Україна приречена на військово-цивільну парадигму влади й економіки. Так буде, допоки існуватиме божевільний сусід із імперськими збоченнями, не здатний примиритися з існуванням української нації, мови, культури, ідентичності та суверенної держави.
За тиждень до того, як московити атакували наш дім, на прес-конференції в «Укрїнформі» я закликав-попереджав про необхідність переведення країни у військово-цивільний режим та запровадження Уряду Воєнного Часу. Цю модель я успішно апробував, головуючи у Донецькій ВЦА у 2015-18 роках. Її ключовими рисами були дисципліна, чіткі пріоритети для держслужбовців, самоврядування військових, взаємодія між ними, «лагідна українізація» і готовність усіх ланок до різних сценаріїв розвитку подій у зоні відповідальності.
Зараз на полі бою наші воїни справляються якнайкраще. Але для Перемоги потрібно, щоб цивільна компонента також була на висоті.
Сьогодні так не є. Нардепи плутаються у пріоритетах: я про жах розподілу видатків держбюджету. Кабмін, що живе під керівництвом ОП, ніби відсутній: спостерігаємо провал у потугах переведення економіки на воєнні рейки, налагодженні виробництв ВПК загалом та ракетобудуванні зокрема, створенні робочих місць у тилу, організації об’єктового захисту енергетичної та критичної інфраструктури тощо.
Винахідливості урядовців вистачає лише на те, щоб пропонувати українцям виїхати за кордон та просити грошей і озброєнь у партнерів. Такий собі уряд «Паніковського» з програмою «дай мільйон…». Про контрреволюцію з «не реєстрацією ПДВ», звичайно, знають усі, але після перемоги справи будуть заведені конкретно.
Натомість на військовій тематиці хайпонути намагаються майже всі можновладці. Завдяки збоченому медіа-ландшафту найбільшими «героями» війни перед суспільством виставляються ті, хто до успіхів війська мають ледь дотичний стосунок.
Наприклад, як у Херсоні. Ключове цивілізаційне прагнення – возз’єднання з Європою – стало рушійною силою Революції Гідності. Тому і прогнали проросійську маріонетку януковича. Відданість українців європейському вибору залишається непохитною. Про це нагадав прапор Євросоюзу, який разом із українським знаменом замайорів на центральній площі Херсона у перший же день після його звільнення ЗСУ.
Чому парламент і уряд не демонструють проєвропейського завзяття – поки невідомо. Аналіз виконання рекомендацій на цей рік, озвучених Єврокомісією перед наданням Україні статусу кандидата у члени ЄС, навіює сум. Провідні кваліфіковані експерти оцінили поступ України у проведенні 7 рекомендованих реформ за 10-ти бальною шкалою. Загальна оцінка – 4,7.
Результати за окремими розділами:
1) реформа Конституційного суду – 3;
2) продовження судової реформи – 6;
3) антикорупція – 6;
4) боротьба з відмиванням коштів, реформа правоохоронного сектору – 5;
5) антиолігархічна реформа – 2;
6) узгодження законодавства про медіа з європейським – 6;
7) зміни до законодавства про нацменшини – 5.
Серед негативу у звіті виокремлено призначення 4 суддів Конституційного Суду ще до ухвалення законодавства про реформу цього ж суду, а також факт, коли одна з суддів призначена на посаду без відкритого конкурсу, а на момент призначення була депутатом ВРУ. По судовій реформі : призначено до Вищої ради правосуддя особу, до якої є питання щодо її доброчесності. А в частині реформування медіа-сфери – поспішне надання ліцензії та включення до нацмарафону новоствореного каналу «Ми Україна» із непрозорим фінансуванням.
Такими темпами виконати зобов’язання перед Єврокомісією до Нового Року – не вдасться. Нас не позбавлять статусу кандидата в члени ЄС, але це неодмінно підірве довіру до України . Кандидатом можна лишатися нескінченно довго (спитайте у турків).
Отже, поки сили оборони ефективно виконують свою роботу, цивільний блок свої завдання провалює. Тому в умовах воєнного стану, коли вибори неможливі, вкрай необхідно зняти моральну заборону на критичні поради стосовно всевладного урядування.
Якщо змін не буде – свою волю продемонструють іноземні партнери, на чиїй фінансовій та матеріально-технічній допомозі зараз тримається економіка та соціальна сфера України та від яких критично залежить її обороноздатність.
Міркувати треба швидше.
