Цьогоріч Україна, яка знову відстоює право на державну незалежність у протистоянні з одвічним ворогом – московитами, – відзначає 81-річчя утворення феноменальної армії – УПА. Аналогів якій, власне, немає у світі. Мета і бажання – одне: Перемога, сила і розквіт Української України. Але ми обов’язково повинні знати до деталей: як все відбувалося? Бо то є один з наріжних каменів фундаменту нашої державності.
Прийнято вважати, що Українська Повстанська Армія створена 14 жовтня 1942 року. Ця дата закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради і її прив’язка до свята Покрови як покровительки козацького війська мала на меті показати тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини. Проте основна прив’язка була до початку визвольної боротьби «УПА — Поліська Січ» на півночі.
Перегляньте також:
- Аграрії Тернопільщини вже засіяли 40% від запланованого
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
Під час Другої Світової війни формувати українські партизанські з’єднання на Волині та Поліссі розпочали одразу три політичні сили. Перші загони народної самооборони «Українська Повстанська Армія — Поліська січ» напередодні німецького вторгнення створив Тарас Боровець (Бульба), який заручився підтримкою уряду УНР у вигнанні. Проте його спроба здобути для свого формування статус національного збройного відділу не знайшла підтримки у німецької окупаційної влади і у листопаді 1941 року «УПА-Поліська Січ» була офіційно розпущена.
Але вже весною 1942 року Боровець відродив УПА (без доповнення «Поліська січ») як партизанські загони для боротьби з німцями, згодом реорганізовані в Українську Національно-Революційну Армію (УНРА).
Через пів року свої збройні підрозділи створила ОУН Андрія Мельника під командуванням Миколи Недзвецького (псевдо Хрін) та бандерівці — Поліським загоном командував Сергій Качинський (Остап), волинським — Григорій Перегійняк (Довбешка-Коробка).
Саме діяльність останніх і дозволила ОУН прив’язати дату створення УПА до 14 жовтня 1942 року, що мало на меті показати тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини, коли покровителькою козацького війська була Покрова, свято якої припадало саме на 14 жовтня.
Уперше «Свято УПА» було встановлене Постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 травня 1947 року. У документі йдеться:
«У жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанській Армії.
1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14 жовтня 1942 р. днем постання УПА.
2. Для вшанування цього моменту день 14 жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА».
Організація Українських Націоналістів 30 липня 1947 року видала Повідомлення про відзначення Свята УПА. У документі підкреслюється, що «для ознаменування історичного моменту утворення Української Повстанчої Армії день 14 жовтня проголошений святом УПА», а також зазначено про великий шлях боротьби й росту УПА від невеликих відділів до армії, яка в численних боях проти нацистських і радянських окупантів вкрила себе славою і здобула заслужену любов і пошану українського народу.
У постанові також йдеться про збіг Свята УПА з «козацьким святом Покрови» і «непреривність збройної боротьби українського народу» за волю.
14 жовтня 1947 року Головний командир УПА Роман Шухевич оголосив «Святочний наказ». У ньому він підкреслив:
«Цілий 1943 рік та перша половина 1944 року ознаменовані боротьбою УПА на два фронти. На протинімецькому фронті УПА добилася повного припинення вивозу українського населення на роботи в Німеччину і унеможливила господарське пограбування народу. На протибольшевицькому фронті УПА не допустила до заливу українських теренів большевицькою партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних боїв розбила орди сталінських гунів, що нестримно просувалися з північного сходу на підбій Європи. В другій половині 1944 р. всі українські землі опинилися вже під большевицькою окупацією. Почався новий період боротьби УПА за «бути або не бути» українському народові…».
Головнокомандувач перелічив усі воєнно-політичні умови в яких довелося боротися до 1947 року включно, й наголосив, що УПА має «успіхи, яких в таких умовах не знало людство». У 1952 році останній Головнокомандувач УПА Василь Кук на псевдо В. Коваль видав Наказ про відзначення 10-річчя УПА.
Павло Жебрівський
