛАВА!
Степан Бандера: Мене звати Степан Бандера.
Роман Шухевич: А мене – Роман Шухевич.
Степан Бандера: Мені надійшло повідомлення прибути 14 жовтня об 11 годині у село Бишки.
Роман Шухевич: Я теж отримав таке повідомлення.
Степан Бандера: Я прибув з Німеччини, з міста Мюнхена, де був розстріляний московським сатрапом, нашим земляком Богданом Сташинським у 1959 році.
Роман Шухевич: А я – зі Львівщини, з села Білогорща, де також був розстріляний і спалений енкаведистами у березні 1950 року.
Степан Бандера: Останній раз у Бишках я був у 1939 році. Село змінилося, греко-католицька церква була закрита комуною.
Роман Шухевич: А тепер вона відремонтована і церковні бані покриті позолотою.
Степан Бандера: Хто це зробив?
Роман Шухевич: Громада села.
Степан Бандера: На той час була прокладена добротна дорога і називалася вона гостинцем.
Роман Шухевич: А сьогодні з неї залишилися рештки каміння і глибокі ями…
Степан Бандера: Але я бачу шматок дороги, який веде до цих пам’ятних місць…
Роман Шухевич: Так, це зробила влада. Не знаю, чому такий невеликий відрізок, але, думаю, що влада та чиновники різного рівня, відвідуючи масові заходи, приурочені військово-патріотичному вихованню (відкриття пам’ятника борцям за волю України, Саду Нескорених із 75 фруктових дерев, посаджених на честь 75-річчя утворення УПА, реконструкцію криївки) проклали частину сучасної дороги для безпечного проїзду власного автотранспорту.
Степан Бандера: На той час у селі були клуб, читальня, де працювали «Просвіта», «Союз українок», «Сільський господар», об’єднання коперативів та інші місцеві осередки патріотичних сил…
Роман Шухевич: А тепер закриті і бібліотека, і клуб.
Степан Бандера: Та хто ж закрив?
Роман Шухевич: Влада!
Степан Бандера: А що з землею?
Роман Шухевич: Землю розпаювали і віддали у приватну власність бишків’янам, які сьогодні не можуть працювати на ній через відсутність засобів обробітку і віддали її в оренду двом сільськогосподарським компаніям.
Степан Бандера: А який зиск мають селяни?
Роман Шухевич: Орендарі за користування паями дають 6-8 кірців зерна або 6-8 тисяч гривень.
Степан Бандера: За місяць?
Роман Шухевич: Ні, за рік!
Степан Бандера: А скільки вартують такі великі гроші у співвідношенні до доляра?
Роман Шухевич: Якщо цю суму поділити на 40, то в результаті вони отримують 150-200 долярів на рік.
Степан Бандера: Негусто… А що з лісом? Його також розпаювали? Я пам’ятаю столітні дуби, буки, сосни і ялини, граби, клени і берези…
Роман Шухевич: Ліс забрала державна влада, а селянам залишили осіннє листя, яке трамбують у загату, утепляючи хати; хмиз і гіллячки, якими опалюють п’єци та гриби і пісюки…
Степан Бандера: Праворуч я бачу музей національно-визвольної боротьби. Там розташовувалась моя штаб-квартира…
Роман Шухевич: Так, 1999 року було відкрито цей музей і названо іменем Якова Бусола.
Степан Бандера А хто його створив?
Роман Шухевич: Громада села і влада.
Степан Бандера: Позаду мене – ще одне приміщення восьмирічної школи…
Роман Шухевич: Після реформи статус школи змінився і тепер вона – чотирирічна, початкова…
Степан Бандера: А де будуть навчатися учні?
Роман Шухевич: У Бишках, за 5-6 кілометрів – у Конюхах, Ценеві, Куропатниках.
Степан Бандера: А що каже на це громада?
Роман Шухевич: Громада мовчить… Їхні сини і доньки воюють на фронті й долі дітей відійшли на другий план. Вони ще бояться, щоб не підірвали Потіцький міст, бо залишаться в ізоляції.
Степан Бандера: Хто ж до цього доклався?
Роман Шухевич: Теперішня влада!
Степан Бандера А цей величний пам’ятник Борцям за волю України?
Роман Шухевич: Його було встановлено у 2000 році Головою проводу Організації українських націоналістів, інженером Василем Олеськівим на пожертви української діаспори Англії та Америки.
Степан Бандера: На початку села я бачив пам’ятний знак «Бишки – столиця воюючої України 1943-1945 років».
Роман Шухевич: Пане Степане, як ви знаєте, Перший Надзвичайний збір Організації українських націоналістів відбувся 28 січня 1929 року у Відні, Другий – 1 квітня 1941 року в Кракові, а Третій – 21 серпня 1943 року на хуторі Веснівка Козівського району, де було прийнято Програмне рішення діяльності ОУН-УПА про подальшу тактичну і стратегічну боротьбу за свободу і незалежність України.
Шукаючи географічне місце для розташування штабу УПА, патріоти села запропонували таке місце в селі Бишках, на вулиці Цьвєхів…
Степан Бандера: Чому саме там, а не деінде?
Роман Шухевич: Тому, що вулиця в низовині, з трьох боків – ліси, які слугували зв’язком з Івано-Франківською, Тернопільською та Львівською областями.
Степан Бандера: А що там тепер?
Роман Шухевич: У 1945 році будівлю підірвали енкаведисти. На цьому місці встановлено таблицю «Тут розташовувався штаб УПА».
