24 лютого 2022 року стало новим відліком життя українців. Пам’ятаю, як о 6-30 ранку ми з колегами проводили нараду й ухвалювали рішення щодо подальших наших дій.
Так, частина воїнів «Бойового Братерства України» пішли до військкоматів та мобілізувалися, інші – до підрозділів Територіальної оборони України на місцях дислокації. Ми спільно з іншими воїнами створили окремий підрозділ «Бойове Братерство України» у складі Сил Територіальної оборони Збройних Сил України.
25 лютого 2022 року наш підрозділ «Бойове Братерство України» вже боронив Київ у складі Територіальної оборони Збройних Сил України і називався «Друга ротна тактична група». У той час ми виконували різні бойові завдання: прикривали тих, хто захищав київське небо, затримували ймовірних диверсантів, повертали Збройним Силам України військову техніку із захоплених окупантами територій.
Мій день починався з об’їзду підрозділів «Бойового братерства України» на Київщині. Наші воїни контролювали інфраструктурні об’єкти, блокпости, виконували оперативні та бойові завдання. Завжди казав хлопцям: «Ви круті. Пишаюся вами!»
Пам’ятаю, як наш підрозділ 14 березня зробив чудовий подарунок до Дня українського добровольця – відібрав у російських окупантів і повернув до Збройних Сил України радіолокаційну станцію та вузол зв’язку, яка дозволяє бачити небо і землю та відслідковувати ворога на відстані 150 км.
Збройним силам України та Територіальній обороні всіляко допомагали українці: нищили «ляльками-мотанками» техніку московитів, «відтискали» трофеї (до ЗСУ перейшли чимало танків і бронемашин московитського звіра), великими мітингами в Енергодарі перекривали дорогу військовим колонам рашистів, у Полтаві – перекрили дорогу живою силою, за кілька днів переказали на підтримку ЗСУ мільйони гривень, плели сітки, волонтерили, лікували поранених, міцно тримали рубежі інформаційного фронту, молилися.
Я тоді сказав: «Це Народна війна, яка водночас є продовженням століть боротьби наших дідів-прадідів за Вільну Україну.
Вкотре в історії ми, українці, стаємо єдиним кулаком супроти лютого ворога, розгортаючи опір всюди і всіма силами. І військові, і кожен українець спиняє ворога у свій спосіб: хто як може. Неймовірний сплеск українського патріотизму, тотальний спротив окупантам».
Згадався випадок, як дванадцятирічний хлопчик коктейлями Молотова підірвав ворожий танк. Цивільне населення Маріуполя встояло проти рашистської навали і не здається. Викликають величезний захват херсонці, які виходили на мітинги під українськими прапорами. Бердянці, які демонструють, що Бердянськ – це Україна. Мелітопольці, які відстоюють українського мера. Прості мешканці міст, звичайні хлопці та дівчата, просто говорять із рашистськими окупантами і намагаються «достукатися» до цих телепнів і довести, що їм тут не раді. Волонтери, які збирають медикаменти, харчі та одяг і забезпечують усім необхідним ЗСУ й Тероборону. Поваги гідні всі, хто сьогодні повстав. І це справді війна Народна.
А головне, що професійно виконують свій обов’язок українські військові, спецпідрозділи, територіальна оборона та цивільне населення. Байдужих немає.
Сьогодні ж ми маємо бути згуртовані, як ніколи. Йде народна війна, воюють і ЗСУ, і ТрО, і весь український народ. Збройні сили України – це вістря спису, яким вбивають ворога, а весь український народ – це древко цього спису, яке дає військовим стабільність, силу і міць. Саме цим списом ми маємо здолати змія, як зробив у свій час Юрій Переможець.
Бачу, що сьогодні українці люті, згуртовані та об’єднані спільною метою – Перемогти московію, повернути всі українські території в межах 1991 року. Впевнений, що місія українців полягає у знищенні московської імперії. Лише тоді Україна зможе жити вільно і незалежно як сильна та заможна держава.
Українці! Єднаймося, гуртуймося, бо наша Перемога попереду.
Слава Україні!
Героям Слава!