Степан Бандера: А чому на пам’ятному знаку написано «Бишки – столиця воюючої України 1943-1945 років»?
Роман Шухевич: Тому, що у своїх спогадах останній командир УПА Василь Кук сказав: «Оскільки слово «столиця» походить від слова «стіл», за яким засідає уряд, а штаб ОУН-УПА діяв, не маючи своєї держави, з цього місця здійснювалося керівництво щодо визвольної боротьби та устрою на визволених територіях України».
Степан Бандера: Я чую і бачу, що історія повторюється. Споконвічним ворогом українського народу була і є російська імперія, яка знищила козацтво, армію Січових Стрільців, армію Української Народної Республіки, а згодом – сталінсько-гітлерівською зграєю було знищено Українську Повстанську Армію.
Роман Шухевич: Проте рашистсько-путінський режим укотре прагне відібрати у нас відновлену Українську державу.
Степан Бандера: На жаль, ми з тобою не можемо вплинути на політику Америки та Європи, щоб увесь світ зрозумів, що загарбницькі апетити ворога є ненаситними.
Роман Шухевич: Твоя ідея та Програма організації українських націоналістів зі словами клятви вояків УПА «Здобудеш у бою за незалежність волю і свободу України, або героїчно загинеш в бою» – стали гаслом та мотивацією сучасної української армії – Збройних сил України.
І я як генерал-хорунжий, Головний командир Української Повстанської Армії Роман Шухевич гордий тим, що сучасні нащадки свято пам’ятають наші звитяги, героїчну боротьбу і гордо співають: «Батько наш – Бандера, Україна – мати. Ми за Україну підем воювати!»
Військові автомобілі сьогодні мають назву «бандеромобілі», вояки Західної, Східної, Північної, Південної та Центральної України називають себе бандерівцями…
Шановані народом пісні «Ой у лузі червона калина» – Гімн УПА, Національний Гімн «Ще не вмерла України…», Національний Герб, Національний синьо-жовтий прапор та вітання «Слава Україні! Героям слава!» є втіленням головної ідеї утворення, розвитку та збереження європейської держави України!
Степан Бандера: СЛАВА УКРАЇНІ!
Роман Шухевич: ГЕРОЯМ СЛАВА!
Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів та шумом карпатських ручаїв, боїв славного завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції. Радісним гомоном Софійських дзвонів – нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.
Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою Славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.
Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського та славну смерть Данилишина, Голояда і тисячі незнаних нам, що кості їх, порозкидані або тайком загребані, стали вогнем життєтворчим у серці мойому. Кволості нехай не знаю я, нехай не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могутня і Соборна!
Мешканка села Оксана Гунько у своєму виступі відзначила героїзм, відвагу, нескореність духу українського народу за свою незалежність та згадала односельців, які з 2014 року воюють, захищаючи нашу Батьківщину. Це Дупляк Дмитро, Герчак Степан, Герчак Василь, Федечко Василь, Бучарський Олег, Гірняк Олег, Пасічнюк Юрій, Вовчак Володимир, Підлужний Ярослав, Чучак Роман, Філенко Віктор, Валига Руслан, Борецький Богдан, Миколів Микола, Цяк Ігор, Дзяйло Андрій, Левицький Ігор, Данилків Петро, Бєляєв Сергій, Бєляєв Олександр, Ковтун Надія, Ковтун Андрій, Бутин Юрій, Мудрий Олег.
За дорученням бійця Збройних сил України Юрія Плєнкіна з Києва та його родини, яка вимушено проживає тепер у Тернополі, Вероніка Гірняк поклала кошик із червоно-чорними квітами до пам’ятника Борцям за волю України.
Поетеса та фольклористка Ольга Лихолат подарувала присутнім свою поезію, подякувала землякам та всім героям Збройних сил України і «Многая літа», а побажання виконав церковний хор. У виконанні цього ж колективу прозвучали маловідомі пісні козацької доби, Української Галицької Армії, Української Повстанської Армії.
Автор цих рядків наголосив, що виховні військово-патріотичні заходи важливі та актуальні завжди, особливо тепер. Він висловив щиру подяку начальнику управління культури та мистецтв Тернопільської міської ради Світлані Козелко за сприяння участі мистецьких колективів Тернополя в урочистому дійстві, директору Тернопільського обласного методичного центру народної творчості Володимиру Вермінському за допомогу в організації святкового заходу та запросив його до вручення сувенірів із зображенням пам’ятників Степану Бандері та Роману Шухевичу.
У культурно-мистецькому дійстві взяли участь: Вероніка Гірняк – учениця Бережанської школи мистецтв ім. М. Бездільного, Ярослава Декалюк – лауреат міжнародних конкурсів і фестивалів та очолюваний нею Тернопільський театр пісні «Оберіг», концертмейстер Олег Шумило; чоловічий квартет «Акорд» Тернопільської обласної філармонії, мистецький керівник Володимир Гапій; народний аматорський хор ім. І. Кобилянського, мистецький керівник та диригент Михайло Мякуш, концертмейстер Микола Шамлі; Тернопільський муніципальний духовий оркестр «Оркестра Волі», директор та головний диригент Володимир Грицай і солісти колективу Микола Блаженко та Оксана Малецька, соліст оркестру Іван Водвуд.
Завершив урочисту імпрезу муніципальний духовий оркестр піснею Тараса Петриненка «Україно».
Зіновій ГІРНЯК,
завідувач навчально-методичного кабінету Тернопільського обласного методичного центру народної творчості, сценарист-режисер, громадський діяч, голова оргкомітету.
